Всего на сайте:
236 тыс. 713 статей

Главная | Культура, Искусство

Форма і зміст українізації  Просмотрен 826

Відразу після утворення СРСР керів­ництво РКП(б) поставило на порядок ден­ний чергового партійного з'їзду пункт про шляхи розв'язання національного питання. XII партійний з'їзд у квітні 1923 р. за­твердив політику коренізаціїяк офіційну лінію. Український різновидцієї політики дістав назву українізації.

Вихідним документом, що визначав суть і рамки українізації радянського типу, слід вважати резолюцію VIII конференції РКП(б) «Про радянську владу на Україні» (грудень 1919 р.). Суть українізації визна­чалася такою вимогою: «Члени РКП на території України повинні на ділі проводити право трудящих мас учитися і розмовляти в усіх радянських установах рідною мовою». Українців намагалися переконати в тому, що радянська влада - це не окупаційна, а їхня власна влада. Переслідувану сотні років рідну мову українці повинні були тепер почути у школах і закладах культури.

Комуністична диктатура трималася на трьох китах- терорі, вихованні і про­паганді.Радянська коренізація мала зму­сити чекістів, учителів, професорів і про­пагандистів перейти на мову населення, у середовищі якого вони працювали. Щоб розв'язати це завдання, влада просувалася двома шляхами. По-перше, російськомов­них спеціалістів і функціонерів примушу­вали засвоювати національну мову. По-дру­ге, компартійні комітети, виконавчі коміте­ти рад усіх рівнів, а також усі державні установи й силові структури поповнюва­лися місцевим населенням.

Однак радянська кампанія українізації не могла не зближуватися в певних своїх вимірах з політикою українізації, яку здій­снювали українські уряди, починаючи з Центральної Ради і створеного нею Гене­рального секретаріату.

Завдання україніза­ції, що її проводили національні уряди, по­лягали як у пропаганді протилежних радян­ському способу життя демократичних цін­ностей, так і в елементарній дерусифікації культурного і громадсько-політичного жит­тя. Ось ця дерусифікація й була спільним знаменником для обох кампаній українізації - національної і радянської.

Перетворення української мови на фак­тичну державну мову в рамках УСРР було найбільшим досягненням націонал-кому­ністів.

Українізація здійснювалася навіть за межамиУСРР - у місцях компактного проживання українців. Населення Кубані, яке на дві третини складалося з українців, ді­стало можливість навчати дітей в україн­ських школах, читати українські газети й журнали, слухати передачі місцевого радіо рідною мовою. З часом націонал-комуністи стали робити прозорі натяки на те, що було бсправедливо передати Кубанський округ Північно-Кавказького краю Україні.

Українізація не зачіпала інтересів росій­ськомовного населення. Проте російська інтелігенція в Україні уперше відчула себе національною меншиною.

З 1924 р. почалися масові набори в дер­жавну партію, які докорінно змінили її об­личчя і остаточно розкололи партійні лави на еліту (апаратних працівників) і рядових. Членська маса і значно меншою мірою -еліта поповнювалася за рахунок представ­ників місцевих національностей. Частка українців в КП(б)У зросла з 20 відсотків у 1920 р. до 52 відсотків у 1927 р. Однак у ЦК КП(б)У українців було не більше чверті.

Генеральними секретарями ЦК КП(б)У ставали лише неукраїнці: німець Е. Квірінг, єврей Л. Каганович, а після відкликання останнього в Москву в 1928 р. - поляк С. Косіор.

Політика коренізації проводилася і в ра­йонах України, компактно населених націо­нальними меншинами. В них працювали сотні шкіл з німецькою, болгарською, єв­рейською, польською та іншими мовами навчання.

Створена у 1918 р. Всеукраїнська цер­ковна раданаполягала на утвердженні в Україні автокефальної церкви. Підтримка автокефалії радянською владою поясню­валася бажанням розколоти й послабити Російську православну церкву.

У жовтні 1921 р. було скликано собор, який обрав митрополитом священика В. Липківського.Так було покладено по­чаток Українській автокефальній право­славній церкві (УАПЦ).З 1926 р. на українську церкву почався наступ. У січні 1930 р. вона була ліквідована.

Предыдущая статья:Література і мистецтво. Українська література доби революцій, їіізвольних змагань і громадськи.. Следующая статья:Культурне життя
page speed (0.0101 sec, direct)