Всего на сайте:
248 тыс. 773 статей

Главная | Право

Зміст права користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення  Просмотрен 636

1.Він визначається договором І законом. Умови договору не можуть виходити за межі чинного законодавства.

Власник земельної ділянки має право вимагати використовувати земельну ділянку за призначенням. Землекористувач (емфітевта) зобов'язаний дотримуватися вимог власника, він не має права змінювати характер і зміст користування чи призначення земельної ділянки. Власник ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форми, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Власник земельної ділянки зобов'язаний не чинити перешкод землекористувачеві у здійсненні його права на користування.

2. Землекористувач (емфітевта) має право користуватися чужоюділянкою в повному обсязі без будь-яких обмежень, якщо таке користування не виходить за межі умов, визначених договором чи законом. Землекористувач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування чужою земельною ділянкою. Він зобов'язаний вносититакож інші платежі, встановлені законом для цієї земельної ділянки.

Землекористувач (емфітевта) передусім зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. Він зобов'язаний також підвищувати родючість земельної ділянки, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Основним правом землекористувача є право безперешкодно користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до умов договору. Землекористувач має право відчужувати своє право користування чужою земельною ділянкою: продавати це право, дарувати та вчиняти Інші цивільно-правові правочини, не пов'язані з позбавленням власника цієї земельної ділянки. При продажу свого права користування земельною ділянкою землекористувач зобов'язаний повідомити її власника про це у письмовій формі. Власник має переважне право перед Іншими особами на її придбання за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах. Якщо протягом місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельного ділянкою може бути продане будь-якій третій особі.

3. Якщо землекористувач — продавець права відхилиться від дотримання зазначених правил, то для нього настають невигіднінаслідки, встановлені ЦК.

У разі продажу права користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення зпорушенням вказаних правил її власник має право звернутися зпозовом до суду про переведення на нього права користуванняцією ділянкою та інших прав і обов'язків землекористувача. Прицьому власник земельної ділянки зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

При продажу права користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення іншій особі власник цієї ділянки має право на одержання відсотків від ціни продажу (вартості права), встановленої договором.

4. Виникнення і припинення права

користування чужою земельною ділянкою

сільськогосподарського призначення

1. Право користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення встановлюється договором між власником ділянки й особою, яка виявила бажання користуватися цією ділянкою. Договором визначається строк користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

 

Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш як за рік з моменту укладення договору. Договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (емфітевзис) підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У разі недосягнення домовленості про встановлення емфітевзи-су та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка бажає встановлення права користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

2. Право користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (емфітевзис) припиняється в таких випадках:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку, на який було встановлено право користування;

3) викупу земельної ділянки її власником;

4) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;

5) відмови землекористувача від подальшого користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення зпопереднім попередженням про відмову власника ділянки не меншяк за рік до припинення користування.

Право користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може бути припинено за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом. На сьогодні чинне цивільне чи земельне законодавство таких випадків не передбачає. Але можна припустити, що порушенням будь-якою стороною умов користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є: використання ділянки не за призначенням, погіршення її якісного стану, несвоєчасна плата за користування або відмова від плати, несплата податків та платежів тощо. Власник земельної ділянки також може припуститися порушення умов користування, чинити перешкоди до нормального користування

ТОЩО.

3. Право користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення за низкою якісних характеристик наближається до сільських земельних сервітутів. Водночас між нимиіснують істотні відмінності. Земельний сервітут — це право користування чужою земельною ділянкою в обмеженому обсязі. Правокористування чужою земельною ділянкою сільськогосподарськогопризначення (емфітевзис) — це право користування чужою земельною ділянкою для виробництва сільськогосподарської продукції вповному обсязі.

Суб'єктом земельного сервітуту може бути власник пануючої земельної ділянки, суб'єктом емфітевзису — будь-яка особа. Земельні сервітути можуть бути платними і безплатними.

Емфітевзис — це право, яке завжди надається за певну плату.

; Глава 34

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови

1. Поняття права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію)

1. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови найчастіше виникає в умовах міста (міські землі), коли вільних земельних ділянок майже немає, і взагалі міську землю продавати для забудови недоцільно. В зазначених випадках міська влада може надавати право користування такою земельною ділянкою для забудови. Проте немає перешкод для надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови з інших земельних фондів, крім тих, які за законом не можуть передаватися під забудову (землі сільськогосподарського призначення, землі природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі оздоровчого призначення та ін.) — ст.19 ЗК.

Власник земельної ділянки за загальним правилом не бажає втрачати право власності на неї. У разі необхідності краще передати (продати) лише право користування або його частину.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) також виникло ще в стародавньому праві і зберегло свою придатність для використання до цього часу. Істотне поширення це право має в країнах із розвинутою ринковою економікою і стабільним правом приватної власності на землю. В Україні ЦК відновлює дане право. Видається, що в умовах ринкової економіки воно знайде своїх користувачів.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови — це довготривале, відчужуване і таке, що переходить у спадщину, право. Зазначене право може бути встановлене на визначений або невизначений строк. Проте зазначені строки тривалі, оскільки будівлі та інші споруди зводяться на довгий час.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може відчужуватися будь-яким способом, не забороненим законом. Зазначене право може успадковуватися як за заповітом, так і за законом.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови характеризується такими основними ознаками:

1) це — речове право користування чужою земельною ділянкою.Воно породжує абсолютні і виключні відносини, власник земельної ділянки не може припинити його за власною волею. Зазначенеправо може бути припинене лише судом за наявності підстав, передбачених законом;

2) речовий характер цього права надає можливість землекористувачу відчужувати його і передавати в спадщину;

3) право користування чужою земельною ділянкою для забудови обмежує право власності землевласника. За загальним правиломЦе обмеження настає за волею землевласника;

4) право користування чужою земельною ділянкою для забудовиможе встановлюватися на визначений або на невизначений строку

5) зазначене право користування може бути встановлене за пла-ту. Але ЦК не містить норм, які забороняли б передавати земельну ділянку для забудови безплатно;

6) за загальним правилом суперфіцій встановлюється в Інтересах як власника земельної ділянки, так І землекористувача, якомуділянку передано для забудови. Проте можливі випадки, коли суперфіцій може бути встановлено тільки в інтересах землекористувача, тобто без оплати;

7) суб'єкт суперфіцію (землекористувач чужої земельної ділян- sки для забудови) має право володіти, користуватися ділянкою насвій розсуд, але в межах, визначених суперфіцієм;

8) власник земельної ділянки, переданої в користування для забудови, має право володіти, користуватися І розпоряджатися цієюділянкою в частині, не обмеженій суперфіцієм.

Предыдущая статья:Поняття права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб Следующая статья:Власник земельної ділянки має право надавати її в користування іншій особі для забудови
page speed (0.015 sec, direct)