Всего на сайте:
123 тыс. 319 статей

Главная | Социология

Соц. статус і соц. ролі особистості, Особистий статус  Просмотрен 229

Розрізняють статуси соц. і особистий.

Соц. статус - це становище індивіда (або групи людей) у системі соц. зв'язків і відносин, що обумовлюється її приналежністю до певної соц. спільноти та визначає сукупність її прав та обов'язків.

 

Статус людини формується різноманітними ознаками, серед яких є ті, які успадковуються –

# стать, ♦ етнічна приналежність, ♦ соц. походження,

а також ті, які людина здобуває завдяки власним зусиллям - * освіта, * професія, * доходи тощо.

Відповідно до цього розрізняють статус аскриптивний (приписаний) і статус здобутий.

 

Соц. статус Особистий статус 
становище індивіда в суспільстві у відповідності з його статтю, віком, поход­женням, освітою, власністю, сім. ста­ном тощо становище індивіда в малій групі (сім'я, частина труд., навч. колективу тощо), яке визнача­ється становленням до нього оточу­ючих людей 
Приписаний Здобутий наприклад, працівник: працелюбний, відповідальний, ініціативний, комунікативний, компетентний, старанний;   начальник: справедливий, добродушний, вимогливий, уважний, стриманий, наполегливий
одержаний незалежно від бажання волі й зусиль самого індивіда   наприклад, стать, національність, раса, успадкований титул та ін. одержаний завдяки волі й зусиль самого індивіда   наприклад, освіта, кваліфікація, посада, почесне звання та ін. 
  

 

Будь-яку людину можна охарактеризувати за допомогою певного статусного набору - це сукупність усіх статусів, що має дана людина.

Але її положення у суспільстві визначає, так званий, гол. статус.

 

Увага! Головним є статус, котрий визначає стиль життя людини коло її спілкування, манеру вдягатися тощо

 

Якщо соц. статус визначає місце індивіда в суспільстві, то особистий - його позицію в середовищі безпосередньо оточуючих його людей.

 

Особистий статус - це становище людини в малій (первинній) групі, що обумовлюється тим, як ставляться до нього оточуючі.

 

У соціології використовуються також поняття соц. позиція та соц. престиж: (франц. - авторитет, престиж:).

Поняття "соц. позиція" відображає усвідомлення особистістю своєї належності до певної спільноти, інтереси і цінності якої людина розцінює як свої власні та прагне реалізувати їх у своїй діяльності. Важливо розуміти, що люди, котрі об'єктивно за своїм походженням або належністю є членами однієї спільноти, можуть ототожнювати себе з іншою, свідомо відстоювати її інтереси. Самосвідомість людини як суб'єкт. чинник формування її соц. позиції, як правило, відбиває складну сукупність соц. зв'язків і відносин, складність соц. структури суспільства.

 

У відповідності до пануючої у суспільстві системи цінностей, суспільна свідомість порівнює окремі соц. групи, належних до них людей за статусними ознаками та вибудовує їх ієрархію.

 

Співвідносна оцінка, яку дає суспільство статусу особи або соц. групи, називається соц. престижем.

 

Соц. престиж тісно зв'язаний у сусп. свідомості із престижем професії. Останній є відображенням у сусп. свідомості відносної цінності різних видів діяльності, професій з огляду на відповідні їм рівень оплати, складність праці, рівень відповідальності виконавця, необхідний рівень фахової освіти. Оцінки престижності є дієвим регулятором поведінки членів суспільства, вони у значній мірі визначають структуру профес. зайнятості, різні види соц. мобільності, перебіг ін. процесів у суспільстві.

 

В емпіричних соціолог. дослідженнях престижність позиції визначається за допомогою таких індикаторів, як

рівень освіти, престиж професії та рівень доходів (добробуту).

Визначений на основі досліджень інтегральний показник називають соц.-ек. індексом позиції (узагальненим статусом).

 

Інтеграція особистості до соц. середовища забезпечується не лише шляхом обіймання статусної позиції, а й засвоєнням особистістю відповідних соц. ролей. Виконуючи соц. ролі, людина безпосередньо включається у життєдіяльність різноманітних соц. груп.

 

У суч. суспільстві кожна людина виконує низку ролей, скажімо, • студента, • громадянина держави, • сина, • члена спорт. команди, • клієнта, • покупця та інші.

 

Уся сукупність соц. ролей, що виконується однією особистістю, називається рольовим набором. Людина не є абсолютно вільною у виборі та виконанні ролей.

Набір ролей визначається її соц. положенням у конкретній соц. структурі - демографічній, сім.-родовій, ек., профес., політ. тощо.

 

Соц. ролі - це певні способи дій, поведінки індивіда (або групи), які відповідають прийнятим у суспільстві нормам та здійснюються у залежності від соц. статусу.

 

Якщо сам статус визначає позицію людини в суспільстві (учень, студент, військовий, дружина),

то соц. роль - функція, яка виконується нею в даній позиції.

Функції (рольові дії) в кожному суспільстві визначаються загальноприйнятими в ньому нормами і часто закріплюються в різних документах (законах, правилах, інструкціях, статутах і т.д.).

Ам. антрополог Р.Лінтон вважає соціальну роль динамічним аспектом соц. статусу особистості.

Ще давні римляни говорили: "Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику".

 

Вимоги оточення (у вигляді приписів, побажань, очікувань) щодо виконання певних соц. ролей втілюються у конкретні соц. норми (правило, взірець, керівне начало).

 

Таким чином, у нормативній структурі ролі виділяють 4 конструктивні елементи:

описання типу поведінки, що вимагається при виконанні ролі;

припис ~ вимоги щодо виконання ролі;

оцінка виконання або невиконання припису;

санкція - позитивні або негативні наслідки дій у рамках вимог.

 

Соц. роль є важливим засобом реалізації творчого потенціалу особистості, її розвитку, розкриття здібностей. Виконання ролі вимагає від людини певного обсягу знань, вмінь, досвіду, відповідного інтелект. та психолог. напруження. Людина формує ставлення до виконання своєї ролі -від активного, цілеспрямованого, творчого, відповідального до байдужого, пасивного. Порівнюючи результати виконання ролі з аналогічними діями ін. людей, кожен з нас формує самооцінку, знаходить додаткові стимули для подальшого самовдосконалення особистості.

 

Якщо рольові вимоги не відповідають внутр. потенціям особистості, її статусу, то виникає конфлікт між роллю та людським "Я". У таких випадках, як це показав ще З.Фрейд, спрацьовують захисні психолог. механізми - людина знаходить аргументи на користь своєї поведінки, виправдовує себе, але нерідко під впливом почуття тривоги, провини, постійної психолог. напруги людина відмовляється виконувати певні ролі, звільняється з роботи, розлучається, змінює коло спілкування.

 

Так, наприклад, людині зі статусом батька "слід" любити свою дитину, турбуватися про її матер. забезпечення, добре виховання, всебічний розвиток і т.д. якщо ж замість цього батько проявляє байдужість до паростка, достатку сім'ї, вдається до пияцтва і власних задоволень, а все виховання зводиться до грубого окрику, "даванню реміння" то вочевидь, що статусна роль не виконується

 

Р.Лінтон дослідив рольовий конфлікт, що пов'язаний з маргінальним (перехідним) статусом особистості. Вважається, що пересічній людині важко дається одночасне виконання різноманітних ролей, вона виконує їх по черзі. Статусно-рольовий конфлікт виникає також у наслідок того, що оточення висуває несумісні, часом протилежні за змістом вимоги до виконання різних ролей однією людиною.

 

Властивості особистості, що сформувалися у наслідок виконання нею певних ролей, змінюють структуру особистості.

Соц. статус людини, як і статус групи, до якої вона належить, мають вирішальне значення у формуванні властивостей особистості, зі зміною статусу діапазон властивостей особистості розширюється.

 

Соц. статус особи. Соц. статус особи - це певне місце людини, особи в сусп. ієрархії, обумовлене її походженням, професією, ві­ком, статтю, сім. становищем.

У статусі фактично фіксується той набір конкретних дій, що їх здійснює людина в конкретних ви­дах взаємодії і тих умовах, правах, що надаються для здійснення діяльності. Та через те, що кожна людина охоплена не одним соц. зв'язком і здійснює різні соц. функції має і одночасно багато соц. статусів. Так, суч. людина може мати одночас­но статуси людини, громадянина будь-якої держави, студента, члена сім'ї, члена якоїсь неформальної групи, члена політ. партії тощо. Відрізняють пропоновані або природні статуси (національність, соц. походження, місце народження) і набуті або досягнуті статуси (освіта, професія, кваліфікація тощо).

 

Ієрархія соц. статусів фіксується поняттям престижу, що відобра­жає значущість у суспільстві або соц. спільності, верстві, групі людей, які займають ту чи іншу позицію. Престижним може бути професія, посада, види діяльності та ін. В суч. умовах в Україні зростає престиж комерц. діяльності, тоді як престиж професії інженера, лікаря, вчителя дещо знижується, падає і престиж самої вищої освіти, що може в майб. пагубно відбитись на розвитку суспільства. Престиж виступає збудником бажань, намірів, дій людини, а престиж оцінки — регуляторами поведінки людей, що визначають профес. зайнятість, соц. переміщення, струк­туру споживання тощо. Вся сукупність соц. статусів, якими володіє конкретна, людина, істотно впливає і на її особистий статус, що характери­зує становище людини в первинному осередку суспільства залежно від того, як приоцінюється людина. Проте в особистому статусі знаходимо відбиток і сугубо особистих рис конкретної людини, її авторитет, тобто ступінь виз­нання спільністю людей особистих і ділових якостей. В межах будь-якого соц. статуса людина може себе реалізувати: може проявити з пози­т. боку в будь-якій соц. діяльності (двірника, інженера, педагога тощо) і може проявити з негат. боку, в негат. діяльності тощо.

Складова основа соц. мобільності є можливість змінити свій соц. статус, дозволяє людині найповніше реалізувати багатоманітні здібності. В цивіліз. країнах велике значення надається охороні і розширенню прав людини і громадянина, то­му що вони створюють умови для переміщення по соц. гра­дації (від селянина до президента). Проте багато людей відмовля­ються від максим. самореалізації заради престижного становища в суспільстві тощо.

Теорії ролейсоціології сформульовано ряд теорій особи. В основі одних доктрин теорії лежить упев­неність, що самореалізація людини можлива лише через державу. Природ­но, сильна держава — благо для громадян. А все що сприяє зміцненню держави, відповідає інтересам суспільства людей, які населяють державу і є реальним гарантом свободи. Така позиція у відносинах особи і держави бе­ре початок ще з філософа Демокріта, який проголошував, що в державі є спільне благо і справедливість. Інтереси держави — понад усе. Та й найви­разніше висловився Георг Гегель, який вважав, що особа вільна тому, що держава є вшцою формою і втіленням свободи. Таку ж філософ. основу про особистість і її роль в суспільстві мають і погляди Нікколо Макіавеллі, який вважав зміцнення держави, і владу втіленням розумного в людському.

В ряді соціолог. концепцій вживається поняття соц. роль. Ши­роко використовується поняття роль, соц. роль в соц. антропо­логії (Рант Лінтон, Броніслав Малиновський, Альфред Радкліфф-Браун), в теорії малих груп (Уільям Томас, Флоріан Знанецький, Чарльз Кулі та ін.),

в соц. психології (Том Шібутані, Еміль Зандлер), в теоріях сер. рівня (Роберт Мертон), в теорії міжособових відносин (Карл Ріцлер, Макс Шеллер), в соціометрії (Ян Морено), в теорії соціалізації (Зігмунд Фрейд, Толкотт Парсонс). Прихильники теорій ролей виходять з того, що особа є функція від тієї сукупності соц. ролей, які виконують індивід у сус­пільстві, а, отже, соц. роль виступає важливим елементом механізму взаємодії індивіда і суспільства. Зв'язок і взаємодія між людьми встановлю­ються тому, що люди в процесі задоволення індивід. потреб залежать один від одного.

Соц. зв'язки між людьми утворюються на основі реалізації ними соц. функцій, що ставлять своєрідні доручення на реалізацію певного роду занять у сусп. відносинах (функція вчителя, інженера, батька, сина та ін.). Виконувані функції характеризують становище людей в соц. структурі суспільства. Так, осн. функція студента полягає в тому, щоб освоювати профес. і загальногромад. культуру.

Крім того, студент — людина, а, отже, може допомагати тим, хто за віком або через хворобу втратив сили або здатність трудитися.

Важливе і те, що про соц. функції судять не тому, що людина має робити, а по тому, які наслідки для інших людей і для суспільства мають дії. Якщо ж людина виконує функції всупереч її здібностям, намаганням, тобто, робить все протилежне, то це уже є дисфункція.

Для реалізації конкретних соц. функцій на людину покла­даються суспільством або державою певні обов'язки і надаються певні права та ін. Поняття ролі стосується таких ситуацій взаємодії соц., коли регулярно і тривалий період відтворюються певні сте­реотипи поведінки.

Конкретні індивіди виступають у багатьох ролях; отже, роль є лише окремо взятий аспект цілісної поведінки. З понят­тям ролі тісно зв'язані такі поняття, як інституціаналізовані ролеві чекання (аспектації), ролевий конфлікт, ролева напруженість, роле­вий набір, адаптація до ролі та ін.

Роль визначається як нормативно регулюча на основі загальноприйнятих цінностей поведінка, невід'ємний компонент соц. структури.

Соц. рольДосить певною поведінківською характеристикою особи є соц. роль, що відображає динамічний аспект соц. статусу.

Часто слово роль вв'язується з театр. дійством. У реальному житті людина — одночасно і актор, і автор життєвої п'єси, що називають Долею.

Та роль їй доводиться і писати, і грати, виходячи з відносин до неї ви­мог, що складаються в суспільстві. Ролеві вимоги закріпляються в рекомендаціях, порадах, правилах, положеннях закону і моралі. Ще Уільям Шекспір писав, що «весь світ — театр, в ньому жінки, чолові­ки — всі актори.

У них є виходи і входи, і кожний не одну грає роль». Особисте суб'єктивне тут може проявлятись тільки в методі, способі виконання ролевих розпоряджень, передумови яких не мають зна­чення. Але ж люди — і автори, і діючі особи їх власної драми.

Очевидно, що соц. статус особи залежить не тільки від матер., соц. і дух. умов, створених у суспільстві, але й від того, наскільки умови освоєні особою, від її свідомості, від її культури, від її активності та ін. Якими б творчими можливостями людина не володіла, якщо нема умов, вони не будуть реалізовані. Бюрократизм, заорганізованість, формалізм, відсутність сприятливого соц.-психолог. клімату та ін. — все це позбавляє творчої активності, разом з тим, якими б сприятливими не були умови, якщо у людини нема світоглядних і профес. знань, нема культури, нема свідомості або нема бажання трудитися як слід, справи з місця не зрушаться. Особливо нетерпимі ділентантизм, некомпетентність. Якщо в умовах демократії говоримо про людину як про господаря суспільства, її участь у соц. середовищі, в управлінні держа­вою, то вирішувати питання про перетворення людини в акт. учасника суспільного, соц. життя не враховуючи зовн. та внутр. умов і становища людини неможливо. Людина має володіти знаннями, культурою, насамперед політ. знаннями, і знаннями розвитку суспільства, інакше її зусилля в управлінні дер­жавою, активній участі в сусп., виробн. житті будуть марними.

Статусно-рольові особливості особи характеризують рівень її включеності в соц. середовище. Цей особистісний параметр визначає міру входження людини в систему соц. потреб, норм, прав, обов'язків і очікувань, що зв'язані з певним статусом та сферами життєдіяльності. Соц. статус особистості визначає міру включеності особи в життєдіяль­ність суспільства і є мірою її участі в житті суспільства.

Значення соц. ролей полягає не тільки в тому, що вони виступають засобом пристосування до навкол. діяйсності, своєрідним інструментом входження в сусп. відносини, а й тому, що соц. ролі є засобом самоутвердження особи, розкриття її творчого потенціалу.

Багатоплановий комплекс соц. ро­лей особи, що проявляється в певній рольовій поведінці, створює змістовну характеристику особи, тобто характеризує її з точки зору того, яке станови­ще в соц. середовищі особа займає.

В суч. умовах Україна переживає глибоку кризу: ек., соц., культ., політ., і заходи, що вживаються, і ек., і політ. не приносять уже тривалий період бажаних ре­зультатів. Досягти ж успіхів можливо, якщо всі заходи: і ек., і політ., і соц., і культ. стануть загальноукр. на­ц. ідеєю. Один із засновників ролевої теорії Роберт Лінтон визначав соц. роль як передбачувану поведінку, що асоціюєть­ся із статусом людини. Це ролеве передбачення реалізується за умов усвоєння і дотримання людиною певних зразків і норм поведінки, що випливають із соц. статусу. Якщо статус викладача вищої школи —це певні права і обов'язки, здебільшого закріплені в законі, то соц. роль викладача включає конкретні правила поведінки в спілкуванні з колегами, студентами і адміністрацією, вимоги до рів­ня освіти, культури тощо. Важливо, що кожний статус обумовлюєть­ся веєром ролей — ролевим набором. Кожна особа володіє лише їй властивим поєднанням ролей, що складають один з аспектів їїЇ індиві­дуальності.

Рольові конфлікти. Багатоманітність соц. ролей все ж породжує і внутр. конфлікти особи, що називаються рольовими конфліктами і які часто виступають як боротьба мотивів діяльності. Перемагає той мотив, що вагоміше в конкр. ситуації. Інакше, існує не тільки ієрархія соц. статуса, а й ієрархія соц. ролей, і кожна особа вибудовує пірамі­ду своїх переваг. Та вільний вибір особою першочерговості реаліза­ції тих чи ін. мотивів дуже відносний, тому що людина перебуває у своєрідних лещатах соц. функцій, статусів і ролей.

Функції, статуси і соц. ролі утворюють механізм, завдяки якому кожна людина стає часткою того або ін. суспільства або соц. спільності, верстви, носіями їх культури, властивостей. Сукупність соц. ролей, що їх виконує особа, відображає ті сусп. відносини і соц. зв'язки, в які вона включена в сус­п. системі. Ціннісні орієнтації виступають, з одного боку, як конкретні прояви ставлення особи до навкол. соц. середовища, а з другого — як система настанов, що регулюють пове­дінку людини в реальному конкр. випадку. Важливою особливістю, розробленої соціологом Володимиром Ядовим, концепції регу­ляції соц. поведінки особи є співвідношення особистісних структур не тільки між собою, але й з ієрархією соц. ситуацій, в яких діє особа. У заг. вигляді життєва позиція особистос­ті — це багатомірна конструкція, функціонально-динамічної якості особистості, яка інтегрує і регулює в динаміці всю особистісну струк­туру і забезпечує собі певний рівень включеності в життєдіяльність соц. становища і її самовизначення в якості суб'єкта свого життєвого шляху та способу життя.

Предыдущая статья:Методичні рекомендації до вивчення теми Следующая статья:Теорія соц. ролей
page speed (0.0118 sec, direct)