Всего на сайте:
248 тыс. 773 статей

Главная | Право

ТЕМА 5. ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ЗОБОВ‘ЯЗАНЬ З ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ.  Просмотрен 781

  1. ПУБЛІЧНА ОБІЦЯНКА ВИНАГОРОДИ
  2. Поняття публічної обіцянки винагороди
  3. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу
  4. Публічна обіцянка нагороди за. результатами конкурсу
  5. ТЕМА 2. ВЧИНЕННЯ ДІЙ У МАЙНОВИХ ІНТЕРЕСАХ ІНШОЇ ОСОБИ БЕЗ її ДОРУЧЕННЯ.
  6. ТЕМА 3. РЯТУВАННЯ ЗДОРОВ'Я ТА ЖИТТЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, МАЙНА ФІЗИЧНОЇ АБО ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ.
  7. ТЕМА 4. СТВОРЕННЯ ЗАГРОЗИ ЖИТТЮ, ЗДОРОВ'Ю, МАЙНУ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ АБО МАЙНУ, ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ.
  8. ТЕМА 6. ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ ПРАВООХОРОННИМИ ТА СУДОВИМИ ОРГАНАМИ.
  9. ТЕМА 7. ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ ЗАДАНОЇ МАЛОЛІТНІМИ, НЕПОВНОЛІТНІМИ, НЕДІЄЗДАТНИМИ ТА ОБМЕЖЕНО ДІЄЗДАТНИМИ.
  10. ТЕМА 8. ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ ЗАВДАНОЇ ДЖЕРЕЛОМ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ.
  11. ТЕМА 9. НАБУТТЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА БЕЗ ДОСТАТНЬОЇ ПРАВОВОЇ ПІСТАВИ.
  12. Субъективная сторона преступления - прямой умысел. 5 страница

1. Поняття та система зобов'язань відшкодування шкоди

2. Відшкодування моральної шкоди

3. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою

4. Відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами

5. Відшкодування шкоди, завданої правоохоронними та судовими органами

6. Відшкодування шкоди, завданої малолітніми, неповнолітніми, недієздатними та обмежено дієздатними особами

7. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

8. Особливості відшкодування ядерної шкоди

9. Відповідальність за шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я

10. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)

Додаткова література:

1. Боброва Д.В. Права граждан на возмещение вреда. — К., 1990.

2. Донцов С.Е., Глянцев B.B. Возмещение вреда по советскому законодательству. — М.: Юридическая литература, 1990.

3. Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субъектами гражданского права. — X.: Консум, 1996.

4. Красавчиков О. А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности. — М.: ГОрид. лит., 1966. — С. 38.

5. Русу С.Д. Захист прав військовослужбовців у зобов'язаннях, що виникають внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки. — Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Хмельницький, 1998. — 18 с.

6. Смирнов В.Т., Собчак A.A. Общее учение о деликтных обязательствах в советском гражданском праве. — Л.: Изд-во Ленинград, ун-та, 1983.

7. Собчак A.A.

О понятии источника повышенной опасности в
гражданском праве // Правоведение.— 1964. — С. 144—145.

1. Поняття та система зобов'язань відшкодування шкоди

ЦК України не містить визначення зобов'язань відшодування шкоди. Натомість ст. 1166 ЦК встановлює, що «майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю осо­бистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодову­ється в повному обсязі особою, яка її завдала». (Слід зауважити, що, хоча ця норма називається «Загальні підстави відповідально­сті за завдану майнову шкоду», її слід тлумачити поширювально, оскільки в ній визначаються підстави не лише відповідальності, а й виникнення зобов'язань відшкодування шкоди взагалі, у тому числі за відсутності складу правопорушення).

Характерні риси зобов'язань відшкодування шкоди: 1) вони не існують, поки не буде завдана шкода; 2) неправомірність дій чи винність особи, яка завдала шкоду, можуть мати чи не мати юри­дичного значення (наприклад, не має значення вина заподіювача шкоди у випадках, передбачених ст.ст. 1173-1176, 1178, 1181, 1184, 1187 ЦК); 3) кредитором (потерпілим) можуть бути той, кому безпосередньо завдана шкода, а також особи, вказані у за­коні (непрацездатні утриманці потерпілого тощо — ст. 1200 ЦК); боржником — той, хто завдав шкоду, а також суб'єкти, вказані у законі (роботодавці — ст. 1172 ЦК; держава, АРК, органи місце­вого самоврядування — ст.ст. 1172-1175 ЦК, держава — 1176 ЦК; батьки, усиновлювачі, опікуни, навчальний заклад тощо — ст.ст. 1178, 1181 ЦК); 4) їх об'єктом є абсолютні цивільні права (право на життя та здоров'я, речові права тощо), яким завдана шкода; 5) змістом є право потерпілого на відшкодування шкоди, забезпечене передбаченим законом обов'язком боржника відшко­дувати завдану шкоду.

З урахуванням властивостей зобов'язань відшкодування шкоди їх можна визначити як недоговірні правовідносин*!, в яких креди­тор (особа, якій завдана шкода або особа, вказана у законі) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди або від суб'єкта, вказа­ного у законі) відшкодування завданої шкоди у повному обсязі.

Зобов'язання відшкодування шкоди поділяються на: 1) ті, що виникли внаслідок завдання шкоди правомірною поведінкою (у ста­ні крайньої необхідності тощо); 2) ті, що виникли внаслідок право­порушення (делікту).

У свою чергу, зобов'язання відшкодування шкоди, завданої не­правомірними діями, поділяються на загальні делікти і спеціальні делікти.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду (загальний делікт) визначені у ст. 1166 ЦК. Це: 1) наявність шко­ди; 2) протиправність поведінки (дії або бездіяльності) особи, яка завдала шкоду; 3) причинний зв'язок між протиправною поведін­кою і шкодою; 4) вина особи, яка завдала шкоду (при цьому діє презумпція вини порушника).

Спеціальні делікти диференціюються за різними ознаками: 1) суб'єкт, що завдав шкоду (службова особа, працівник юридичної або фізичної особи, малолітній, недієздатна особа тощо); 2) об'­єкт, котрому завдано шкоди (життя, здоров'я, інші немайнові бла­га, майно); 3) суб'єкт, що відшкодовує шкоду (заподіювач шкоди, батьки, усиновлювачі, опікуни, держава тощо); 4) особливості ді­яльності, якою завдано шкоду (джерело підвищеної небезпеки, ви­готовлення або продаж неякісних товарів тощо). Залежно від виду спеціального делікту визначаються спеціальні умови виникнення відповідного виду зобов'язань відшкодування шкоди.

2. Відшкодування моральної шкоди

Відшкодування моральної шкоди здійснюється на підставі ст. 116 7 ЦК України. Однак правильне застосування цієї норми можливе лише з урахуванням положення ст. 23 ЦК України.

Відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодуван­ня моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, проти­правна поведінка заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та вина.

Моральна шкода полягає у: а) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим уш­кодженням здоров'я; б) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї са­мої, членів її сім'ї чи близьких родичів; в) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошко­дженням її майна; г) приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у: завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров'я; протиправної поведінки щодо членів сім'ї чи близьких ро­дичів потерпілого; знищенні чи пошкодженні майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Також обов'язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.

Моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини осо­би, яка завдала шкоди. Про необхідність урахування вини закріп­люється також в законах України «Про туризм» (ст.ст. 21, 33), «Про інформацію» (ст. 49), «Про наукову і науково-технічну екс­пертизу» (ст. 35) та ін. Проте особа (фізична або юридична) звіль­няється від відповідальності з відпікодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання завдана не з її вини.

У разі завдання моральної шкоди неправомірно вчиненими дія­ми кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них. При цьому, якщо неподільну мо­ральну шкоду завдано спільно, тоіто взаємопов'язаними, сукуп­ними діями або діями з єдиним наміром, діями винних осіб, вони несуть перед потерпілим солідарну відповідальність (ст. 1190 ЦК України).

При завданні особі моральної шкоди обов'язок з її відшкодуван­ня покладається на винних осіб незалежно від того, чи була завда­на потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Відповідно до ст. 1193 ЦК України, розмір відшкодування мо­ральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступе­ня вини потерпілого та матеріального становища відповідача (фі­зичної особи).

До вимог про відшкодування моральної шкоди за ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється, оскільки вони випли­вають із порушення особистих немайнових прав. Однак із загаль­ного правила є винятки, передбачені законом: а) у разі поширення недостовірної інформації, що не відповідає дійсності і порочить честь, гідність чи ділову репутацію фізичної або юридичної особи, поміщеної у засобах масової інформації, застосовується строк по­зовної давності в один рік (ст. 258 ЦК України); б) про відшкоду­вання моральної шкоди у випадках, передбачених контрактом, укладеним між власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом та працівником, або в разі завдання працівникові моральної шкоди внаслідок небезпечних чи шкідли­вих умов праці — тримісячний строк.

Відповідальність особи, яка завдала шкоди без вини, може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством. Так, згідно з ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодо­вується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи: а) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслі­док дії джерела підвищеної небезпеки; б) якщо шкоди завдано фі­зичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю ор­гану дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду; в) в інших випадках, установлених законом. Також неза­лежно від вини моральна шкода відшкодовується, якщо шкода зав­дала каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізич­ної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. її відшко­дування здійснюється за правилами ст. 1187 ЦК України. Однак якщо шкода завдана життю або здоров'ю фізичної особи — во­лодільцям джерел підвищеної небезпеки внаслідок їх взаємодії, то моральна шкода відшкодовується залежно від ступеня їх вини за правилами ст. 1188 ЦК України. Також якщо шкода завдана май­ну фізичної особи, то права на відшкодування моральної шкоди без вини у потерпілого не виникає.

Безвинна відповідальність за завдання моральної шкоди неза­конними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду обме­жена випадками незаконного засудження; незаконного притяг­нення до кримінальної відповідальності, незаконного застосуван­ня як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення ад­міністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. Відшкодування моральної шкоди проводиться в порядку, визна­ченому ст. 1176 ЦК України.


Предыдущая статья:ТЕМА 4. СТВОРЕННЯ ЗАГРОЗИ ЖИТТЮ, ЗДОРОВ'Ю, МАЙНУ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ АБО МАЙНУ, ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ. Следующая статья:ТЕМА 6. ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ ПРАВООХОРОННИМИ ТА СУДОВИМИ ОРГАНАМИ.
page speed (0.0169 sec, direct)