Всего на сайте:
119 тыс. 927 статей

Главная | Социология

Соціалізація особистості як процес  Просмотрен 136

Для розуміння сутності соціальних явищ, системи взаємо­зв'язків людей у суспільстві необхідно знати, що є рушійною силою вчинків кожної конкретної людини. Індивідуальна по­ведінка є основою розуміння життя соціальної групи чи су­спільства. Входження людини в соціальну спільноту визнача­ється поняттям "соціалізація".

Соціалізація - це процес, під час якого індивід засвоює культурні норми та соціальні ролі.

У зв'язку з тим, що людина є активним суб'єктом, взаємодія її з середовищем пов'язана не лише із засвоєнням його вимог, але і з можливістю змінювати середовище, впливати на нього. Взаємодія індивіда та соціального середовища в процесі соціа­лізації відбувається у формі адаптації та інтеріорізації.

Адаптація - це пасивне пристосування людини до соціаль­ного середовища.

Інтеріоризація - це активна взаємодія індивіда із середо­вищем, у якому людина робить свідомий вибір.

Соціалізація особистості відбувається під впливом агентів та інститутів соціалізації, що формують, спрямовують, сти­мулюють чи обмежують формування особистості.

Агенти соціалізації - це люди, котрі відповідають за засвоєн­ня культурних норм і соціальних ролей.

Інститути соціалізації - організації, що впливають на процес соціалізації та його організацію.

 

Агенти й інститути соціалізації виконують важливі функції, а саме:

• навчання культурним нормам і зразкам поведінки;

• контроль затим, як міцно, правильно та глибоко засвоєно соціальні норми й ролі.

 

Процес соціалізації відбувається в первинних і вторин­них групах.

Більшість дослідників вважають, що визначальне значен­ня має первинна соціалізація, яку здійснює сім'я. Сім'я ви­конує функцію посередника між дитиною та іншими соціаль­ними системами. Рівень відповідності родинних і загальних цінностей, що пропонуються дитині для засвоєння, може бути різним. У зв'язку з тим, що сім'я деякий час є єдиним дже­релом інформації про систему цінностей, що панує в су­спільстві, вона й формує модель поведінки характеру, адапта­ції чи інтеграції індивіда в суспільство. В основі соціалізації лежить процес засвоєння рольової поведінки, який значною мірою залежить від якості рольової поведінки рідних.

До соціалізації у вторинних групах індивід підходить зі сформованою самосвідомістю (ієрархією цінностей, зразка­ми поведінки, уявленнями про суспільство тощо). У цей час індивід стає членом різних соціальних груп, змінюється характер його взаємодії з цими групами.

 

Первинна соціалізація - це сфера міжособистісних від­носин, вторинна - сфера соціальних відносин.

Соціалізація співвідносна з життєвими циклами. Життєві цикли пов'язані: із зміною соціальних ролей, з набуттям нового статусу, із відмовою від попередніх звичок, оточення, дружніх зв'язків, зі зміною способу життя. Починаючи новий життєвий етап, людина змушена пере­вчатися.

Це процес, який складається з двох етапів, безпо­середньо пов'язаних між собою, десоціалізації та ресоціалізації.

Десоціалізація - це процес відмови від старих цінностей, норм, ролей і правил поведінки.

Ресоціалізація - процес засвоєння нових цінностей, норм, ролей та правил поведінки замість втрачених.

Предыдущая статья:ТЕХНОЛОГІЇ, 10–11 класи Следующая статья:Соціалізація особистості
page speed (0.0105 sec, direct)