Всего на сайте:
148 тыс. 196 статей

Главная | Социология

Суть соціальної дії  Просмотрен 296

Соціальна дія

Якщо подивитись на життя зверху, з висоти пташиного льоту відкриється мальовнича картина, що нагадує мурашник одні кудись поспішають, інші — працюють, треті — чекають, стоять в черзі тощо. Всі щось роблять, метушаться, постійно вступають у різні контакти та ін. Що ж стає висхідним, початком живої соціаль­ної реальності? Соціальна дія. В дії є і суперечності, і рушійні сили, і

устремління в майбутнє та ін., все, що характерно для соціальної дійсності. Соціолог Макс Вебер відмічає:

соціальна дія (включаюча невтручання або ж терпеливе визнання) може орієнтуватися на ми­нуле, сучасне або ж поведінку інших, яка очікується в майбутньому. Соціальна дія може бути помстою за минулі образи, захистом від небезпеки в сучасних умовах або заходами захисту від насуваючої небезпеки в майбутньому.

Звичайно ж, дія індивіду спрямована на вирішення життєвих потреб і суперечностей і свідомо зорієнтована на відповідну поведінку людей. Тут-то визначається, по-перше, мо­мент дії, а по-друге, момент орієнтації на іншого. Дія людини спону­кається певною її потребою, що набуває форму ідеальної мети. Тут-то внутрішній імпульс дії, її енергетичне джерело.

Свідчення суперечності між тим, що необхідно людині і тим, що вона має. є незадоволеність, що виступає в різних формах (тривога, творчий неспокій, голод, моральний дискомфорт тощо). Впливає на поведінку супе­речливість, нестійкість норми, недоліки її фактичного застосування. Варто враховувати вплив на поведінку, становище реальних суспільних відносин. Становище соціальної напруженості, конфронтації, кризи посилюють роз­виток негативних явищ: злочинності, алкоголізму, наркоманії тощо. Масове почуття соціальної незадоволеності, незатребуваності приводить до відчудження від суспільства, до наростання тривожності. Одним з наслідків соціальної незадоволеності в умовах тотальної анемії є наростання песимістичних нас­троїв і навіть поява деморалізованості населення (занепад духу, розгубле­ність).

Типовими реакціями на анемію стає байдужість до засобів досягнен­ня мети, цинізм, екстремізм. Цілеспрямована дія обумовлюється незадово­леністю. І незадоволеність знімається, якщо досягнута, вирішена поставлена мета. А мета це очікуваний результат: задоволення потреб. Якщо ж досяг­нута мета соціальної дії, то настає момент рівноваги: діяча, його потреб і зовнішнього середовища. За Максом Вебером основною ознакою соціаль­ності дії виступає суб'єкт осмислення індивідом можливих варіантів пове­дінки людей, які вступають з ним у взаємодії.

Свідому орієнтацію суб'єкта дії на відповідну реакцію на його поведінку з боку інших учасників взаємодії Макс Вебер визначав з допомогою поняття чекання. Дія, що не містить чекання, а також імпульсивна дія не є соціальна дія. Якщо ж дія вершиться людиною в натовпі під впливом неусвідомленого наслідування або враження загальним настроєм, то її має вивчати не соціо­логія, а психологія. Справді ж провести чітку межу між усвідомленою і неусвідомленою орієнтацією людини на поведінку оточуючих її людей можна лише теоретично.

Соціальна дія як ідеальний тип, модель цілеспрямованої дії людини, дії індивіда передбачає можливість реакції оточуючих.

 

Макс Вебер виділяє ти­пи соціальної цілеспрямованої дії: цілеспрямована дія, ціннісно-раціональна дія, ефективна дія і традиційна дія.

Акцент на свідому соціальну дію дав можливість визначити дії індивіду як причину дії інших людей. Це відрізня­ло підхід Макса Вебера у визначенні соціальної дії від позиції французьких соціологів Гюстава Лєбона, Габріеля Тарда, а також від концепцій соціоло­гічних орієнтацій, що розглядали людину як результат соціальних процесів, але не як їх причину (Опост Конт, Герберт Спенсер, Еміль Дюркгейм та ін.). Дальший розвиток концепція соціальної дії знаходить у теоріях соціолога Толкотта Парсонса, який включив ідеї соціальної дії в загальну теорію соціальної поведінки людини. Соціальна дія, вважав Толкотт Парсонс, є елемен­том системи людської дії, де поняття дія зближується з поняттям поведінка. Свідомість соціальної дії розглядалась як наслідок певної роботи механізму людської свідомості, що ставить свідоме в залежність від несвідомого. Соці­альна дія складається з певних компонентів: діяч з його потребами і метою, ситуація — сукупність конкретних умов, обставин середовища, в якій діє діяч і орієнтація діяча на ситуації, формуючи конкретні способи та методи реалізації потреб, мети. В конкретній ситуації соціальні спільності, верстви, індивіди виділяють різні об'єкти за їх значущістю для досягнення мети, від­різняють корисні або шкідливі елементи ситуації, визначають, що першо­чергове, важливе і що другорядне, аналізують можливі наслідки і результа­ти соціальних дій. Зважувати варіанти, шанси, характерні для будь-якої дії людини.

Та тут-то соціальні дії, коли людина, орієнтуючись на ситуацію, бере до уваги реакцію інших людей, їх потреби і мету, розробляє способи, методи своїх дій, орієнтуючись на інших, передбачаючи, враховуючи чи бу­дуть сприяти або перешкоджати його діям інші соціальні суб'єкти, з якими він мас взаємодіяти, хто і як швидше поведе себе в подіях, що відбуваються з урахуванням всіх обставин, який варіант дій слід обрати.

Звичайно ж, не всяка дія людини є дією соціальною, тому що досягнен­ня не всякої мети передбачає орієнтацію на інших людей. Якщо дослідник прагне реалізувати науково-пізнавальну мету, то, насамперед, знає науково-пізнавальну ситуацію тобто, що відомо про явища чи події, а що уже є пред­метом дискусії, суперечок тощо. Визначивши становище, зважаючи, оціню­ючи обстановку та оточуюче середовище, дослідник розробляє підходи, шляхи, способи, методи аналізу і вирішення проблеми, висуваючи припущення, окреслюючи шляхи їх доводів тощо. Тут-то, як і в усіх випадках життя, коли розглядаються взаємовідносини (пізнавальні) людини з природою, відсутні дії соціальні. Зрозуміло, продуктом соціального розвитку людини є і його здатність, здібність ставити наукову мету, аналізувати і реалізувати. Створе­на попередніми поколіннями і не тільки вчених наукова база знань є осно­вою пошуку вченого-дослідника. Кожна формула, технологія — це соціаль­ний продукт. Досліджуючи природу, вчений дивиться на все уже з позицій всього суспільства, з позицій досягнення науки про природу. Але конкрет­но, в процесі сугубого пізнання сам пошук ученого не є соціальною дією. Інша справа, в процесі реалізації пізнання у вченого виникає потреба в ство­рені найсприятливіших умов для вирішення проблеми: одержати визнання інших учених, подолати можливі перешкоди з боку інших тощо. Ось тут-то уже виступає наука як система взаємодії людей, а самі дії вченого по попе­редженню можливих перешкод з боку інших, забезпечення визнання досяг­нутої мети у співдружності вчених і є уже дією соціальною.

Звичайно ж, дія людини набуває характеру соціальної тоді, коли орієн­тована на інших, коли передбачає пряму і опосередковану взаємодію з ін­шими людьми. Орієнтація здійснюється і на конкретну особу, і на соціальну спільність, верству людей та ш. (поведінка на вулиці, в автобусі, трамваї, метро), на співдружність, членом якої є сама людина (колектив, студентська група, соціальна спільність, нація тощо), на все суспільство, на минуле (пом­ста, заздрощі та ін.) і сучасне або сподівання (попереджаючі дії). ї часто не завжди сутички людей бувають соціальні. Візьмемо життєву ситуацію. Рап­том пішов дощ, всі прохожі відкрили парасольки.

Тут немає соціальної дії, хоча зовнішньо здавалось би люди змовились і відкрили парасольки за ко­мандою. Або ще. На обочині тротуару прохожого обляпала з калюжі маши­на; прохожий розсердився, прокляв водія за те, що він зіпсував костюм, одяг. Водій побачивши, що не навмисне це натворив, зупинився, вийшов з машини, підійшов до прохожого, маючи намір вибачитись. Між ними стався обмін люб'язностями. І, якщо в дії водія, який випадково обляпав з калюжі прохожого, відсутня дія соціальна, то прохожий, який, розсердившись, прок­ляв водія, здійснює соціальну дію. Здійснює соціальну дію і водій, намагаю­чись вибачитись за завдані випадково незручності, а спільний обмін люб'яз­ностями між ними це уже контакт соціальний.

Природно, основні проблеми соціального життя відображаються в соціальних діях. І аналіз соціальної дії вказує, які проблеми і як їх

реалізувати. Це вже проблема потреб як джерела соціального роз­витку і проблема мотивації — початок діяльності. Умовою задоволення потреб людини, реалізації її життєвої мети виступає орієнтація на інших. Без орієнтації на інших, без взаємодії з іншими, без ураху­вання інтересів інших, можливої їх реакції на дії, практично немож­ливо здійснення сподівань, мети та ін. Ось тут-то важливу роль і відіграють соціальні зв'язки людини з іншими людьми, їх ефектив­ність, раціональність та ін., що забезпечують задоволення потреб, досягнення мети, поставленої людиною у процесі соціальної дії. Як­що ж задоволення потреб, здійснення мети поставленої людиною дозволяють конкретні зв'язки з людьми, то такі зв'язки з людьми розумні. Якщо ж мережа взаємозв'язків не дозволяє досягти задово­лення потреб, реалізації мети, то формується незадоволеність, що спонукає до зміни системи соціальних зв'язків. Шахтарі Донбасу, металурги Придніпров'я, оголосивши страйк, прагнули реалізу­вати політичну мету, зв'язану з потребами особистої свободи, добро­буту сімей та ін. Спонукало їх до перегляду традиційних принципів соціального життя з їх підкоренням владі порівняння свого життя з життям громадян демократичних країн, що породило незадоволення своїм становищем, викликавши активні дії соціальні.

Отже, з'ясування основи соціальної дії людини, соціальної спіль­ності, верстви та ін. дає можливість зважувати користь і шкоду від впливу культурних традицій на сприйняття того, що таке Добро і що таке Зло, з'ясувати і встановити соціальні зв'язки і взаємодії, регуля­цію прямих і опосередкованих соціальних зв'язків, культурних джерел і розвитку їх у процесі соціальної дії. Відхилення від норм, що встано­вились у суспільстві в процесі спілкування, веде до порушення регуля­ції, безнормності, порушення стабільності і викликає неоднорідність, нестійкість соціальних зв'язків, руйнування колективної свідомості (кри­за, змішування соціальних спільностей, міграції тощо), породжує по­рушення громадянського порядку, дезорганізує людей.

Предыдущая статья:Источники формирования оборотных средств предприятия Следующая статья:Мотиви соціальних дій
page speed (0.0128 sec, direct)