Всего на сайте:
236 тыс. 713 статей

Главная | Педагогика

Назвати та охарактеризувати вербальні й практичні методи в групі валеологічних методів навчання.  Просмотрен 2514

  1. Методика навчання основам здоров'я
  2. Схарактеризувати зміст, мету та структуру інтегрованого курсу основи здоров’я у початковій школі.
  3. Схарактеризувати освітню галузь «Здоров’я і фізична культура» у структурі Державного стандарту загальної середньої освіти. Розкрити зміст, мету і завдання освітньої галузі.
  4. Охарактеризуйте методи регуляції життєдіяльності в групі валеологічних методів навчання.
  5. Проаналізувати особливості проведення уроків з основ здоров’я у початковій школі
  6. Схарактеризувати типи і структуру уроків основи здоров’я у початковій школі. Дати методичну характеристику основних структурних елементів уроків різних типів.
  7. Розкрити особливості оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів з основ здоров’я.
  8. Схарактеризувати основні форми позакласної роботи з валеології у початковій школі та вимоги до їх організації.
  9. Розкрити сутність превентивного характеру навчання при вивченні основ здоров’я у початковій школі.
  10. Проаналізувати валеологічні основи процесу навчання у початковій школі. Описати перебіг процесів шкільної адаптації та дезадаптації молодших школярів.
  11. Охарактеризуйте напрямки методичної роботи вчителя початкових класів по впровадженню традицій здорового способу життя.
  12. Валеологічне значення народної медицини.

За допомогою вербальних методів навчання вивчаються теоретичні основи функціонування системи Людина – Природа – Суспільство з метою збереження здоров’я людини та створення оптимальних умов її раціональної життєдіяльності.

№ п/п Вербальні методи навчання Їх характеристика
1. Лекція Односторонній вид спілкування, який є дієвим способом забезпечення інформацією за короткий проміжок часу
2. Розповідь Монологічна форма усного викладу навчального матеріалу. Ефективна, коли супроводжується демонструванням малюнків, таблиць, схем, слайдів. У процесі розповіді можливі проблемні запитання, створення проблемних ситуацій. Проблемна ситуація може бути наслідком пропозиції зробити самостійний висновок на сонові почутого, а також внесення власних пропозицій, що особливо є важливим при викладанні валеології та ОБЖД
3. Метод систематизації Стосується організації та упорядкування тем або огляду понять, щоб зробити їх значущими.
4. Обговорення Дає сприятливу можливість для кожного висловити власні думки, погляди, Цей метод допомагає оцінити рівень розуміння матеріалу.
5. Використання засобів масової інформації Використання газет, журналів, телепередач дозволяє бути критичними споживачами засобів масової інформації, розпізнавати різницю між фактом і вигадкою.
6. Використання додаткової літератури Розвиваються навички самостійного здобуття знань, уміння орієнтуватися в різноманітності матеріалу, писати анотації, реферати, тези. Щоб зацікавити учнів вивченням теми, можна під час нового матеріалу зачитувати або переказувати найбільш цікаві фрагменти, факти.
7. Використання валеологічних матеріалів, етнопедагогіки Організація здорового способу життя, що є надбанням багатьох поколінь українського народу, зокрема спрямування ритму в харчуванні, фізичні вправи, загартування
8. Дебати Цей метод заохочує наводити переконливі аргументи.
9. Виступи з доповідями, повідомленнями Дають можливість набути практичних навичок у пошуці джерел, упорядкуванні матеріалу, висловленні власної думки.
10. Взаємооцінка Передбачає оцінювання знань, коментар відповіді. Учні вчаться справедливо оцінювати роботу інших, нести відповідальність за свою оцінку
11. Опитування Під час опитування виникає високий ступінь участі, поглиблюється розуміння матеріалу; мислення стимулюється, спрямовується та розширюється, загострюється здатність до критичного мислення.

 

Практичні методи. Націлені на формування умінь і навичок застосовувати набуті теоретичні знання, що сприяє досягненню вищого рівня пізнання.

Метод вправ. Вправи – це цілеспрямоване багаторазова повторення учнями певних операцій (розумових чи фізичних) з метою формування практичних умінь і навичок. Наприклад, виконувати розпорядок дня, гігієнічні процедури, правила для пасажирів, безпечної поведінки тощо. Щоб оволодіти способами навчально-пізнавальної діяльності, потрібно не тільки їх знати, але й засвоювати досвід їх реалізації, тобто уміти виконувати. Способом засвоєння цього досвіду є неодноразове відтворення дій, що входять до складу певних умінь.

Процес виконання нової дії включає такі етапи:

- демонстрування дії в нерозривній єдності зі словесним коментуванням, спрямованим на свідоме оволодіння нею;

- вправляння учнів у вмінні виконувати дію з опорою на пам’ятку;

- виконання дії учнями без підтримки;

- виконання дії в змінених або нових умовах.

Відпрацювання алгоритму дій доречно здійснювати в процесі ігрової діяльності.

Розумові вправи включають:

- вправи на відтворення з метою його закріплення (репродуктивні вправи);

- вправи на застосування знань у нових умовах (тренувальні вправи);

- різноманітні творчі роботи, що охоплюють різні аспекти здорового способу життя (реферати, тези, повідомлення).

Фізичні вправи включають:

- установлення кореляцій між віком людини, станом її здоров’я та відповідним комплексом фізичних вправ;

- загартування;

- ознайомлення із системами фізичної культури.

Лабораторний метод. Лабораторні заняття є одним із видів дослідницької самостійної роботи, що проводиться на вимогу педагога в спеціально пристосованому для проведення дослідів приміщенні, де є необхідне обладнання

У лабораторних умовах проводяться такі заняття:

- оцінка рівня підготовленості до занять фізичними вправами: маса тіла, артеріальний тиск, пульс у спокої, гнучкість, швидкість (естафетний тест), динамічна сила, загальна швидкісна витривалість, відновлення пульсу;

- масаж, самомасаж;

- проведення антропометричних вимірювань: зріст, маса;

- виявлення корелятивних співвідношень окремих частин тіла.

7.Схарактеризувати сутність валеологічних понять та методику їх формування у молодших школярів.

Поняття – це узагальнена форма відображення у свідомості людини навколишньої дійсності. Тобто, поняття – це уявний образ предмета, його відображення, а не сам предмет. Тому поняття про предмети не варто змішувати із самими предметами, відбитими в цих поняттях. Поняття – це логічна форма думки, думка про предмет.

Поняття відображають не просто загальні ознаки (тобто, їх властивості, сторони, зв’язки), а тільки істотні.

Будь-яке поняття має зміст та обсяг. Змістом поняття називається сукупність ознак предметів, які відображені у понятті, і відрізняють його від інших схожих предметів. Наприклад, зміст поняття «здоров’я» складають такі ознаки: 1) міра; 2) якість; 3) сутність людини; 4) як біосоціального репрезентанта; 5) характеристика її цілісності.

З’ясування змісту понять має важливе значення для пізнання і практики. До того часу, доки ми не установимо зміст поняття, яке нас цікавить, його ознаки, нам не зрозуміла властивість предмета, що виражається цим поняттям, ми не можемо точно і чітко відмежувати цей предмет від суміжних із ним, допускаємо плутанину в мисленні.

Обсяг поняття – це сукупність предметів або явищ мислимих у понятті. Обсяг поняття становить коло предметів, на котрі поширюється дане поняття. Візьмемо для прикладу два поняття «здоров’я» та «фізичне здоров’я». Велике за обсягом поняття «здоров’я», оскільки воно поширюється на всі складові здоров’я – фізичну, соціальну, психічну та духовну; а поняття «фізичне здоров’я» охоплює тільки фізичні характеристики здоров’я – фізичний (тілесний) стан людини та її фізичний розвиток. Зміст же більший буде у поняття «фізичне здоров’я», оскільки окрім ознак, властивих здоров’ю, воно включає ще й ознаки специфічні, ті, якими фізичне здоров’я відрізняється від інших складових.

Таким чином, чим більший обсяг – менший зміст, більший зміст – менший обсяг.

Розрізняють поняття загальні і часткові, конкретні та абстрактні, емпіричні та теоретичні.

Емпіричні поняття – це фіксація окремих фактів зовнішніх ознак і властивостей, їх узагальнення і класифікація, які описують явища і не розкривають їхньої суті. Асоціюється із «практичний». Тому прикладами можуть бути емпіричні поняття, на основі яких здійснюється узагальнення й опис дослідних даних: маса тіла, швидкість, пульс, витривалість тощо.

Теоретичні поняття розкривають сутність явища, служать основою наукового світогляду, дають адекватне конкретне розуміння явищ і процесів. Теоретичні поняття у валеології – це людина та її здоров’я.

Успішне оволодіння поняттями молодших школярів залежить від рівня розвитку їх мисленнєвих операцій.

Аналіз (грец. – «розкладання») – розділення, роз’єднання цілого на частини, елементи, ознаки. У молодших школярів переважає практично дієвий і чуттєвий аналіз. У практиці навчання це є не завжди доступним, тому часто використовується предметне (застосування моделей, муляжів) чи графічне зображення. Від учнів потрібно вимагати звіту про свої спостереження (наприклад, вказувати форму, колір частин тіла), що є засобом навчання аналізу. Характерним для молодших школярів є комплексний аналіз (звичайне перерахування всіх частин тіла). Синтез (грец. – «з’єднання») – поєднання у мисленні частин в єдине ціле. Аналіз для молодших школярів є більш легким мисленнєвим процесом, ніж синтез і розвивається значно швидше. Наприклад, перерахувати основні чинники здоров’я людини, основні ознаки психічної складової здоров’я, частини тіла тощо. Порівняння (наприклад, порівняти малюнки – діти, які загартовуються – щоб вивчити поняття «загартування»; діти, які додержуються правил безпечної поведінки тощо). Психологічними дослідженнями доведено, що діти частіше знаходять відмінності, ніж схожість. Основна вимога – вести цілеспрямовану роботу по формуванню в учнів прийомів порівняння, тобто розуміння загальної ідеї, сюжету картини. Правильне розуміння дасть можливість дітям проводити порівняння у певній системі, із виділенням головного, суттєвого. Оперування знаннями в нових ситуаціях проводиться шляхом вправ. В основному – це моделювання ситуацій: після розповіді учителя про правила безпечної поведінки дитини в екстремальних ситуаціях з незнайомими людьми – уявіть себе в ситуації, коли хтось незнайомий постукає в двері, що вибудете робити? Конкретизація – мисленнєвий процес, при якому одиничне співвідноситься із загальним; відображається у вигляді нових фактів, алегорії. Часто у вигляді прикладів із власного життя. Наприклад, після того, як вивчили тему «корисні звички» – назвати свої корисні звички, назвати ті, які ти хочеш виробити в себе. Систематизація – це мисленнєва діяльність, у процесі якої вивчені поняття чи явища приводяться в певну систему, в певний логічний порядок. Включає такі прийоми, як наприклад,: після вивчення теми «Характер і здоров’я» скласти таблицю позитивних і негативних рис характеру. Основа засвоєння системних знань – взаємозв’язок понять і уявлень. Тобто, системні знання характеризуються не механічним запам’ятовуванням суми відомостей, а розкриття головних взаємозв’язків елементів і самих понять.

 

Предыдущая статья:Охарактеризуйте методи регуляції життєдіяльності в групі валеологічних методів навчання. Следующая статья:Проаналізувати особливості проведення уроків з основ здоров’я у початковій школі
page speed (0.0192 sec, direct)