Всего на сайте:
119 тыс. 927 статей

Главная | Агрономия, Сельское хозяйство

Склад доходів  Просмотрен 121

Тема: Система державних видатків в Україні

Згідно ст. 13 БК України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами загального фонду бюджету є:

1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надхо­джень загального фонду бюджету;

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету);

4) фінансування загального фонду бюджету [1].

Цей фонд забезпечує фінансування виконання основних функцій і завдань держави і територіальних громад.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:

1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;

2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з ви­значенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);

4) фінансування спеціального фонду бюджету [1].

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціаль­ного фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:

перша група — надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством. У складі першої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 — плата за послуги, що надаються бюджетними уста­новами згідно з їх основною діяльністю;

підгрупа 2 — надходження бюджетних установ від додатко­вої (господарської) діяльності;

підгрупа 3 — плата за оренду майна бюджетних установ;

підгрупа 4 — надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна) [1].

друга група — інші джерела власних надходжень бюджетних установ. У складі другої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 — благодійні внески, гранти та дарунки;

підгрупа 2 — кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з від­чуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об'єктів нерухомого майна, що перебувають у при­ватній власності фізичних або юридичних осіб;

підгрупа 3 — кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право [1].

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням ч. 9 ст. 51 БК України) на:

• покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням по­слуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх осно­вною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

• організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);

• утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бю­джетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

• ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних акти­вів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних

з організацією збирання і транспортування відходів і брух­ту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи

4 першої групи);

• господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);

• організацію основної діяльності бюджетних установ (за ра­хунок надходжень підгруп 1 і 3 другої групи);

• виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надхо­джень підгрупи 2 другої групи) [1].

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються виключно БК України та законом про Дер­жавний бюджет України. Підставою для рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради про ство­рення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно БК України та закон про Державний бюджет України.

Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюдже­ту дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України, при­йняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до ньо­го (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 57 БК України, а саме: 1) На кінець бюджетного періоду центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського об­слуговування бюджетних коштів, зберігає залишки коштів на ра­хунках спеціального фонду державного бюджету та щодо субвенції із спеціального фонду державного бюджету на рахунках спеціаль­ного фонду місцевих бюджетів для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового при­значення. У разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду державного бюджету. 2) Бюджетні зобов'язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпоряд­ники бюджетних коштів зобов'язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету, не допускаючи на­явності за такими зобов'язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду) [1].

Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відпо­відну мету (з дотриманням вимог ч. 2 ст. 57 БК України), якщо БК України та/або законом про Державний бюджет України (рішен­ням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місце­вого самоврядування та іншими бюджетними установами не до­пускається. Відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами забороняється, крім випадку, передба­ченого ч.

8 ст. 16 БК України, а також крім розміщення закордон­ними дипломатичними установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та розміщення вищими і професій- но-технічними навчальними закладами на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право [1].

Планові і звітні показники щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення кредитів до бюджету, по­гашення боргу, розміщення бюджетних коштів на депозитах, при-

дбання цінних паперів, забезпечення встановленого розміру обо­ротного залишку бюджетних коштів та інші відповідні показники, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, обов'язково відобра­жаються з від'ємним значенням [1].

Доходи бюджету — усі податкові, неподаткові та інші над­ходження на безповоротній основі, справляння яких передбаче­но законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Доходи між ланками бюджетної системи розподіляються у від­повідності з законодавством України, але бюджетні ресурси регу­люються таким чином, щоб надавати фінансову допомогу місцевим органам самоврядування, коли вони цього потребують. Отже, дохо­ди поділяються на: доходи державного бюджету і доходи місцевих бюджетів.

Метою розподілу доходів між бюджетними ланками є збалансу­вання бюджетів і забезпечення самостійності кожної ланки. Розпо­діл доходів має відбуватися із дотриманням наступних принципів:

1) забезпечення надійної фінансової бази для фінансування за­кріплених видатків;

2) встановлення залежності між зусиллями органів влади і управління та формуванням доходів окремих бюджетів;

3) встановлення зацікавленості місцевих органів влади у пошуку й мобілізації фінансових ресурсів;

4) недопущення адміністративного вилучення доходів для бю­джетів вищого рівня.

У процесі розмежування доходів вирішуються такі завдання:

1) забезпечення збалансованості кожного бюджету;

2) забезпечення рівномірності надходження коштів до бюджету протягом бюджетного року;

3) забезпечення необхідними коштами покриття усіх видатків окремих ланок бюджетної системи, згідно з програмами економіч­ного та соціального розвитку [29].

Н. І. Хімічева стверджує, що розподіл коштів у бюджетній сис­темі може здійснюватися, по-перше, в порядку закріплення ви­значених видів доходів за бюджетами різного рівня на постійній чи довгостроковій основі, по-друге — у порядку бюджетного регу­лювання [16].

Отже, по-перше, розподіл доходів ґрунтується на встановленні загальнодержавних та місцевих податків і зборів, по-друге, орга­нізаційно всі доходи бюджетів поділяються на закріплені і регу­люючі. Відповідно, цілі цих видів доходів відрізняються: метою встановлення закріплених доходів (фіксованих нормативів) є напо­внення бюджету, а метою регулюючих доходів (плаваючих норма­тивів) — збалансування бюджетів різних ланок бюджетної системи.

Закріплені — це доходи, які повністю або частково (за твердо фіксованим нормативом) надходять до певного бюджету відповід­но до постійно діючих нормативних актів на невизначений строк. Наприклад, закріпленими за Державним бюджетом України є по­даток на додану вартість, акцизний податок, податок на прибуток,

мито та ін.

Податки і збори, що закріплені Бюджетним кодексом Укра­їни на постійний основі за бюджетами місцевого самоврядування і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, становлять кошик доходів місцевого самоврядування.

Місцеві податки і збори закріплюються за місцевими бюджета­ми відповідно до того, який орган їх встановлює. При цьому може також визначатися їх розподіл між окремими ланками місцевих

бюджетів.

Отже, закріплені доходи формують основу дохідної бази будь-якого бюджету, разом з тим їх недостатньо для фінансування всіх запланованих видатків і задоволення відповідних бюджетних по­треб, у зв'язку з чим виникає потреба у збалансуванні дохідної частини за допомогою інших дохідних джерел, а саме регулюючих доходів та інших методів бюджетного регулювання.

Регулюючі — це передбачені Законом України про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет доходи, від яких вста­новлюються відрахування до бюджетів нижчих рівнів відповід­но до їх потреб, тобто нормативи відрахувань диференціюються в розрізі окремих бюджетів і періодично (щорічно) змінюються, у результаті чого доходи перерозподіляються між різними ланками бюджетів відповідно до потреб кожного виду бюджету.

Головним призначенням доходів бюджету є створення стабільної фінансової бази для виконання органами державної і місцевої вла­ди покладених на них завдань. Системі доходів бюджету властиві принципи:

1) достатності — доходи повинні забезпечувати суспільні потре­би, покладені на органи державної та місцевої влади;

2) стабільності — полягає в тому, що законодавство, яке регла­ментує доходи бюджетів, повинно бути стабільним, відносно стій­ким у часовому аспекті, що дозволить прогнозувати і планувати доходи на стабільній основі;

3) оптимального поєднання податкових і неподаткових доходів у певній економічній ситуації.

Статтею 29 БК України передбачено склад доходів Державного бюджету України.

Так, до доходів загального фонду Державного бюджету Укра­їни належать:

1) 50 відсотків податку на доходи фізичних осіб, що сплачуєть­ся (перераховується) на території міста Києва;

2) податок на прибуток підприємств (крім Податку, визначеного п. 2 ч. 1 ст. 69 БК України);

3) 50 відсотків збору за спеціальне використання лісових ре­сурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування;

4) 50 відсотків збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення);

5) 50 відсотків плати за користування надрами для видобуван­ня корисних копалин загальнодержавного значення (крім плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату, яка зараховується до загального фонду державного бюджету у повному обсязі);

6) податок на додану вартість;

7) акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних това­рів (продукції) (крім акцизного податку, визначеного п. 1 ч. З ст.

29 та п. 6 ч. 1 ст. 66 БК України), включаючу особливий податок на операції з відчуження цінних паперів та Операцій з деривати-вами;

8) акцизний податок з ввезених на митну територію України під­акцизних товарів (продукції) (крім акцизного додатку, визначеного п. 2ч. Зет. 29);

9) ввізне мито (крім мита, визначеного п. 3 ч. 3 ст. 29);

10) вивізне мито;

11) рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України;

12) рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами те­риторією України;

13) рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України;

14) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на елек­тричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої квалі­фікованими когенераційними установками;

15) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на при­родний газ для споживачів усіх форм власності;

16) збір за користування радіочастотним ресурсом України;

17) частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бю­джету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на ак­ції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність;

18) кошти, що перераховуються Національним банком Укра­їни відповідно до Закону України «Про Національний банк Укра­їни» [17];

19) плата за розміщення тимчасово вільних коштів державного бюджету (крім коштів, отриманих вищими та професійно-техніч­ними навчальними закладами від розміщення на депозитах тим­часово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право);

20) кошти, отримані закордонними дипломатичними устано­вами України як плата за розміщення належних їм бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків;

21) платежі, пов'язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, відповідно до укладе­ної 28 травня 1997 року Угоди між Урядом України і Урядом Ро­сійської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;

22) платежі, пов'язані з виконанням Угоди між Кабінетом Мі­ністрів України та Урядом Російської Федерації про участь Ро­сійської Федерації в розвитку соціально-економічної сфери м.

Севастополя та інших населених пунктів, в яких дислокуються військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;

23) кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовують­ся відповідно до закону (крім штрафів, визначених пп. 11-13 ч. 1 ст. 69 БК України);

24) плата за надання адміністративних послуг;

25) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (крім плати за ліцензії, визначеної у ч. 1 ст. 69 БК України);

26) збори за підготовку до державної реєстрації авторського пра­ва і договорів, які стосуються прав автора на твір, та плата за одер­жання контрольних марок;

27) плата за видачу дозволів на право ввезення на територію України, вивезення з території України або транзиту через тери­торію України наркотичних засобів, психотропних речовин і пре­курсорів;

28) збір за видачу спеціальних дозволів на користування над­рами та кошти від продажу таких дозволів;

29) плата за виділення номерного ресурсу;

30) плата за державну реєстрацію джерел іонізуючого випро­мінювання (реєстраційний збір);

31) плата за оформлення посвідчення закордонного українця;

32) кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, а також кошти, отримані за вчинення консульських дій за межами України;

33) виконавчий збір, стягнутий органами державної виконавчої служби;

34) надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном (крім оренд­ної плати, визначеної п.

10 ч. З ст. 29 та абз. З ч. 5 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» [18]);

35) державне мито в частині, що відповідно до закону зарахову­ється до державного бюджету;

36) єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

37) портовий (адміністративний) збір;

38) плата за виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування цих органів або поза робочим часом, установленим для них;

39) кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, які є пам'ятками історії та культури, майна, одер­жаного державою в порядку спадкування чи дарування;

40) кошти від реалізації надлишкової космічної техніки військо­вого та подвійного призначення;

41) кошти від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, нерухомого військового майна Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України вій­ськових формувань, правоохоронних органів та інших державних

органів;

42) відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютю­нових виробів та/або алкогольних напоїв у межах України;

43) надходження до Державного спеціалізованого фонду фі­нансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;

44) плата за подання скарги до органу оскарження відповід­но до ст. 18 Закону України «Про здійснення державних закупі­вель» [19];

45) кошти, отримані від надання учасниками процедури заку­півель забезпечення їх пропозиції конкурсних торгів, які не під­лягають поверненню цим учасникам, у випадках, передбачених Законом України «Про здійснення державних закупівель» [19]; в частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;

46) кошти, отримані від учасника-переможця процедури заку­півлі під час укладення договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учасни-ку-переможцю, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;

47) кошти від реалізації продуктів утилізації твердого ракетного палива;

48) плата за надання державних гарантій та кредитів (позик), за­лучених державою, і плата за користування кредитами (позиками), залученими державою;

49) плата за користування кредитом з державного бюджету;

50) відсотки за користування пільговим довгостроковим дер­жавним кредитом наданим молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла;

51) збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що від­повідно до закону сплачуються при торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та під час набуття права власності на легкові автомобілі, з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, з користування та надання послуг стільникового рухомого зв'язку;

52) концесійні платежі щодо об'єктів державної власності;

53) кошти від реалізації дорогоцінних металів та дорогоцін­ного каміння, отримані державною установою, уповноваженою на здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;

54) 80 відсотків коштів, отриманих підприємствами, устано­вами та організаціями, що утримуються за рахунок державного бюджету, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, мета­ли платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 відсотків коштів, отриманих цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;

55) кошти від використання (реалізації) частини виробленої про­дукції, що залишається у власності держави відповідно до угод про розподіл продукції;

56) 10 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебува­ють у державній власності до розмежування земель державної та комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогоспо-дарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації); кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського при­значення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації; кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призна­чення або прав на них, що перебувають у державній власності після розмежування земель державної та комунальної власності;

57) кошти, отримані від секретаріату ООН, НАТО, ЄС, ОБСЄ або іншої міжнародної організації за участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;

58) кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів;

59) інші доходи, які у встановленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету [1].

 

Джерелами формування спеціального фонду Державного бюдже­ту України в частині доходів є:

1) акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних това­рів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів;

2) акцизний податок з ввезених на митну територію України під­акцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспорт­них засобів;

3) ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них;

4) екологічний податок, що справляється за утворення радіо­активних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад встанов­лений особливими умовами ліцензії строк;

5) судовий збір;

6) плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засо­бів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні;

7) 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну пору­шенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності;

8) кошти, отримані відповідно до ст. 8 Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної без­пеки» [20] (включаючи надходження заборгованості минулих років

за цими коштами), та дохід від розміщення цих коштів у цінні папери відповідно до ст. 9 цього ж Закону України;

9) збір на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження;

10) власні надходження бюджетних установ (у тому числі на­укових установ Національної академії наук України і галузевих академій наук), що утримуються за рахунок державного бюджету, у тому числі орендна плата за користування військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук, 50 відсотків орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету;

11) надходження від реалізації матеріальних цінностей держав­ного резерву;

12) надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву;

13) надходження в рамках програм допомоги Європейського Союзу;

14) інші доходи, визначені законом про Державний бюджет України .

Якщо законом встановлено новий вид доходу державного бю­джету, його зарахування до загального чи спеціального фонду визначається законом про Державний бюджет України на період до внесення відповідних змін до БК України.

Закон про Державний бюджет України може відносити на від­повідний бюджетний період окремі види доходів загального (спе­ціального) фонду Державного бюджету України або їх частину, які визначені ч. 2 (3) ст. 29 БК України, до спеціального (загального) фонду Державного бюджету України [1].

Головне призначення видатків бюджету проявляється у ви­користанні бюджетних коштів державними і місцевими органами влади у процесі їх діяльності. Бюджетні видатки впливають на со­ціально-економічні процеси шляхом надання пріоритетів певним напрямам та галузям економіки, формування регіональної фінан­сової політики та ін.

За економічним змістом видатки поділяються на поточні, капі­тальні та видатки на кредитування за вирахуванням погашення. Провідне місце у цій класифікації належить поточним видаткам, які забезпечують постійне фінансування завдань і функцій дер­жави та органів місцевого самоврядування. Вони спрямовуються на утримання бюджетних установ, організацій та органів, що діють на початок бюджетного періоду; на фінансування затверджених на­ціональних або муніципальних програм; на фінансування заходів соціального призначення та інше. До поточних видатків відносять і трансферти бюджетам місцевого самоврядування, трансферти на­селенню або певним групам населення, трансферти підприємствам або іншим країнам.

У свою чергу капітальні видатки спрямовані на фінансуван­ня інвестиційної та інноваційної діяльності, ноу-хау, на розши­рене відтворення. Серед капіталовкладень можна назвати кошти, що їх використовують на придбання земельних ділянок, будівель, споруд та устаткування; витрати згідно з прямими кредитними зобов'язаннями та кредитними гарантіями або на придбання інших фінансових активів; витрати на проведення науково-дослідної ро­боти, освіту та підвищення кваліфікації [21].

 

 

Предыдущая статья:Органи фінансового контролю Следующая статья:Склад видатків
page speed (0.0137 sec, direct)