Всего на сайте:
119 тыс. 927 статей

Главная | Социология

Основні соціологічні напрямки й школи  Просмотрен 130

Семке. Шпаргалка

Соціологічна школа— це більш-менш велика й визнана група соціологів, що досліджує суспільство на основі вироблених нею дослід­ницьких традицій у відповідних інституціональних рамках.

 

Наряду з соціологічними школами виділяють і напрямки в соціо­логії,що поєднують тих соціологів, які розробляють певну ідентичну проблематику й/або мають спільні світоглядні позиції.

 

Найважливішими напрямками сучасної соціології є академічна со­ціологія, антропологічний напрямок, біхевіоризм, історична соціологія, соціобіологія та ін.

Академічна соціологія— напрямок у західній соціології, пред­ставники якого головну увагу зосереджують на дослідженні фундамен­тальних проблем соціального розвитку. До неї відносять структурний функціоналізм, неоеволюціонізм, теорію соціальної дії, концепцію со­ціального обміну, символічний інтеракціонізм, етнометодологіюта ін. її вихідні позиції сформульовані основоположниками західної соціології Е. Дюркгеймом, М. Вебером та ін. Виникла академічна соціологія як напрямок у США в ЗО—40-ві роки XX ст. в університетському середо­вищі, її представники прагнуть відкриття й формулювання незалеж­них від часу й місця закономірностей поведінки людини й соціальної організації (універсальних закономірностей). Ними сформульовані основні принципи академічної соціології: 1) незмінність психологічної природи людини; 2) розуміння соціології як незалежної від політичних пристрастей і класових оцінок науки; 3) соціологія — інструмент освіти різних соціальних груп і верств суспільства.

Альтернативна соціологія— напрямок, альтернативний академіч­ній і прикладній соціології. Виникла наприкінці 60-х років XX ст. на тлі підйому молодіжного й студентського руху на Заході. її представники (А.

Гоулднер, Ч. Рейч, Т. Роззак та ін.) критикують буржуазну систему цінностей (утилітаристські, прагматичні, споживчі орієнтації) з позицій «культурної формації». Значну увагу приділяють проблемі соціалізації молоді. В останні десятиліття вплив цього напрямку в західній соціо­логії помітно зменшився.

Антропологічний напрямоку соціології — його суть полягає у філолофсько-антропологічному погляді на споконвічну біологічну «недостатність» людини в порівнянні з тваринами. Вона компенсується засобами культури.

Антропологічний напрямок змикається з соціальною антрополо­гією. Але якщо остання вивчає ранні форми соціокультурної організації суспільства то антропологічний напрямок орієнтований на досліджен­ня сьогодення й майбутнього сучасного суспільства.

Основний постулат розглянутого напрямку складається з виснов­ку (на підставі порівняння людини з твариною) про особливе місце людини а природі, про її «ексцентричність» і «діяльну сутність». Ос­новоположники антропологічного напрямку — М. Шеллер, X. Плеснер А. Гелен та ін.

Біхевіоризм— напрямок у позитивістській соціології В основі його лежить розуміння поведінки людини й тварин як сукупності спостережуваних рухових і зведених до них вербальних відповідей (реакцій) на вплив зовнішнього середовища (стимули) Досяг розквіту в 20-ті роки XX ст. Характеризується прикладною орієнтацією Спроби самовідновлення у зв'язку з усвідомленими недоліками біхевіоризму (ігнорування соціальної природи психіки ототожнення життя тварин соціального буття людини та ін.) привели до виникнення необіхевіоризму. У біхевіористичну схему (стимул-реакція) було уведено опосередковану ланку — проміжні змінні психологічного плану однак основні положення класичного біхевіоризму були збережені.

 

Школи в соціології виділяють або за приналежністю до якого не-будь університету (Чиказька школа Франкфуртська школа та ін.), або до країни (американська, французька російська та ін. ), або до певного наукового напрямку (органічна школа географічна школа тощо)

Предыдущая статья:Збудження і гальмування в ЦНС. Інтегративна функція нейронних ланцюгів». Следующая статья:Соціальні умови й теоретичні засади виникнення соціології. О. Конт як родоначальник соціології
page speed (0.0089 sec, direct)