Всего на сайте:
248 тыс. 773 статей

Главная | Биология, Зоология, Анатомия

Етологія. Інстинкти.  Просмотрен 305

Етологія – наука, що вивчає особливості поведінки тварин у природних умовах їхнього існування.

Умовні та безумовні рефлекси. Безумовні рефлекси виділені вспеціальну категорію для позначення видових реакцій організму на внутрішні та зовнішні подразники, які здійснюються на основі природжених нервових зв’язків, тобто відображають філогенетичний досвід пристосованості до умов існування. Безумовні рефлекси забезпечують координативну діяльність, спрямовану на підтримання сталості багатьох параметрів внутрішнього середовища, взаємодію організму із зовнішнім середовищем, узгоджену діяльність соматичних, вісцеральних та вегетативних реакцій. Вони є базовими для формування численних умов умовних рефлексів, що виникають у процесі навчання в результаті замикання нових рефлекторних дуг на основі тимчасових зв’язків між нервовими клітинами.

У працях І.П. Павлова є вказівки на такі безумовні рефлекси: харчові (позитивний та негативний), орієнтовний, колекціонування, мети, обережності, свободи, дослідницький, самозберігальні (позитивний та негативний), агресивний, сторожовий, підкорення, статеві (чоловічий та жіночий), ігровий, батьківський, дитячий, норо-гніздовий, міграційний, соціальний, питтєвий.

Умовний рефлекс – це пристосувальна діяльність, яка здійснюється вищими відділами ЦНС шляхом тимчасових зв’язків між сигнальним подразненням і сигналізованою реакцією.

Умовні рефлекси займають чільне місце в еволюції тимчасових зв’язків, які є універсальним пристосованим явищем у тваринному світі.

Є багато умовних рефлексів. При дотриманні відповідних правил кожний сприятливий подразник можна зробити стимулом (сигналом), що запускає умовний рефлекс, а будь-яку діяльність організму – його основою (підкріпленням). За родом сигналів та підкріплень, а також за відношенням між ними створені різні класифікації умовних рефлексів.

Умовний рефлекс:

- є індивідуальним вищим пристосуванням до постійно змінних умов довкілля;

- здійснюється вищими відділами ЦНС;

- Набувається шляхом тимчасових зв’язків і втрачається, якщо умови середовища, які його спричинили, змінились;

- представляє собою застережну сигнальну реакцію.

В цілому можна виділити такі умови вироблення тимчасових зв’язків:

1. збіг дії сигнального подразника з підкріпленням;

2. індиферентність сигнального подразника;

3. переважання сили збудження, спричиненого підкріпленням;

4. відсутність сторонніх подразників;

5.

нормальна працездатність нервової системи;

6. наявність певної мотивації.

Гальмуання умовних рефлексів – найважливіший засіб впорядкування і вдосконалення умовних рефлексів. Завдяки гальмуванню досягається зосередженість на найбільш важливій для організму в даний момент діяльності і затримується все вторинне. Завдяки гальмуванню умовні рефлекси безперервно уточнюються і вдосконалюються відповідно до мінливих умов середовища; завдяки гальмуванню найтонший механізм. УР оберігає себе від надмірних напружень.

Види темпераменту. Основні види темпераменту отримали свої назви за тими рідинами, які, згідно з цим вченням, переважають в організмі людини: сангвіністичний пов'язаний з переважанням крові, холерний - жовчі, меланхолочний – чорної жовчі, флегматичний – слизу.

Для сангвініка характерні достатньо висока психічна, емоційна активність, багата жестикуляція. Він рухливий, вразливий, швидко відгукується на оточуючі події, порівняно легко переживає невдачі та неприємності.

Поведінка холерика відназначається високим рівнем активності, енергійністю дії, різкістю і стрімкістю рухів, сильними, імпульсивними і яскраво вираженими емоційними переживаннями. Він нестримний, запальний, неконтрольований в емоційних ситуаціях.

Темперамент меланхоліка характеризується низьким рівнем нервово-психічної активності, високою емоційною реактивністю; звідси емоційна ранимість, понижений рівень рухової та мовної активності. Меланхолік замкнутий, схильний до важких внутрішніх переживань при відсутності серйозних причин.

Флегматика відрізняє низький рівень поведінкової активності. Він повільний, спокійний, врівноважений. Йому важко переключатись з одного виду діяльності на інший. Його відчуття та настрій є сталими.

Темперамент відносно стійкий і мало змінюється під впливом середовища протягом життя. Значною заслугою І.П. Павлова було те, що він пов’язав чотири типи темпераменту, виділених античною класифікацією, з властивостями нервової системи, виділивши серед них силу, зрівноваженість і рухливість збудливого та гальмівного процесів.

Предыдущая статья:Химерні організми Следующая статья:Поведінка тварин та рослин, методи її вивчення
page speed (0.0158 sec, direct)