Всего на сайте:
148 тыс. 196 статей

Главная | Социология

Тема 1. Соціологія як наука: предмет, об’єкт, функції. Історичні етапи розвитку  Просмотрен 122

Міністерство освіти та науки України

ДВНЗ „Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”

Кафедра філософії, соціології та релігієзнавства

КУРС ЛЕКЦІЙ

З „СОЦІОЛОГІЇ”

(для студентів напряму підготовки „Польська мова та література ”, „Чеська мова та література ”, „Українська мова та література”, „Російська мова та література ”, „Міжнародні відносини”)

 

Розробник:

канд. філос. наук, доцент

Гайналь Т.О.

 

 

Івано-Франківськ, 2017

Тема 1. Соціологія як наука: предмет, об’єкт, функції. Історичні етапи розвитку

План

1. Сутність соціології, об’єкт та предмет її дослідження.

2. Структура соціологічного знання.

3. Функції соціології та її роль для попередження суспільних проблем.

4. Місце соціології в системі наук.

1. Сутність соціології, об’єкт та предмет її дослідження.

Термін „соціологія” (походить від лат. societas – суспільство і грец. logos – слово, поняття, вчення) введений французьким соціологом О. Контом в середині ХІХ ст.

Існує багато визначень соціології як науки. Так, наприклад, Е. Гіденс вважає, що соціологія – це вивчення соціального життя людини, груп людей та суспільств; П. Сорокін розглядає соціологію як науку, яка вивчає поведінку людей, що живуть у середовищі собі подібних; Н. Смелзер бачить соціологію як один із способів вивчення людей, бо соціологи прагнуть з’ясувати, чому люди поводять себе певним чином, утворюють групи, воюють, одружуються, голосують тощо.

Майже всі вчені сходяться на думці, що соціологія – наука про суспільство. Але ситуація ускладнюється, по-перше, тим, що саме суспільство можна розглядати з різних позицій. Так макросоціологія, що є сферою соціологічного знання та вивчає складні соціальні об’єкти (соціальні класи, соціальні інститути та ін.), процеси та взаємодії людей, які об’єднуються у великі соціальні спільноти і структури, стоїть на позиції, що суспільство слід розглядати як складну цілісну соціальну систему (макросистему). Представники мікросоціології (галузі соціологічного знання, яка вивчає індивідів та їхню взаємодію із близьким соціальним оточенням) пропонують досліджувати суспільство через його мікрооб’єкти – індивідів та взаємозв’язків між ними, міжособистісні стосунки, комунікацію та ін. Третій – синтезований підхід – передбачає розгляд соціології як науки про соціальні спільноти.

Соціальна спільнота – реально існуюча сукупність індивідів, яка піддається емпіричній фіксації та характеризується відносною цілісністю і здатністю виступати як самостійний творчий суб’єкт історичної та соціальної дії. Існує поліформність соціальних спільнот. Їх можна виділити за: а) кількісним складом (від двох людей до мільйонних об’єднань); б) тривалістю існування (тимчасові (вболівальники на стадіоні) та такі, що існують тривалий час (нація)); в) близькістю зв’язків між членами спільноти (релігійні організації, фанати, субкультури); г) функціональне призначення (за метою: територіальна спільнота, трудовий колектив); ґ) умовами виникнення: мимовільні, спонтанні (натовп) чи інституціоналізовані, організовані (політичні партії); д) формальні (студенти певного вищого навчального закладу) чи неформальні (об’єднання за інтересами).

Виходячи з такої позиції, соціологію можна визначити, згідно з Н.Черниш, як науку про становлення та функціонування соціальних спільнот, між якими встановлюються певні соціальні відносини і взаємодія, а також про соціальну людину-творця цих спільнот і головного суб’єкта історичного розвитку.

Наше визначення буде наступним:

Соціологія – наука, що вивчає структури суспільства, їх елементи, умови існування, процеси, що відбуваються в них, а також людину соціальну – їх творця та головного суб’єкта історичного розвитку.

Ще одне питання, яке виникло стосовно соціології – чи можна її вважати науковим вивченням суспільства. Американський соціолог висуває аргументи на користь соціології:

1) нею фіксуються реальні факти;

2) дослідження структуроване таким чином, що його можна аналізувати по частинах;

3) емпіричні результати обґрунтовуються, виходячи з певної теорії;

4) є предмет дослідження – соціальні відносини.

Об’єктом соціології як науки є суспільство як цілісна соціальна реальність, що відбиває ту чи іншу сторону соціального життя, а також такі об’єктивні явища суспільства, як соціальні відносини, соціальні зв’язки, соціальні організації, соціальні інститути тощо.

Предмет соціології – закони і закономірності функціонування та розвитку особистості, соціальної групи, спільноти, суспільства в цілому, соціальне життя суспільства.

Соціологія як і будь-яка інша наука має свою систему категорій. Під ними розуміють найбільш загальні поняття, які віддзеркалюють суттєві сторони її предмета, розкривають механізм прояву законів і закономірностей, які вивчаються соціологією. Понятійно-категоріальний апарат соціології включає в себе: загальнонаукові категорії у соціологічному заломленні (соціальне, суспільство, соціум, соціальна система тощо); безпосередньо соціологічні категорії (соціальний інститут, соціальна організація, соціальні норми, соціальні цінності); категорії дисциплін суміжних із соціологією (економічна соціологія, соціологія політики, соціологія культури тощо).

Розглянемо ключові із них.

Соціальне – це сукупність тих чи інших властивостей і особливостей відносин, які проявляються в конкретних умовах між індивідами і спільнотами в процесі взаємодії.

Суспільство – найзагальніша система взаємозв’язків і взаємин між людьми, в яких проявляється їхня взаємозалежність одне від одного та які склалися історично; об’єднання людей, яке займає певну територію, відрізняється своєрідною культурою та соціальними інститутами.

Соціум – соціальне оточення людини, сукупність форм діяльності людей, що історично склалися.

Соціальна дія – дія людини (незалежно від того, носить вона зовнішній чи внутрішній характер), яка співвідноситься з діями інших людей чи орієнтується на них.

Соціальний інститут – організована система зв’язків і соціальних норм, що поєднує значущі суспільні цінності та процедури, які відповідають основним потребам суспільства; встановлений порядок правил та стандартизованих моделей поведінки у суспільстві (наприклад, сім’я, освіта, право, влада та ін.).

Ще однією ознакою науковості соціології є наявність в її структурі соціальних законів.

Соціальні закони – стійкі, суттєві, необхідні відносини між соціальними явищами та процесами, які повторюються. Соціальні закони розглядаються як такі, що здійснюються в масі випадкових процесів. Вони визначають лише основну лінію суспільного розвитку, а не всю багатоманітність історичних подій. Закони складають методологічну основу соціології.

2. Структура соціологічного знання.

Соціологія, як і будь-яка наука, містить складові, які залежать від завдань (теоретичних чи практичних), що поставлені перед нею. Структуру соціології складають:

1) загальносоціологічна теорія (теоретична соціологія, фундаментальний рівень знань, макросоціологічне дослідження) – дає уявлення про суспільство як цілісний організм, про систему соціальних механізмів, розкриває місце і роль основних соціальних зв’язків, формулює принципи соціологічного пізнання;

2) теорії середнього рівня уточнюють положення загальносоціологічної теорії щодо окремих видів, механізмів взаємодії. Є три види таких теорій:

а) теорії, які вивчають закони розвитку і функціонування окремих соціальних спільнот (соціологія міста, села, етносоціологія);

б) галузеві соціологічні теорії розглядають закономірності і механізми життєдіяльності соціальних спільнот в окремих сферах (соціологія праці, економічна соціологія, соціологія освіти);

в) теорії, що аналізують окремі елементи соціального механізму (теорія соціального контролю, теорія комунікацій).

3) конкретно-соціологічний аналіз (емпірична соціологія, теорія, методика і техніка конкретно-соціологічних досліджень) – це вимірювання конкретних соціальних процесів на основі тих підходів, принципів, показників, які дають загальносоціологічна і спеціальна теорії.

В залежності від рівня отримання знань в соціології виділяють:

а) теоретичну соціологію, яка узагальнює фактичний матеріал, будує теорію, розкриває закономірності функціонування суспільства;

б) прикладну (емпіричну), що вивчає практичні сторони соціального життя суспільства на базі загальносоціологічних теорій та фактичного матеріалу;

в) соціальну інженерію – рівень практичного впровадження отриманих знань з метою моделювання шляхів вирішення конкретних соціальних проблем.

В структурі соціологічного знання особливе місце займає метасоціологія, об’єктом вивчення якої є не соціальна реальність як така і не спосіб здобування знань, а наука соціологія, саме соціологічне знання.

3. Функції соціології та її роль для попередження суспільних проблем.

1) пізнавальна (теоретико-пізнавальна). Соціологія дає приріст нового знання про різні сфери соціального життя;

2) методологічна функція. Соціологія визначає найбільш адекватні методи пізнання суспільства, що згодом може використовуватися й іншими науками;

3) критична функція соціології полягає в можливості за допомогою соціологічних досліджень оцінювати позитивні та негативні наслідки та тенденції соціальних явищ та процесів;

4) інформаційна – соціологи проводять систематичний опис і накопичення матеріалу, на основі якого у подальшому робляться висновки, ухвалюються рішення та ін.;

5) прогностична виявляється у формуванні соціальних прогнозів розвитку соціальних явищ і процесів. Соціальні прогнози можуть бути короткостроковими або довгостроковими;

5) сутність перетворювальної функції полягає у тому, що висновки, рекомендації та пропозиції, які напрацьовані соціологією стають основою для вироблення та прийняття рішень (наприклад, для уникнення міжетнічних конфліктів, розробки системи заходів демографічної політики);

6) управлінська функція соціології забезпечує вироблення соціального механізму впровадження у практику рішень щодо функціонування, розвитку й удосконалення соціальних відносин;

7) світоглядна функція соціології виявляється у можливості впливати на формування уявлення індивіда про своє призначення в суспільстві, про стан самого суспільства та сприяє формуванню критичної позиції.

4. Місце соціології в системі наук.

Суспільство є загальним об’єктом вивчення й інших наук, які не випадково зараховують до „суспільних наук”: історії, філософії, економічної теорії, етнографії, психології і т.д. Чим тоді соціологія відрізняється від них? На відміну від інших наук, які вивчають окремі підструктури суспільства, окремі види відносин, соціологія (яку П. Сорокін вважає генералізуючою наукою) вивчає суспільство як цілісний функціонуючий соціальний організм, об’єднуючи всі сфери, сторони суспільного життя, які є об’єктами вивчення інших суспільних наук (економічну, політичну і т.д.), що дає можливість розкрити особливості суспільства як цілісності.

Т.ч., відмінність соціології від інших суспільних наук полягає в тому, що:

а) соціологія (згідно з П. Сорокіним) є генералізуючою наукою, бо не вивчає специфічне в суспільствах, а загальне;

б) вона аналізує суспільство в єдності всіх його сторін;

в) людина в соціології не виключно, скажімо, релігійна, а людина соціальна, одночасно і політична, й економічна, й етична і т.д.

Соціологія, як було зазначено вище, генералізуюча наука. Вона вивчає всі соціальні процеси, незалежно від того, якими вони є: економічними, етичними, політичними. Вона аналізує суспільство в єдності всіх його сторін, весь соціокультурний простір. Соціологія вивчає взаємозв’язок між явищами, які стосуються предмета дослідження різних наук (напр., як економічна криза впливає на рівень правопорушень). Останнім часом спостерігається „соціологізація” наук, виникнення нових напрямів на стику наук: соціологія злочинності, соціологія епідемій та ін.

Предыдущая статья:СТУПИНА О.А. - КУРС ЛЕКЦИЙ ДЛЯ ПОДГОТОВКИ К ЕГЭ ПО ОБЩЕСТВОЗНАНИЮ Следующая статья:Тема 2. Суспільство – культура - особистість
page speed (0.0098 sec, direct)