Всего на сайте:
148 тыс. 196 статей

Главная | Изучение языков

Українське ділове мовлення, Поняття літературної мови  Просмотрен 122

Українське ділове мовлення

КИЇВ 2000

С.В. Шевчук

 

 

ПЕРЕДМОВА

У добу творення незалежної держави, у зв'язку із закріплен­ням Конституцією України статусу української мови як державної, питання культури мовлення в Україні набувають особливої ваги. Ширшає коло тих, хто розмовляє, пише й читає українською мо­вою як рідною. Писемне спілкування в державному, суспільному, політичному, господарському житті, в ділових відносинах між ор­ганізаціями та установами також переходить на українську мову. Це спричиняє появу чималої кількості помилок і на певний час знижує рівень культури мовлення в загальнонаціональному вимірі.

Пропонований посібник з українського ділового мовлення — теоретично-практичний. У ньому послідовно викладено теоретич­ний матеріал, подано систему вправ і завдань та зразки ділових паперів.

Теоретична частина містить такі розділи: «Вступ», «Загальні вимоги до складання й оформлення документів», «Документація щодо осрбового складу», «Інформаційні документи», «Документи з господарсько-договірної діяльності», «Обліково-фінансові до­кументи» та «Усне ділове спілкування». Подано також відомості про складні випадки правопису найуживаніших у ділових паперах слів чи словосполучень, пояснено особливості стилістичного ви­користання слів, основні риси синтаксису.

Під час вивчення писемного ділового мовлення обов'язково слід повторювати й пунктуаційні норми української мови, адже будь-яка пунктуаційна помилка тією чи тією мірою порушує зміст висловлювання. Досконале знання пунктуаційних норм полегшує писемне спілкування людей, сприяє піднесенню загальної мовної культури. Отже, поряд з орфографічними правилами подаємо й правила вживання розділових знаків.

Практична частина посібника спрямована на те, щоб студенти та учні набули навичок укладання конкретних документів, засвої­ли правописні норми, правила складання ділових паперів. Цьому сприяють різноманітні вправи й завдання, призначені як для ауди-торного виконання, так і для самостійної роботи. Значна частина вправ у посібнику — узагальнювального характеру. Виконання їх передбачає Грунтовне знання теорії.

У посібнику подано зразки ділових паперів з відтвореними на них реквізитами. Ними можна ефективно послуговуватися на всіх етапах вивчення матеріалу: під час закріплення знань, для поточної перевірки роботи студентів та учнів як одним із видів контрольних робіт. У посібнику подано вправи на переклад з російської мови на українську. Робота з перекладами сприятиме вихованню у сту­дентів чуття слова, граматичної форми, уваги до стилістично точ­ного вживання їх у мовленні.

Після основних тем і розділів вмі­щено запитання для самоконтролю та тексти для контрольних і навчальних диктантів.

Засвоїти сучасну словникову граматичну чи мовну норму допо­можуть рубрики «Як правильно?», «Запам'ятайте відповідники стійких виразів», «Запам'ятайте значення термінів». Наприкінці посібника вміщено варіанти контрольних робіт, а також «Російсько-український словник ділового мовлення», в якому подано слова, словосполучення, вирази, важкі для перекладу й такі, в яких сту­денти та учні припускаються найбільше помилок.

ВСТУП

Поняття літературної мови

Українська мова належить до слов'янських мов. Вона є єдиною національною мовою українського народу. Українська національна мова існує:

а) у вищій формі загальнонародної мови — сучасній україн­ській літературній мові;

б) у нижчих формах загальнонародної мови — її територіаль­них діалектах.

Літературна мова — це унормована, відшліфована форма за­гальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери су­спільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона ха­рактеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, ви­сокою граматичною організацією, розвиненою системою стилів.

Літературна мова реалізується вусній і писемній формах. Оби­дві форми однаково поширені в сучасному мовленні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має й свої особ­ливості, що пояснюється специфікою функціонування літературної мови в кожній із форм.

Писемна форма літературної мови функціонує в галузі дер­жавної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.

Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спіл­кування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.

Сучасна українська літературна мова сформувалась на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе деякі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І. П. Котляревський — автор перших великих художніх творів укра­їнською мовою («Енеїда», «Наталка Полтавка», «Москаль-чарів­ник»). Він першим використав народнорозмовні багатства пол­тавських говорів і фольклору.

Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше «своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав підвалини для розвитку в ній наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови... У мові творів Шевченка знайшли глибоке відображення народнопое-

тична творчість, уснорозмовні форми народної мови»'. Традиції Т Шевченка у розвитку української літературної мови продовжу­вали у своїй творчості І. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М. Коцюбинський та інші письменники.

Українська літературна мова постійно розвивається и збага­чується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов'язкових для всіх літературних норм.

Предыдущая статья:СЛАЙД № 9 Следующая статья:Мовна норма
page speed (0.01 sec, direct)