Всего на сайте:
210 тыс. 306 статей

Главная | Культура, Искусство

З Постанови ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилку у висвіт­ленні історії української літератури в « Нариси історії української літе­ратури»» (24 серпня 1946 p.).  Просмотрен 762

На початку 1946 р. вийшов з друку «Нарис історії української літе­ратури», виданий Інститутом мови і літератури Академії наук УРСР С.І.Маслова і кандидата філологічних наук Є.П.Кирилюка. Автори «Нарису» М.Н.Плісецький, М.М.Ткаченко, С.І. Маслов, Є.П.Кирилюк, І.І.Пільгук і С.М.Шаховський.

ЦК КП(б)У відзначає, що автори «Нарису» перекрутили марк­систсько-ленінське розуміння історії української літератури і подали її в буржуазно-націоналістичному дусі.

Історія української літератури висвітлюється в «Нарисі» поза зв'яз­ком з боротьбою класів, як процес ізольований від цієї боротьби...

Всупереч ленінській вказівці про те, що «є дві національні культу­ри в кожній національній культурі», в «Нарисі» затушовується різни­ця і суперечність між реакційними і прогресивними течіями в літера­турі і розвивається «теорія єдиного потоку» в українській літературі. Тим самим в «Нарисі» протаскується теорія про безкласовість і безбуржуазність українського народу в минулому, яка становить суть бур­жуазно-націоналістичної концепції «школи» М.Грушевського.

Автори «Нарису», у відповідності з схемою М.Грушевського та його теорією про «виключність» українського народу, ігнорують спільність походження, єдність і взаємодіяння в історичному розвитку російсь­кого і українського народів, їх мови і культури...

В «Нарисі» затушували боротьбу між прогресивним і реакційним напрямами в літературі, не піддали критиці політичні погляди лібе­ральної течії в українській літературі (П.Куліш, Б.Грінченко та ін.), вихваляючи буржуазно-націоналістичних письменників початку XX ст. (Олесь), діячів контрреволюційної Центральної ради та Директорії (В.Винниченко, І.Стешенко), принизили роль і значення революцій­но-демократичної течії в українській літературі (Шевченко, Леся Ук­раїнка, Франко, Коцюбинський та ін.).

В «Нарисі» не знайшов правильного відображення вплив на украї­нську літературу руху декабристів, діяльності Бєлінського, Чернишевського, Добролюбова, великого пролетарського письменника Горького, ігнорується такий вирішальний фактор у формуванні нової соц­іалістичної ідеології, як розвиток марксизму в Росії і роль партії більшо­виків.

Перекручення й помилки, допущені в «Нарисі історії української літератури», об'єктивно допомагають найлютішим ворогам народу -українсько-німецьким націоналістам.

Вихід у світ «Нарису історії української літератури» свідчить про наявність серйозних хиб в роботі Інституту літератури Академії наук УРСР. В Інституті нема більшовицької критики хиб і помилок в нау­кових працях...

ЦК КП(б)У вважає, що зазначені перекручення і помилки стали можливими тому, що частина істориків і літераторів ще не переборола вплив буржуазно-націоналістичної «школи» Грушевського, а партійні організації інститутів історії і літератури АН УРСР зовсім недостатньо орієнтують наукові кадри на боротьбу за чистоту марксистсько-лені­нської теорії, проти спроб відродити буржуазно-націоналістичні погля­ди в питаннях історії і літератури України.

Управління пропаганди ЦК КП(б)У не забезпечило належного контролю за роботою Інституту літератури АН УРСР і Спілки радянсь­ких письменників України.

Культурне будівництво в Українській РСР.Червень 1941-1950:36. Документів і матеріалів. – К.:Наук. думка, 1989. - с 253-255.

...

Предыдущая статья:Освіта. Наука. Культура. Следующая статья:Ідеологія, освіта.
page speed (0.0092 sec, direct)