Всего на сайте:
210 тыс. 306 статей

Главная | Механика

Висновки. Отже, відповіді на запитання, що собою становить суспільство, чому і я..  Просмотрен 223

Отже, відповіді на запитання, що собою становить суспільство, чому і яким чином воно створюється, що і чому об’єднує людей, є різноманітними, але певний консенсус тут поступово досягається. Його суть полягає у тлумаченні суспільства як цілісної системи, такого соціального утворення, яке наділене інтегральною системною якістю, що не зводиться до характеристик окремих людей чи їх простої суми. Тим часом слід застерегти від абсолютизації першості й вищості суспільства над людьми, які до нього входять. Надмірне наголошування на тому, що суспільство — це самостійна субстанція, первинна щодо індивідів; що внаслідок своїх інтегральних властивостей соціальна система набуває самостійності, — все це зміщує органічну єдність у бік макроструктур і макроутворень, що було властиво ще для Е.Дюркгайма.

Додамо також, що ситуація постмодерну не відкидає ідеї системності суспільства, але надає їй нового, розширеного змісту. На переламі ХХ і ХХІ ст. системність суспільства розглядається в єдності найрізноманітніших його вимірів. Якщо раніше у трактуванні суспільства виходили передусім із чітко фіксованих структурних компонентів, їх взаємодії і взаємозв’язку, виконуваних ними функцій тощо, то нині на перший план поволі висуваються такі його складники, котрі раніше залишалися на узбіччі наукової уваги, але без яких годі уявити собі сучасне (чи постсучасне) суспільство. Це й ускладнення соціальних структур зі зростанням ролі нетрадиційних соціальних груп (марґіналів, осіб нетрадиційної сексуальної орієнтації, різноманітних соціальних меншин загалом), і зростання соціальних впливів нових соціальних рухів (наприклад, ісламського фундаменталізму), й ускладнення соціальних зв’язків, зростаюче переважання в них індивідуалістичних мотивів. Щодо останнього — слід зауважити окремо: вважається, що ХХ ст. продемонструвало поступове вивищення індивідуального над соціальним, суспільнісним. Однак останні декади цього століття показали й нову, парадоксальну тенденцію в цьому плані, а саме зростання ваги і значення для особи так званих ком’юнітаристських начал. Тобто досягнення максимально можливої індивідуальної свободи людини призвело не до її усамітнення, а до зростання прагнення «бути зі своїми, серед своїх»; поєднувати свої зусилля там, де централізована держава набрала забагато повноважень або, навпаки, нічого не робить. Змінюються акценти і в розумінні найменшої, але водночас найважливішої складової суспільної системи, власне людини; дослідників дедалі більше цікавлять такі сторони її єства, як ірраціональне, позасвідоме, тілесне.

Предыдущая статья:Системний підхід до суспільства в соціології Следующая статья:Джерела та характер суспільного розвитку
page speed (0.0117 sec, direct)