Всего на сайте:
248 тыс. 773 статей

Главная | Управление и эксплуатация транспортных средств

Вибір стратегії формування партій відправлення  Просмотрен 624

 

Чітка регламентація умов перевезень різних вантажів здійснюється з метою забезпечення:

1) збереження вантажів, що перевозяться;

2) своєчасності доставки вантажів;

3) збереження автотранспортних засобів, що здійснюють перевезення;

4) дотримання Правил дорожнього руху (ПДР);

5) умов роботи, безпечних для життя і здоров’я водіїв автотранспортних засобів.

Норми Правил перевезення вантажів так чи інакше визначають засоби досягнення цих цілей, встановлюючи способи перевезення окремих вантажів, вимоги до транспортної тари і укладання вантажів, температурні і інші умови транспортування вантажів, форми перевізних документів і порядок їх оформлення тощо.

Дотримання Правил перевезень вантажів – це одна з найважливіших умов транспортних договорів і є певного роду гарантією належного виконання перевізником своїх зобов’язань згідно укладених договорів.

Перевезення тарно-штучних вантажів посідають перше місце серед вантажних автомобільних перевезень. Можна виділити дві
основні технології, що використовуються під час перевезення тарно-штучних вантажів:

– помашинні відправлення;

– дрібнопартійні відправлення.

Під час помашинних відправлень використовується універсальний РС. Залежно від вимог до захисту вантажу від зовнішніх дій можуть використовуватися бортові АТЗ, універсальні і спеціалізовані фургони або контейнери.

Під час дрібнопартійних перевезень, як правило, обслуговуються клієнти, що не володіють механізованими навантажувально-роз­ван­тажувальними пунктами, тому найдоцільніше використовувати РС, обладнаний навантажувально-розвантажувальними пристроями. Най­час­тіше на РС встановлюють такі пристрої:

– консольні установки кранів;

– портальні установки кранів;

– пристрої безкранового типу (знімні кузови);

– вантажопідйомний борт;

– комбіновані пристрої.

Основним способом підвищення ефективності перевезення тарно-штучних вантажів є максимально можливе укрупнення вантажних одиниць. Для цього використовуються контейнери, піддони і пакети. При цьому підвищення трудомісткості підготовки вантажів до перевезення компенсується зниженням простоїв АТЗ під час навантаження-розвантаження і суттєво спрощується процес оформлення документів. Використання контейнерів доводить число вантажних операцій до мінімуму.

Вантажі, які за своїми розмірами і властивостями можуть бути сформовані в пакети, мають пред’являтися до перевезення, як правило, в пакетованому вигляді. Пакетування вантажу найчастіше виконується вантажовласником до пред’явлення його до перевезення. Проте в логістичних системах доставки пакетування може виконуватися і іншими учасниками перевізного процесу, наприклад, на терміналі.

Під час перевезення вантажів в пакетах в ТТН, крім основних реквізитів, вказується:

– кількість пакетів;

– вид упаковки окремих місць;

– тип піддону відповідно до стандартів або технічних умов;

– маса нетто вантажу в пакеті;

– маса брутто пакетів.

Прийом і здача вантажів пакетами перевізником здійснюється за кількістю пакетів з їх зовнішнім оглядом для перевірки цілісності без їх розформування і зважування.

Підготовка вантажу до перевезення має забезпечувати:

– збереження вантажу протягом всього перевезення і безпека РС і навколишнього середовища;

– максимальне використання вантажопідйомності і (або) вантажомісткості РС і вантажопідйомних механізмів;

– необхідну міцність упаковки вантажу під час штабелювання і перевантажувальних операцій;

– зручність проведення вантажних операцій, кріплення і розміщення на АТЗ і складах.

Під час розміщення тарно-штучних вантажів в кузові АТЗ необхідно враховувати, що вантаж, як правило, укладається в один ярус (крім критих АТЗ). Штучний вантаж має бути укладений без проміжків. За наявності проміжків між вантажними місцями слід використовувати надійні прокладки. Тара з рідким вантажем має встановлюватися пробкою догори.

Підняття вантажу над бортом АТЗ не має перевищувати 1/3 його висоти. Штучні вантажі, що підносяться над бортами кузова, необхідно з’єднувати міцним справним такелажем. Кріплення вантажу має виключити його переміщення і перекидання в процесі перевезення.

Напівпричепи мають завантажуватися з передньої частини, а розвантажуватися із задньої.

Довгомірні вантажі перевозяться на автомобілях з причепами-розпусками, до яких вантаж має надійно прикріплятися. Під час
одночасного перевезення довгомірних вантажів різної довжини ко­рот­ші вантажі мають розташовуватися зверху.

Металопрокат (рейки, прутки, профільний прокат, труби діаметром до 350 мм тощо), чушки кольорових металів, мідні і нікелеві катоди, мотки дроту мають поставлятися до перевезення в пакетах.

Вантажовідправник зобов’язаний до пред’явлення до перевезення залізобетонних виробів видати перевізникові вантажні характеристики виробів і умови їх стропування і складування, в яких вказують:

– найменування виробу, його марку, масу і розміри;

– схему складування і число ярусів, що допускається в штабелі, виходячи з міцнісних характеристик виробу;

– розміри прокладок;

– схему стропування з вказівкою граничних кутів відхилення гілок стропів від вертикалі;

– дані захватних пристосувань;

– особливі умови під час навантажувально-розвантажувальних
робіт і розміщення вантажу.

Під час перевезень залізничним транспортом вантажі, у тому числі експортні та імпортні, які за своїми розмірами та властивостями можуть бути сформовані в транспортні пакети, мають пред’яв­лятися відправником до перевезення у вагонах та контейнерах тільки в пакетному вигляді.

Транспортний пакет – це збільшене вантажне місце, сформоване з кількох окремих місць у тарі (ящиках, мішках, бочках тощо) або без тари (дошки, шпали, труби, тарна дощечка тощо), скріплених між собою за допомогою універсальних чи спеціальних, разового або багаторазового користування пакетувальних засобів, на піддонах або без них, які в процесі транспортування та зберігання забезпечують:

– можливість механізованого навантаження (вивантаження);

– цілісність пакетів;

– цілісність вантажів;

– безпеку працівників, що виконують транспортні, складські та вантажні роботи;

– безпеку руху поїздів.

Засоби кріплення вантажу в пакети мають бути з контрольними знаками відправника й унеможливлювати вилучення окремих місць вантажів з пакета без порушення укріплення та контрольних знаків. Контрольні знаки – це пломба з найменуванням відправника; контрольна стрічка, скріплена в замок; усадкова плівка.

Приймання до перевезення вантажів, сформованих у пакети з порушенням зазначених вимог не допускається.

Пакетування вантажів здійснюється силами та засобами відправників. Пакетовані вантажі транспортуються без переформування пакета під час перевезення від відправника до одержувача.

Відправник зобов’язаний сформувати пакети згідно з вимогами стандартів або технічних умов транспортування вантажу. У кожний пакет дозволяється вкладати тільки однорідний вантаж в однаковій упаковці або без неї, який перевозиться на адресу одного одержувача. За надійність конструкції транспортного пакета відповідальність несе відправник.

На пакеті вказується кількість місць у ньому.

Пакетувальні засоби багаторазового використання, які належать залізниці, забороняється використовувати для пакетування небезпечних вантажів і вантажів із специфічним запахом.

На стандартних обмінних піддонах багаторазового використання не допускається кріплення вантажів цвяхами, скобами або іншими подібними засобами, що можуть пошкодити вантаж або піддон.

Пакети, що перевозяться в критих та ізотермічних вагонах, навантаження та розвантаження яких проводиться на місцях незагального користування, без перевантаження в дорозі, можуть бути закріплені у вагоні загальними способами кріплення (поясами, щитами тощо) для групи пакетів.

Параметри пакетів, спосіб укладання та кріплення вантажів у пакеті мають відповідати стандартам. Під час перевезення в критих вагонах параметри транспортного пакета із застосуванням піддона багаторазового користування розміром 800 ´ 1200 мм, не мають перевищувати 840 ´ 1240 мм. Маса транспортного пакета (маса вантажу разом з пакетувальними засобами) під час перевезення в критих, ізотермічних вагонах і великовантажних контейнерах не має перевищувати 1 т, у середньотонажних контейнерах – 120 кг. У разі перевезення транспортних пакетів на відкритому рухомому складі їх маса погоджується між відправником і одержувачем [3].

Укрзалізниця може дозволити залізницям здійснювати з відправниками і одержувачами рівночисельний обмін стандартними справними піддонами багаторазового користування.

На станції призначення піддони, що належать залізниці, видаються разом з вантажем одержувачу, який зобов’язаний у порядку обміну надати станції відповідну кількість стандартних та справних навантажених або порожніх піддонів багаторазового користування.

Порядок обліку прийнятих та виданих залізницею відправникам і одержувачам засобів пакетування (піддонів, строп тощо), що належить залізницям, а також порядок користування цими засобами встановлюється Укрзалізницею. За пошкодження або втрату пакетувальних засобів, що належать залізницям, відправники та одержувачі несуть відповідальність.

Пошкоджені обмінні піддони в навантаженому стані приймаються одержувачами безперешкодно, якщо несправність піддона не впливає на цілість вантажу та безпеку вантажних і транспортних операцій.

Після звільнення від вантажу пошкодженні піддони обмінюються станцією на справні. Обмін порожніми пошкодженими піддонами між відправником, одержувачем і залізницею не допускається.

Порядок використання і терміни повернення засобів пакетування, що належать відправникам (одержувачам), установлюються їх власниками.

Прийняті до перевезення засоби пакетування доставляються залізницями в пункти призначення відповідно до діючих на залізничному транспорті термінів доставки вантажів.

Здійснення технічного нагляду, ремонту, випробувань на міцність засобів пакетування проводиться їх власниками.

Предыдущая статья:Вибір транспортної тари Следующая статья:Нормативи технологічного процесу
page speed (0.0885 sec, direct)