Всего на сайте:
183 тыс. 477 статей

Главная | Биология, Зоология, Анатомия

Будова і функції вегетативної нервової системи  Просмотрен 52

· Вегетативна нервова система (ВНС) координує і регулює діяльність внутрішніх органів, обмін речовин, гомеостаз. ВНС складається з симпатичного і парасимпатичного відділів. Обидва відділу іннервують більшість внутрішніх органів і часто надають протилежну дію. Центри ВНС розташовані в середньому, довгастому і спинному мозку. У рефлекторної дузі вегетативної частини нервової системи імпульс від центру передається по двох нейронам. Отже, проста вегетативна рефлекторна дуга представлена трьома нейронами. Перша ланка рефлекторної дуги – це чутливий нейрон, рецептор якого бере початок в органах і тканинах. Друга ланка рефлекторної дуги несе імпульси з спинного або головного мозку до робочого органу. Цей шлях вегетативної рефлекторної дуги представлений двома нейронами. Перший з цих нейронів розташовується у вегетативних ядрах нервової системи. Другий нейрон – це руховий нейрон, тіло якого лежить в периферичних вузлах вегетативної нервової. Відростки цього нейрона направляються до органів і тканин у складі органних вегетативних або змішаних нервів. Закінчуються третій нейрони на гладких м’язах, залозах і в інших тканинах.

Симпатичні ядра знаходяться в бічних рогах спинного мозку на рівні всіх грудних і трьох верхніх поперекових сегментів.

Ядра парасимпатичної нервової системи розташовані в середньому, довгастому мозку і в крижовому відділі спинного мозку. Передача нервових імпульсів відбувається в синапсах, де медіаторами симпатичної системи служать, найчастіше, адреналін і ацетилхолін, а парасимпатичної системи – ацетилхолін. Більшість органів иннервируется як симпатичними, так і парасимпатичними волокнами. Однак кровоносні судини, потові залози і мозковий шар наднирників иннервируется тільки симпатичними нервами.

Парасимпатические нервові імпульси послаблюють серцеву діяльність, розширюють кровоносні судини, знижують тиск, знижують рівень глюкози в крові.
Симпатична нервова система прискорює і підсилює роботу серця, підвищує кров’яний тиск, звужує судини, гальмує роботу травної системи.
Вегетативна нервова система не має власних чутливих шляхів. Вони є загальними для соматичної і вегетативної нервової систем.

Важливе значення в регуляції діяльності внутрішніх органів має блукаючий нерв, що відходить від довгастого мозку і забезпечує парасимпатичну іннервацію органів шиї, грудної та черевної порожнин. Імпульси, що йдуть по цьому нерву, уповільнюють роботу серця, розширюють кровоносні судини, посилюють секрецію травних залоз і т. д.

11. Будови кісток. Розвиток кісток. З'єднання кісток

Кістка, за винятком суглобних поверхонь, вкрита окістям, тонкою, міцною сполучнотканинною плівкою, що оточує кістку зовні й міцно зрос­лася з нею. Окістя складається із двох шарів:

зовнішнього волокнистого; внутрішнього - кісткотвірного (остеогенного).В остеогенному шарі є нерухомі остеогенні клітини, за рахунок яких відбувається розвиток, рісту товщину й відновлення кісток після ушкоджень. Окістя містить велику кількість нервів й кровоносних судин, воно за­безпечує живлення кістки та її ріст у товщину.

Внутрішні порожнини кістки заповнені червоним і жовтим кістковим мозком. Червоний кістковий мозок містить клітинні елементи, що безпосе­редньо відповідають за кровотворення (стовбурні клітини), імунну систему та кісткотворення (остеобласти та остеокласти).

Жовтий кістковий мозок заповнює порожнини трубчастих кісток і містить Ясирові клітини, які надають йому жовтого забарвлення.

Розрізняють:

довгі (трубчасті); короткі (губчасті);

плоскі (широкі); змішані;

повітроносні кістки.

Довга (трубчаста) кістка має подовжену середню частину, циліндрич­ної або тригранної форми - тіло кістки, або діафіз, і стовщені кінці - епіфізи. Кожний епіфіз має суглобну поверхню, вкриту суглобним хрящем, що служить для з'єднання із сусідніми кістками. Трубчасті кістки утворю­ють скелет кінцівок і виконують функції важелів. Серед трубчастих кісток є кістки довгі (плечова, стегнова, кістки передпліччя та гомілки) та короткі (п'ясткові, плюснові, фаланги пальців).

Коротка (губчаста) кістка має форму неправильного куба або багато­гранника. Такі кістки розташовані в тих ділянках скелета, де міцність кіс­ток має поєднуватися з рухливістю - у з'єднаннях між кістками (кістки зап'ястка, передплюсна).

Плоскі (широкі) кістки беруть участь в утворенні порожнин тіла,
виконують функцію захисту, є великими поверхнями для прикріплення
м'язів.

Змішані кістки мають складну будову й різноманітну форму. Напри­клад, тіло хребця за формою та будовою належить до губчастих кісток, а дуга й відростки - до плоских.

Повітроносні кістки мають вистелену слизовою оболонкою й заповне­ну повітрям порожнину. До них належать: лобна, клиноподібна, ґратчаста, верхньощелепна кістки.г

Розвиток та ріст кісток

Утворення будь-якої кістки відбувається за рахунок молодих клі­тин - остеобластів, які виробляють міжклітинну кісткову речовину. Кіст­ки можуть розвиватися на основі хрящової тканини. З переходом хрящової моделі кістки в кісткову охрястя стає окістям.

Деякі кістки людини утворюються при злитті кісток, які в процесі розвитку тварин існують окремо одна від одної. Наприклад, лопатка люди­ни розвивається з двох кісток, наявних у плечовому поясі нижчих наземних хребетних - лопатки й коракоїду.

Тривалий ріст організму робить неминучою перебудову кісток: ріст з утворенням нових остеонів і паралельно розсмоктування (резорбція) старих. Окостеніння й ріст кістки є результатом життєдіяльності клітин теобластів і остеокластів, які виконують протилежні функції - створення й руйнування.

З'єднання кісток

З'єднання кісток сполучають кістки скелета в Одне ціле. Вони тримають їх одну біля одної й забезпечують рухливість. З'єднання кісток мають різну будову й такі фізичні властивості, як міцність, пружність та рухливість

Виокремлюють три види з'єднань кісток.

Нерухомі з'єднання, у яких між кістками є прошарок сполучної тканини чи хряща, або утворюється кістковий шов. Щілина або порожнина між з'єднаними кістками відсутні. Наприклад - хребці куприка або кістки черепа.

Напіврухомі з'єднання, які мають невелику щілину в хрящовому або сполучнотканинному прошарку між з'єднаними кістками. Наприклад, хрящові прокладки між хребцями забезпечують гнучкість хребта.

Рухомі з'єднання, або суглоби, характеризуються наявністю між кістками порожнини та синовіальної мембрани, що вистилає зсередини суглобну капсулу.

Р

Предыдущая статья:Передняя межжелудочковая артерия. Следующая статья:Гуморальна регуляція дихання.
page speed (0.01 sec, direct)