Всего на сайте:
248 тыс. 773 статей

Главная | Физика

Тема 4.3. Перевірка досягнення учнями цілей навчання фізики  Просмотрен 398

 

1) Значення та функції перевірки та оцінювання досягнень учнів:

Значення:

а) встановлює рівень сформованих у учнів знань і умінь на тому чи іншому етапі навчання;

б) корекція знань та умінь учнів;

в) розвиток пізнавальних здібностей учнів.

Функції:

- контролююча;

- навчальна (знання уточнюються, систематизуються);

- виховна (дисциплінує, привчає до самостійної роботи, розвиває почуття відповідальності, волю і т.ін.).

Для того, що перевірка знань і умінь виконувала свої функції, щоб за її результатами можна оцінити, наскільки досягнення учнів співпадають з вимогами програми, вона повинна бути регулярною, об’єктивною та всебічною.

2) Методи, форми і засоби перевірки знань та умінь з фізики

  
 

 

 


ДПА – державна підсумкова атестація

Крім традиційних методів перевірки знань і умінь, використовується перевірка за допомогою тестових завдань або ж тестова перевірка.

Під тестом розуміється форма контролю знань учнів, яка забезпечує об’єктивну та уніфіковану перевірку знань, засновану на пред’явлені великої кількості завдань, які потребують або ж короткої відповіді, або вибору правильної відповіді з кількох даних.

Тести дозволяють кількісно виміряти рівень знань учнів, що важливо, в цьому випадку забезпечується необхідна точність та об’єктивність перевірки.

За своєю структурою вирізняють тести з вільною відповіддю (питання відкритого типу) і з вибором відповіді (питання закритого типу).

Завдання першого типу вимагають від учня самостійного формулювання короткої відповіді на питання, або ж заповнення прогалини в реченні, або завершення речення. Наприклад: «Якими способами можна змінити внутрішню енергію тіла?» або «Обігрів житлових приміщень оснований на явищі …»

В свою чергу тести поділяють на альтернативні, множинні та перехресні. Альтернативні – вибір відповіді з двох можливих (так – ні, або – або), множинні – ряд відповідей серед яких одна абсолютна правильна, а інші неповні, неточні або з типовими помилками. Перехресні – група однорідних завдань і група відповідей, серед яких потрібно знайти відповідь, відповідну кожному завданню.

Вказана класифікація формальна. Завдання можуть відрізнятися за характером діяльності учнів під час їх виконання. Можна виділити завдання на впізнання явища, об’єкта, закону серед даних, на знаходження прикладу, яке підтверджує дане правило та ін.

3) Діяльність вчителя при підготовці до перевірки знань

Тільки застосування різних методів перевірки, їх грамотне співвідношення дає можливість об’єктивно перевірити знання і дати їм оцінку. Перевірка повинна плануватися і представляти собою певну систему. Складаючи календарно-тематичне планування, учитель передбачає в ньому способи перевірки, визначає, які знання і уміння повинні бути перевірені. Для цього проводиться структурний і змістовний аналіз теми і визначаються ті елементи знань (явища, поняття, величини, залежності, закони, прилади і т.д.), які на тому чи іншому етапі навчання повинні бути засвоєні учнями, та ті уміння (конкретні предметні і загально навчальні), які у них повинні бути сформовані. Далі вчитель вирішує, де, на якому уроці і за допомогою якого метода перевірити знання і уміння учнів. В дидактиці розрізняють:

 

 


І – проводиться з метою виявлення стандарту на вході в тему.

ІІ – на всіх етапах вивчення нового матеріалу.

ІІІ – після вивчення теми, розділу, курсу, в кінці семестру.

ІV – в кінці вивчення курсу або ж в кінці року.

4) Особливості перевірки знань і умінь з фізики в основній і середній школі

При визначенні методів і засобів перевірки знань вчитель повинен враховувати вікові особливості учнів.

Усна перевірка може використовуватись на всіх етапах вивчення фізики. Але учні 7-8 класів не можуть побудувати послідовну розповідь про фізичне явище, вони ще не володіють термінологією, не вміють пояснити явище, тому в цих класах частіше використовують фронтальну усну перевірку знань.

В кінці року частіше використовують індивідуальне опитування, фізичні диктанти. В цих класах доцільно використовувати різні цікаві форми перевірки знань: чайнворди, кросворди, реферати, дидактичні ігри, що підвищує інтерес учнів до вивчення предмету та активізує їх роботу.

В старших класах підсумкова перевірка знань проходить в формі усного опитування з теми, письмових чи практичних контрольних робіт, заліків, екзаменів. У випускних класах екзамен з фізики є обов’язковим тільки в класах фізико-математичного профілю, а в інших – за вибором.

Залік стає все більш популярним методом контролю і корекції знань, тому що це урок, на якому працюють і оцінюють всі учні. На залік виноситься матеріал цілої теми, декількох тем, чи достатньо велика кількість питань логічно замкнутого навчального циклу. Вчитель використовує помічників з кращих учнів, чи ЕОМ, чи роботу в групах для комплексної перевірки знань.

Важливим для організації заліку – і для вчителя, і для учнів – є підготовка до нього, яка складається з декількох етапів:

1. Необхідно визначити найбільш важливі питання, які виносяться на залік.

2. Визначити кращих серед учнів та підготувати помічників.

3. Визначити «маршрут» для кожного учня та час на кожний вид роботи.

4. Продумати форми проведення підсумку та оцінювання учнів.

5) Оцінка знань і умінь учнів з фізики

Орієнтирами для вчителя під час оцінювання учнів повинні бути норми оцінювання знань і умінь, які приведені у програмі. До них відносяться знання:

про фізичні явища:

- ознаки явища, за якими воно виявляється;

- умови, при яких протікає;

- зв’язок даного явища з іншими;

- пояснення вища на основі науково теорії;

- приклади використання його в техніці;

про фізичні досліди:

- мета, схема, умови, хід та результати досліду;

про фізичні поняття та фізичні величини:

- явища чи особливості, які характеризуються даним поняттям (величиною);

- визначення поняття (величини);

- формули;

- одиниці фізичної величини;

- способи вимірювання;

про закони:

- формулювання та математичний вираз закону;

- досліди, що підтверджують його справедливість;

- приклади використання на практиці;

- умови використання;

про фізичні теорії:

- дослідне обґрунтування;

- основні поняття, положення, закони, принципи;

- основні наслідки;

- практичне застосування;

про прилади, механізми, машини:

- призначення;

- принципи дії та схема;

- де використовується та правила користування приладом.

Оцінюються також наступні уміння:

- використовувати поняття, закони і теорії для пояснення явищ природи і техніки;

- самостійно працювати з підручником;

- розв’язувати задачі на основі відомих законів і формул;

- користуватися довідниками.

При оцінюванні лабораторних робіт враховуються уміння:

- планувати проведення роботи;

- збирати установку за схемою;

- користуватися вимірювальними приладами;

- проводити спостереження, знімати покази вимірювальних приладів, складати таблиці залежності величин та будувати графіки;

- оцінювати результати вимірів і обчислювати похибки (для старших класів);

- складати короткий звіт і роботи висновки.

Оцінка повинна бути справедливою, яка об’єктивно відображає знання учня; недопустимо формальне відношення учителя до оцінки знань учнів. Треба пам’ятати, що оцінка є виховним фактором, тому що може носити в деяких випадках заохочувальний характер і стимулює бажання учнів досягти високих результатів у навчанні.

Всі дані обліку знань і умінь виставляються в журнал і в щоденник. Важливо, щоб учні знали, які оцінки і за що їм виставляють, тому що оцінка повинна бути об’єктивним показником досягнень учнів і якості їх повсякденної роботи.


Предыдущая статья:Олімпіади з фізики Следующая статья:Розділ ІІ. Семінарські заняття
page speed (0.0154 sec, direct)