Всего на сайте:
119 тыс. 927 статей

Главная | Педагогика

Тема 1. Умови розвитку особистості дитини дошкільного віку  Просмотрен 178

Методичні вказівки

Дошкільний період, на думку вітчизняних психологів, є періодом фактичного формування психологічних механізмів особистості. Саме в дошкільні роки формуються особистісні механізми поведінки, виникають перші зв'язки, відношення, вузли, які утворюють у сукупності якісно нову сутність суб'єкта - єдність особистості.

У дошкільному віці створюється той порівняно стійкий внутрішній світ, який дає підставу вперше назвати дитину особистістю, спроможною розвиватися, удосконалюватися (схема 74).

Основний шлях впливу дорослих на розвиток особистості дітей -організація засвоєння ними моральних норм, що регулюють поведінку людей у суспільстві. Ці норми засвоюються під впливом зразків і правил поведінки (схема 75).

Великий вплив на формування особистості зростаючої людини має сімейне мікросередовище.

Для "демократичної" форми сімейного впливу на дітей характерна тенденція багато дозволяти, великий контакт з дитиною, довіра до неї, повага, прагнення батьків уникати рішень по сваволі, роз'яснення прийнятих у сім'ї правил, змістовні відповіді на дитячі питання, які задовольняють їхню допитливість.

"Авторитарна" атмосфера в сім'ї характеризується великою кількістю обмежень стосовно дітей. Переважає стиль керівництва батьків-"диктаторів" з опорою на непохитність власного авторитету і неухильне підкорення, спілкування з метою роз'яснення правил поведінки зведено до мінімуму. Спостерігаються відмінності в особистісних якостях, у поведінці дітей дошкільного віку "авторитарних" і "демократичних" батьків. Діти з демократичних сімей частіше виявляють прагнення до творчості, ініціативність, тенденцію до лідерства, нонконформізм (заперечення конформізму), виявляють більше емоційності у своїх соціальних взаєминах.

Дорослим членам сім'ї слід сприяти створенню найбільш сприятливої атмосфери в цілому для психічного розвитку дитини. Вихователю - бути головним помічником у цьому нелегкому процесі.

У дошкільному віці в дитини виникають досить складні і різноманітні види стосунків з іншими дітьми, які значною мірою визначають становлення її особистості.

Дорослі для дитини - основне джерело інформації про себе. Вони свідомо або несвідомо навчають дитину її статевої ролі відповідно до загальноприйнятих стереотипів, орієнтуючи її в тому, що таке бути хлопчиком або дівчинкою.

♦ Орієнтація дитини на цінності своєї статі найчастіше відбувається в сім'ї.

♦ Стереотип чоловічої і жіночої поведінки входять у психологію дитини також через мистецтво.

До кінця дошкільного дитинства дитина усвідомлює неповоротність статевої належності і починає відповідно будувати свою поведінку.

Щодо статевої психологічної диференціації і формування статевої самоідентичності існують три альтернативні теорії.

Теорія ідентифікації, яка підкреслює роль емоцій і наслідування, передбачає, що дитина несвідомо імітує поведінку представників своєї статі.

Теорія статевої типізації, яка спирається на концепції соціального научіння і пояснює статеву ідентифікацію дією підкріплення. Статева типізація - це процес. Дитина вчиться:

- розрізняти зразки поведінки, які диференціюються за статтю;

- узагальнювати власний досвід на нові ситуації;

- виконувати правила поведінки відповідно до своєї статі.

Теорія самокатегоризації пов'язана з когнітивними поглядами і
підкреслює пізнавальну сторону цього процесу:

- дитина засвоює статеву ідентичність, визначаючи себе "хлопчиком" або "дівчинкою";

- намагається вести себе відповідно до своєї статі.

При грамотному моральному і розумному керівництві дорослих у дитини буде формуватись здорове ставлення до статевих відмінностей і стосунків статей.

Природне, спокійне ставлення до тіла людини - єдино правильний підхід до сексуального виховання. У дитини поступово з'являється почуття ніяковості при оголенні перед іншими людьми. Цю природну потребу в захисті свого тіла від сторонніх очей дорослий повинен поважати і по можливості щадити сором'язливість дитини.

Вплив на дитину дорослих і однолітків здійснюється головним чином у процесі діяльності. Найбільш важливе значення для розвитку особистості має гра.



Розвитку особистості дитини сприяють продуктивні види діяльності, виконання трудових і навчальних завдань.




 



 



 


 

Предыдущая статья:Тема 2. Воля та її роль у поведінці дитини Следующая статья:Наша довідка
page speed (0.0086 sec, direct)