Всего на сайте:
183 тыс. 477 статей

Главная | Культура, Искусство

Українська культура в 30-ті роки  Просмотрен 388

Масовий "відстріл" інтелігенції тяжко по­значився на духовному житті народу, за­гальному рівні економіки і культури. Запровадження каральних заходів щодо творчих діячів повинно було обмежити свободу думки, слова, підпоряд­кувати їх державній партії. Цій же меті слугували також відкриті протягом 30-х років відповідні творчі спілки (письменників, художників, композиторів) як засоби тотального ідеологічного кон­тролю більшовицького режиму. Разом з загиблими діячами ук­раїнської культури гинула й духовна енергія, самосвідомість на­роду. Проте і за таких умов розвиток української науки, літерату­ри, мистецтва не припинявся. Значним явищем в історії літера­тури стали поезія П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, М. Ба­жана, А. Малишка, прозові твори Ю. Яновського, Ю. Смолича, П. Панча, І. Ле, драматургія М. Куліша, О. Корнійчука. Але письменницький талант був суттєво обмежений партійною цензурою, що всупереч історичній правді змушувала прославляти особис­то Сталіна та його оточення, тільки яскравими позитивними фар­бами змальовувати радянську дійсність.

Адміністрування й репресивні заходи щодо вчених також не­гативно вплинули і на розвиток науки, яка пережила тяжкі втра­ти. І все ж науковці докладали чимало зусиль до розв'язання нових дослідницьких проблем. У 1934 р. у складі республікансь­кої Академії наук утворився Інститут електрозварювання на чолі з Є. Пагоном; успішно працювали вчені Українського фізико-технічного інституту (Л. Ландау), Інституту фізичної хімії АН УСРР (О. Бродський). Широке визнання в 30-ті роки одержали наукові дослідження О. Палладіна, О. Динника, М. Крилова, М. Боголю­бова, В. Філатова, Л. Писаржевського. Проте наука в Радянській Україні поступово втрачала національний характер, що особливо відчувалося в галузі гуманітарних, суспільних проблем: будь-яке дослідження в сфері українознавства тепер розцінювалося як небезпечний прояв буржуазного націоналізму.

"Розстріляне відродження", як увійшла в історію ця трагічна сторінка розвитку української науки і культури 30-х років, стало не тільки жорстоким символом сталінського політичного тота­літарного деспотизму, а й прикладом мужності, гідності, поряд­ності людей, що уособлювали собою невмирущу духовну силу українського народу.


Баран

 

Предыдущая статья:Погром національної творчої інтелігенції Следующая статья:КІНЕЦЬ УКРАЇНІЗАЦІЇ
page speed (0.0104 sec, direct)