Всего на сайте:
123 тыс. 319 статей

Главная | Агрономия, Сельское хозяйство

Тема 1. Введення в аграрний менеджмент.  Просмотрен 191

1. Предмет і методи аграрного менеджменту.

2. Правові та організаційні основи аграрного менеджменту.

3. Специфіка управління сільськогосподарським виробництвом.

 

1. Предмет і методи аграрного менеджменту.

Менеджмент – це вміння досягти поставленої мети, використовуючи економічні методи управління, та трудові і матеріальні ресурси.

Термін „менеджмент” застосовується лише до управління соціально-економічними процесами на рівні підприємства або галузі, які діють в ринкових умовах.

Включає в себе:

1) орієнтацію підприємства на попит та потребу ринку, організацію виробництва тих видів продукції, які користуються попитом;

2) постійне підвищення ефективності виробництва, оптимальні результати за менші витрати;

3) господарська самостійність, що забезпечує свободу прийняття рішення;

4) постійна корекція цілей і програм розвитку в залежності від стану ринку;

5) виявлення кінцевого результату діяльності підприємства на ринку в процесі обміну;

6) необхідність використання сучасної інформаційної бази для прийняття оптимальних рішень.

Головна мета менеджменту: забезпечення виживання організації в умовах ринкових відносин, і прибуток є тільки складовою частиною виживання.

Менеджмент як самостійний вид професійної діяльності передбачає, що менеджер не залежить від власності підприємства, тобто він не є власником підприємства, а це людина, яка керує підприємством.

2. Правові та організаційні основи аграрного менеджменту.

Правовою основою аграрного менеджменту є закони України, Конституція, Закони „Про власність”, „Про підприємництво в Україні”, Земельний кодекс України та інше. Крім законів – постанови Верховної Ради і Кабміну та укази Президента.

На основі цих документів в Україні можуть діяти такі підприємства:

1) індивідуальні підприємства (особиста власність і особиста праця);

2) сімейні підприємства (сімейна власність, фермерське господарство);

3) приватні (власність однієї людини з правом найму робочої сили);

4) колективні (власність трудового колективу або укладачів з правом найму робочої сили, Статутні товариства);

5) державне підприємство (стратегічні галузі);

6) комунальні підприємства (власність адміністративно-територіальних одиниць (виконкоми));

7) спільне підприємство;

8) підприємство засноване на власності юридичних осіб та громадян.

Аграрний менеджмент як система охоплює зовнішнє та внутрішнє середовище, соціально-психологічні та організаційні механізми управління.

Все це дозволяє сформувати цивілізовану ринкову культуру суспільства, сільськогосподарські підприємства та реалізувати права власності громадян.

 

3. Специфіка управління сільськогосподарським виробництвом.

Фактори, що визначають специфіку аграрного менеджменту:

1) природно-кліматичний фактор, який формує різний природний потенціал організаційно-управлінських систем;

2) нерівномірність отримання доходів на протязі господарського року вимагає пільгового кредитування;

3) менші можливості диверсифікації /диверсифікація – відкриття нових галузей підприємства/ сільськогосподарського виробництва, що ставить сільськогосподарську галузь у невигідну позицію.

4) сезонність виробництва;

5) розрив технологічного зв′язку (виробництво-переробка-споживання (реалізація)) вимагає специфічних механізмів управління;

6) особливості формування соціальної інфраструктури на селі;

7) різна щільність населення, його віковий склад теж вимагає специфічних методів управління (міграційні процеси).

 


Список використаної літератури.

 

1. Завадський Управління сільськогосподарським виробництвом в системі АПК, 1992 р. К.: Вища школа.

2. Завадський. Менеджмент. Том 1.

3. Альберт, Месконт. Основы менеджмента.

4. Завадський. Менеджмент в системі АПК.

5. Завадський, Гудзинський. Проектування систем управління в АПК. Практикум.

6. Нємцов. Менеджмент організації.

7. Нємцов. Стратегічний менеджмент.

8. Петюх В. М. Управління персоналом. Навчально-методичний посібник.

9. Зиновьев. Управление персоналом. Симферополь, Таврида, 1998.

10. Беспалов. Управління сільськогосподарським виробництвом. К.: 1992р

11. Фінансовий менеджмент КНЕО. Буряк, Калач. К.: 2001 р.

12.

Маркетинговий менеджмент. А. В. Вовчак К.: 1998.

13. Лозниця. Психологія менеджменту.

14. Формування та функціонування аграрного ринку України. Практичний посібник видавництво УААН за ред. Саблука.


Тема 2. Цілі і функції аграрного менеджменту.

1. Цілі менеджменту виробництва.

2. Класифікація функцій управління.

3. Зміст основних функцій менеджменту.

 

2. Цілі менеджменту виробництва.

Менеджмент виробництва здійсняється постійно. Він починається з постановки мети та визначення завдань і закінчився виконанням цих завдань і досягненням певного результату.

Управління – це процес планування, організації, мотивації і контролю, направлений на досягнення цілей організації.

Ціль – це запрограмований результат, заради якого здійснюється виробничий процес і який повністю буває досягнутий за рахунок певних дій.

Ціль втілює бажаний стан управлінських об′єктів і виражається в комплексі вимог, завдань і показників.

Основною ціллю управління є повніше задоволення матеріальних і культурних потреб шляхом розвитку і вдосконалення суспільного виробництва на основі передової техніки.

Цілі є похідними від конкретних потреб суспільства і детермінується наявними засобами і можливостями.

Класифікація цілей управління за наступними ознаками:

1) за змістом:

- економічні;

- соціальні;

- політичні;

- морально-психологічні.

2) за строками дії:

- короткострокові;

- середньострокові;

- довгострокові;

3) за важливістю:

- основні;

- додаткові (можуть бути вимірними (підвищення енергоозброєності праці, збільшення відрахувань в різні фонди тощо) і невимірними (поліпшення каналів комунікацій, підвищення оперативної самостійності)).

Цілі також поділяються на:

- кінцеві;

- проміжні;

- далекі;

- близькі;

- всеохоплюючі;

- часткові.

Цілі будь-якої організації розглядаються у вигляді ієрархії цілей і під цілей.

 

3. Класифікація функцій управління.

Функції управління – це відповідні види цілеспрямованої діяльності, пов′язаної з управлінням виробництвом, зумовлені кооперацією поділом праці в середині підприємства.

Функції менеджменту визначаються об′єктом і складом завдань, що розв′язуються. В своєму суспільстві функції менеджменту виражають специфіку процесу управління як складової часини виробничого процесу.

Класифікація функцій управління найпоширена класифікація з позицій суб′єкта управління.

Функції поділяються на загальні і специфічні.

Загальні функції виділяються з урахуванням стадій або етапів управління.

До них відноситься:

- планування;

- організація;

- координація;

- мотивація;

- контроль.

Специфічні функції (критерії):

1) За належністю до видів виробничо-фінансової діяльності:

- основні фонди;

- матеріали;

- готова продукція;

- фінанси;

- кадри тощо.

2) За професійною спеціалізацією:

- технічні;

- виробничі;

- технологічні;

- економічні;

- організаційні та ін.

3) За змістом виконуємих операцій:

- загальне керівництво;

- спеціалізоване управління;

- технічне обслуговування.

4) За формою поділу процесу управління на складові частини:

- лінійне керівництво;

- економічна, технічна і технологічна підготовка виробництва;

- оперативне управління;

- бухгалтерський облік;

- постачання і реалізація продукції;

- підбір, розстановка і підвищення кваліфікації кадрів.

5) За функціонально-технологічними ознаками:

a. організаційно-адміністративні функції (службово-комунікаційні, розпорядчі, координаційні, контрольні та ін.);

b. аналітико-конструктивні (аналітичні операції, конструктивні дії);

c. інформаційно-технічні (документація, кошторисні, облікові, обчислювальні, формально-логічні операції).

6) За характером впливу на управлінський об′єкт:

- активні функції:

а) планування;

б) організація;

в) розпорядження та ін.

- пасивні функції:

а) діловодство (фіксація в процесі управління);

б) участь в нарадах, засіданнях.

Функції ще поділяються на:

- організаційні – виконуються керівниками підприємств та керівниками виробничих підрозділів;

- спеціалізовані – здійснюються різними спеціалістами;

- обслуговуючі – пов′язані з обліком, звітністю, діловодством.

4. Зміст основних функцій менеджменту.

Планування – це формування цілей, завдань і перспектив зміни параметрів управління, здійснення початкового налагодження системи управління та визначення того, що слід зробити для досягнення поставленої мети.

Зміст планування як функції менеджменту – це обґрунтоване визначення основних напрямків і пропорцій в розвитку виробництва з урахуванням джерел забезпечення та попиту ринку.

Сутність планування – це конкретизація цілей, розвитку підприємства, визначення господарських завдань та строків їх реалізації, знаходження матеріальних, трудових та фінансових ресурсів для вирішення цих завдань.

Види планування:

d. стратегічне (довгострокове);

e. тактичне (середньострокове);

f. оперативне (короткострокове).

Стратегічне планування визначається стратегією підприємства, має в собі рішення відносно напрямів діяльності підприємства та вибір нових напрямів діяльності. Розробляється вищим рівнем управління (інституціональним рівнем).

Тактичне планування (строк 3-5 років).

Основні завдання: виробнича стратегія підприємства в цілому та підрозділів. Розробляється стратегія збуту, кадрова політика підприємства, фінансова стратегія, обсяг необхідних ресурсів, форми матеріально-технічного постачання.

Тактичні плани розробляють керівники підрозділів, але приймає участь і нижній рівень вищої управлінської ланки.

Оперативне планування (строк 1 рік).

Здійснення шляхом детальної розробки тактичного планування, розробляються оперативні плани для кожного підрозділу підприємства. Це плани по виробництву, програма маркетингу на рік, планування досліджень, планування матеріального забезпечення (вищий прошарок технічного рівня).

Основною ланкою оперативного планування є календарний план. Це місячні, квартальні, декадні, тижневі плани.

Календарні плани – це детальна конкретизація цілей та завдань стосовно виконавців.

Організація – це процес створення структури підприємства, яка дає можливість людям ефективно працювати разом для досягнення спільної мети.

Зміст функції це встановлення постійних та тимчасових взаємовідносин всіма підрозділами підприємства, визначення порядку та умов їх функціонування. Організація – формування управляючої системи.

Організаційна діяльність є основним елементом у системі менеджменту підприємства. Вона охоплює:

g. визначення видів діяльності;

h. управлінські завдання, які потрібно розв′язати для досягнення мети підприємства;

i. розподіл між окремими керівниками і спеціалістами аграрного підприємства загального обсягу і робіт, розподіл повноважень і відповідальності, встановлення взаємо підпорядкованості і взаємозалежності, розстановку працівників згідно їх кваліфікації, спеціалізації, здібностей;

j. організаційне поділення праці спеціалістів та апарату управління.

Функція організації на виробництві реалізується двома шляхами:

1) адміністративно-організаційне управління (це процес побудови структури організації);

2) оперативне управління (це налагодження зв′язків та взаємодій між окремими підрозділами для досягнення спільної мети).

В ринкових умовах організація завжди динамічна, знаходиться в постійному розвитку, переходить з одного якісного стану до іншого, особливо в умовах ринкової конкуренції. Ефективність підприємства визначається тим, на скільки сама організація швидко перебудовується та адаптується до зовнішнього середовища.

Організація як вид діяльності - це впорядкування системи і підтримання її в стані динамічного розвитку і впорядкування через структурні і інтегровані функції.

Функція організації тісно пов′язана з системою управління і управлінськими рішеннями, виробничими і управлінськими процесами, цілями і завданнями виробництва.

Організаційний процес тісно пов’язаний з процесом управління, яки є цілеспрямованій діяльністю суб’єктів власності, влади і функціональної відповідальності, тобто функція організацій будує систему управління підприємством.

Завдяки раціональній організації процесу управління забезпечується ефективне функціонування організаційний формувань. Організація і управління – це два взаємо проникаючі і взаємопов’язані процеси.

Координація – це погодження спеціалізованих управлінських функцій, забезпечення цілеспрямованої діяльності підлеглих, досягнення впорядкованості їх єдності їх дій.

Ії функція спрямована на забезпечення гармонійного розвитку об’єкта управління, пропорційне поєднання його технічних, виробничих, фінансових та інших сторін. Координація здійснення по вертикалі і по горизонталі.

Вертикальна координація діяльності колективу (субординація погодження функцій) діє зверху донизу по каналах прямого зв’язку.

Їх завдання організація ефективного зв’язку і збалансування роботи структурних підрозділів та їх працівників, що перебувають на різних ієрархічних рівнях управління.

Горизонтальна координація полягає у забезпеченні співробітництва керівників та спеціалістів різних підрозділів, між якими немає відносин підпорядкування. В результаті досягається єдність поглядів та дій на завдання, що розв’язується.

Координацію здійснюють за двома основними напрямками:

i. координація у просторі – це встановлення зв’язку між окремими виконавцями, які розосереджені, але одночасно займатися тим самим питанням.

ii. координація у часі – це встановлення зв’язку між працівниками, що діють у визначеній послідовності один за одним, або між виконавцями окремих функцій, які діють через великі проміжки часу.

Головною умовою ефективної координації є постійне вдосконалення структури управління і нитка регламентація діяльності апарату управління.

Мотивація – це цілеспрямована діяльність по створенню мотивів та стимулів для забезпечення певної поведінці людей.

Мотив – це внутрішні, а стимул – зовнішні спонукаючи причини дії. Функція мотивації в менеджменті передбачає виявлення, формування і виховання у людей здорових і розумних потреб, реалізацію колективних і індивідуальних потреб, урахування індивідуального прийняття працівниками різних форм стимулювання.

Мотив – це суб’єктивне явище усвідомлення вчинків, які потім перетворюються у постановку мети, що спонукає людину до дії.

Контроль – це процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей, це система спостереження і перевірки відповідності функціонування підприємства прийнятим законодательним актом і управлінським рішенням, виявленням допущених відхилень і проведення необхідної корекції.

Контроль – це постійне порівняння того, що є тим, що повинно бути.

Види контролю:

1) попередній контроль – до початку роботи, контролюються три ключові образи: матеріальні, фінансові та людські ресурси.

2) поточний контроль – контроль в процесі роботи, в процесі виконання завдань. Він базується на вимірюванні фактичних результатів в процесі роботи.

3) Заключний контроль – тут фактичні результати порівнюють за вимогами. Він виконує дві важливі функції:

- інформаційна:

а) інформація про виникаючі проблеми;

б) можемо оцінити на скільки реальний був складений нами план.

- мотиваційна.

Залежно від завдань системи або підрозділів форми і методи контролю бувають:

k. аналіз;

l. перевірка;

m. ревізія;

n. обстеження;

o. взаємоконтроль;

p. контроль зверху і знизу;

q. самоконтроль.

На відміну від обміну, який дає в основному кількісну інформацію в процесі контролю отримують інформацію важливу для прийняття управлінських рішень, яка не тільки кількісна, але і якісна.

Вимоги до контролю:

1) контроль повинен бути об’єктивним;

2) дійовим;

3) ефективним;

4) економічним;

5) систематичним;

6) гласним.

За здійснення контролю відповідає безпосередній керівник, це єдина функція, яка не підлягає делегуванню.

 

 


Список використаної літератури.

 

1. Завадський Управління сільськогосподарським виробництвом в системі АПК, 1992 р. К.: Вища школа.

2. Завадський. Менеджмент. Том 1.

3. Альберт, Месконт. Основы менеджмента.

4. Завадський. Менеджмент в системі АПК.

5. Завадський, Гудзинський. Проектування систем управління в АПК. Практикум.

6. Нємцов. Менеджмент організації.

7. Нємцов. Стратегічний менеджмент.

8. Петюх В. М. Управління персоналом. Навчально-методичний посібник.

9. Зиновьев. Управление персоналом. Симферополь, Таврида, 1998.

10.

Беспалов. Управління сільськогосподарським виробництвом. К.: 1992р

11. Фінансовий менеджмент КНЕО. Буряк, Калач. К.: 2001 р.

12. Маркетинговий менеджмент. А. В. Вовчак К.: 1998.

13. Лозниця. Психологія менеджменту.

14. Формування та функціонування аграрного ринку України. Практичний посібник видавництво УААН за ред. Саблука.

 


Тема 3. Управлінські рішення в аграрному менеджменті.

1. Поняття і функції управлінських рішень, їх класифікація.

2. Технологія підготовки, прийняття і реалізація рішень.

3. Шляхи і методи підвищення якості та ефективності рішень.

 

5. Поняття і функції управлінських рішень, їх класифікація.

Основою управління виробництвом та продуктом діяльності керівників є рішення, які вони приймають.

Управлінські рішення – це акт творчої діяльності, розв’язаний з аналізом проблеми, альтернативним вибором та реалізацією шляхів, методів і засобів розв’язання проблеми відповідно до загальної стратегії підприємства.

Управлінське рішення включає в себе:

r. аналіз проблеми;

s. методи і засоби розв’язання цих проблем;

t. прийняття кінцевого рішення та його реалізація;

u. оцінка результатів, та ефективність прийнятого рішення.

Якість рішення визначається за такими критеріями:

i. цілеспрямованість;

ii. обґрунтованість;

iii. компетентність;

iv. своєчасність;

v. несперечливість;

vi. наукова форма викладу.

Якість управлінського рішення виявляється в їх ефективності тобто результативних поясках виробництва. Ефективність управлінських рішень характеризується рівнем виконання економічних, техніко-технологічних, морально-психологічних функцій.

Рішення класифікуються за такими ознаками:

1) за видом цілей:

v. стратегічні;

w. тактичні;

x. оперативні.

2) за функціональним змістом:

y. аналітичні;

z. планові;

aa. організаційні;

bb.

регулюючі;

cc. облікові;

dd. контрольні.

3) за новизною:

ee. нові;

ff. стандартні;

gg. автоматичні.

4) за прийняття ступенем інформованості органу управління:

hh. рішення в умовах визначеності;

ii. рішення в умовах ризику;

jj. рішення в умовах невизначеності.

5) за рівнем централізації:

kk. централізовані;

ll. частково централізовані;

mm. децентралізовані.

6) за формою розробки:

nn. колективні;

oo. колегіальні;

pp. одноосібні.

7) за способом фіксації:

qq. фіксовані;

rr. усні.

8) за напрямом дії:

ss. зовнішні;

tt. внутрішні.

9) за тривалістю дії:

uu. довгострокові;

vv. середньострокові;

ww. короткострокові.

10) за суб’єктом управління:

xx. рішення господарських органів;

yy. рішення громадських організація.

За допомогою цієї класифікації визначають, в якому співвідношення керівники і спеціалісти підприємств повинні приймати рішення.

 

6. Технологія підготовки, прийняття і реалізації рішень.

Процес прийняття управлінського рішення має три стадії:

i. стадія підготовки – на цій стадії проводиться економічний аналіз ситуації на макро- і мікро рівнях. Він включає в себе: пошук, збір і обробку інформації. В кінці формулюються проблеми, які вимагають рішення.

ii. стадія прийняття рішення – на цій стадії розробляється та оцінюється альтернативні. Вибір критеріїв оптимального рішення і прийняття найкращого рішення з ряду альтернативних.

iii. стадія реалізації – конкретизація рішення і доведення його до виконавців, контроль за виконанням, корекція в разі необхідності, оцінка отриманого результату.

Рішення бувають:

zz. інтуїтивні;

aaa. обґрунтовані.

Методи прийняття рішень:

i. метод, заснований на інтуїції керівника. Вибір робиться тільки на основі відчуття того, що він вірний.

ii. метод заснований на знаннях та досвіді. В основі його: вибір обґрунтовується знаннями або досвідом керівника.

iii. Метод раціонального вирішення проблеми. Вибір здійснення на основі переробки великої кількості інформації та багатоваріантних розрахунків.

  
 

 

Список використаної літератури.

 

1. Завадський Управління сільськогосподарським виробництвом в системі АПК, 1992 р. К.: Вища школа.

2. Завадський. Менеджмент. Том 1.

3. Альберт, Месконт. Основы менеджмента.

4. Завадський. Менеджмент в системі АПК.

5. Завадський, Гудзинський. Проектування систем управління в АПК. Практикум.

6. Нємцов. Менеджмент організації.

7. Нємцов. Стратегічний менеджмент.

8. Петюх В. М. Управління персоналом. Навчально-методичний посібник.

9. Зиновьев. Управление персоналом. Симферополь, Таврида, 1998.

10. Беспалов. Управління сільськогосподарським виробництвом. К.: 1992р

11. Фінансовий менеджмент КНЕО. Буряк, Калач. К.: 2001 р.

12. Маркетинговий менеджмент. А. В. Вовчак К.: 1998.

13. Лозниця. Психологія менеджменту.

14. Формування та функціонування аграрного ринку України. Практичний посібник видавництво УААН за ред. Саблука.

 


Тема 4. Управління маркетингом на сільськогосподарських підприємствах.

1. Суть, функції, види маркетингу.

2. Організація маркетингової служби підприємства.

3. Управління маркетингом.

 

7. Суть, функції, види маркетингу.

Маркетингова концепція управління – це управління підприємством з точки зору ринкових відносин; орієнтація на виробництво того, що продається, а не те, що ми можемо виробляти; це комплексний підхід до розв’язання виробничо-збутових проблем шляхом планування і реалізації певної цінової політики, просування товарів, формування попиту і стимулювання збуту, визначення цільового ринку та виробництво нових товарів.

Принципи маркетингу:

1) Ринкова орієнтація діяльності підприємства;

2) Максимальне пристосування до умов ринку, оволодіння часткою ринку;

3) Активне просування товарів. Два напрями діяльності:

- пристосування до попиту;

- вплив на покупців, на майбутнє сформування попиту.

4) Спрямованість на перспективу, довгостроковий результат.

Функції маркетингу, які пов’язані з менеджментом виробництва:

bbb. Вивчення ринку, інформація про нові товари, можливості конкурентів – все це вивчення зовнішнього середовища;

ccc. Прогнозування попиту і пропозиції;

ddd. Визначення стратегій маркетингу: цільові маркетингові програми, планування маркетингової діяльності та асортименту продукції;

eee. Здійснення цінової політики;

fff. Визначення товарної політики;

ggg. Планування і організація збуту продукції;

hhh. Стимулювання продажу продукції;

iii. Планування і організація експорту сільськогосподарської продукції і організація міжнародного маркетингу підприємства.

 

2. Організація маркетингової служби підприємства.

Функціональна організація

Зав. по маркетингу

Підрозділ досліджень

Аналіз прогнозування

Виробництво і нові товари

Просування і реклама

Товарна організація служби маркетингу

Зав. по маркетингу:

Зернові

Овочі

М’ясо

Молоко

Територіальна організація служби маркетингу (або організація за ринками збуту продукції).

Зав. по маркетингу:

Збут в Мелітополі

Збут в Харкові

Збут у Львові

Збут у Польщі

Най пристосована до сільськогосподарського виробництва з трьох форм – це функціональна організація служби маркетингу.

3. Управління маркетингом.

Управління маркетингом – це вплив на маркетингову систему і ринок з метою організації і координації, задоволення потреб і попиту споживачів.

Функції управління маркетингом складається з таких стадій:

- аналіз ринкових і маркетингових можливостей;

- визначення цілей і планування діяльності;

- організація і координація процесу маркетингу;

- оцінка маркетингової діяльності.

 


Предыдущая статья:Проведение общественной экологической экспертизы Следующая статья:Тема 5. Кадровий менеджмент.
page speed (0.0295 sec, direct)