Всего на сайте:
148 тыс. 196 статей

Главная | Педагогика

Проаналізувати валеологічні основи процесу навчання у початковій школі. Описати перебіг процесів шкільної адаптації та дезадаптації молодших школярів.  Просмотрен 510

  1. Методика навчання основам здоров'я
  2. Схарактеризувати зміст, мету та структуру інтегрованого курсу основи здоров’я у початковій школі.
  3. Схарактеризувати освітню галузь «Здоров’я і фізична культура» у структурі Державного стандарту загальної середньої освіти. Розкрити зміст, мету і завдання освітньої галузі.
  4. Охарактеризуйте методи регуляції життєдіяльності в групі валеологічних методів навчання.
  5. Назвати та охарактеризувати вербальні й практичні методи в групі валеологічних методів навчання.
  6. Проаналізувати особливості проведення уроків з основ здоров’я у початковій школі
  7. Схарактеризувати типи і структуру уроків основи здоров’я у початковій школі. Дати методичну характеристику основних структурних елементів уроків різних типів.
  8. Розкрити особливості оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів з основ здоров’я.
  9. Схарактеризувати основні форми позакласної роботи з валеології у початковій школі та вимоги до їх організації.
  10. Розкрити сутність превентивного характеру навчання при вивченні основ здоров’я у початковій школі.
  11. Охарактеризуйте напрямки методичної роботи вчителя початкових класів по впровадженню традицій здорового способу життя.
  12. Валеологічне значення народної медицини.

Навчання можна визначити як цілісний двобічний процес педагогічної діяльності вчителя «викладання» та навчально-пізнавальної діяльності учня «учіння», спрямований на досягнення визначених навчально-виховних завдань. Процес навчання будується з урахуванням вікових особливостей учнів і тих фізіологічних процесів, що відбуваються в організмі в ході учіння, у зв’язку з чим відповідно змінюються форми та методи пізнавальної діяльності. Так, процес навчання повинен бути включений до біологічних ритмів організму школяра.

Біологічний ритм – це саморегулюючі зміни інтенсивності функціонування організму, які здійснюються в певні відрізки часу та повторюються після його закінчення.

Ритміка – форма синхронізації функціонування живого організму з добовими, сезонними змінами зовнішнього середовища. У широкому плані ритмічність є загальною рисою, яка характеризує живе й неживе як наслідок єдності природи і разом з тим як фактор, що йому сприяє.

У синхронізації ритмів природа досягла виняткокової досконалості. Так, на момент пробудження людини в крові накопичуються біологічно активні речовини: адреналін, деякі гормони кори надниркової залози та ін., що підготовляє людину до активної діяльності.

Насильство над особистістю, руйнація закономірностей рівноваги, ритмів, притаманних їй, призводить до знищення здоров’я людини, а часто і її як особистості. Тому валеологія повинна пропонувати такі принципи, методи, засоби, які були б гуманними до дитини, спричиняли розквіт особистості.

Навчальна діяльність має здійснюватися відповідно до природи дитини та її вікових особливостей.

Працездатність – це характеристика наявних чи потенційних можливостей індивіда виконувати целесообразную діяльність на заданому рівні ефективності на протязі конкретного часу.

Розрізняють розумову і м’язову працездатність; по відношенню до вирішуваної задачі – максимальну, оптимальну і знижену працездатність.

Фактори, які впливають на працездатність учнів:

- особистісні: тип нервової діяльності, вік, стать, стан здоров’я, емоційний стан, тренованість, мотивація;

- організаційні: умови навчання, організація робочого місця і робочої пози, відповідність засобів навчання педагогіко-ергономічним вимогам, режими праці і відпочинку.

Працездатність учнів на протязі дня не є величиною стабільною, для неї характерний фазний розвиток. Основними фазами працездатності учнів є: фаза «входження», оптимальна працездатність і втомлення. Це так звана крива динаміки працездатності учнів. У деяких видах діяльності крім названих фаз ще існує кінцевий порив (Е.Крепелін).

Перша фаза динаміки працездатності учня на уроці називається фазою «входження» у роботу. Вона включає налаштування нервових і гуморальних механізмів управління тим чи іншим видом діяльності, поступове формування необхідного робочого динамічного стереотипу, досягнення необхідного рівня вегетативних функцій. (Робочий динамічний стереотип являє собою динамічну систему умовних та безумовних рефлексів, безпосередніх (перша сигнальна система) і мовленнєвих (друга сигнальна система), які об’єднані загальною для даної системи трудовою метою). У цей період у виконавчі органи поступає безперервний потік нервових імпульсів. Однак, по мірі вдосконалення робочого динамічного стереотипу відбувається скорочення часу, яке потрібне для розвитку і затухання серії нервових імпульсів, що говорить про концентрацію в просторі і часі основних нервових процесів.

Тривалість фази «входження» у роботу залежить від характеру праці. Вважається, що чим інтенсивніша робота, тим коротшою є означена фаза.

При важкій фізичній роботі ця фаза триває 20-25 хвилин, при розумовій роботі – 1,5 – 2,5 години. У дітей, порівняно із дорослими, ця фаза набагато коротша, що пояснюється більш високою збудливістю і функціональною рухливістю нервової системи.

Наступною є фаза оптимальної стійкої працездатності. За своєю фізіологічною характеристикою вона принципово відрізняється від фази «входження» в роботу, коли відбувається формування і нарощування працездатності. Цей період характеризується завершенням формування робочого динамічного стереотипу, ефективною руховою діяльністю, стійким рівнем вегетативних функцій і оптимальними результатами розумової чи фізичної діяльності.

Тривалість цього періоду залежить також від віку, стану здоров’я, характеру роботи, її інтенсивності. При сприятливих умовах праці період оптимальної стійкої працездатності може тривати 70-75% усього робочого часу.

По мірі виконання тієї чи іншої діяльності працездатність організму починає поступово спадати. Розвивається період зниження працездатності, який характеризується зниженням показників ефективності навчання, погіршенням функціонального стану організму і розвитком утоми.

Фаза «входження» у роботу триває 5-10 хвилин і потребує відносно невеликого навантаження. У період оптимальної стійкої працездатності, який триває 20-30 хвилин, навантаження має бути максимальним (подача, закріплення нового матеріалу, виконання самостійної роботи тощо). Останні 5-10 хвилин уроку потребує зменшеного навантаження

Працездатність учнів змінюється протягом дня, тижня і навчального року.

Базисним ритмом людини є циркадіадний добовий ритм із частотою повторюваності циклу – 1 раз на добу, який притаманний більшості фізіологічних функцій людини – температурі тіла, гормональній активності наднирників, частоті серцевих скорочень, артеріальному тиску, процесу сприймання й опрацюванню інформації.

Відбувається коливання інтенсивності фізіологічних функцій у різні періоди дня. За С.М.Громбахом, найінтенсивніші зміни виявлені в період з 8.30 до 11.00; тобто, активність поведінки у цей час знаходиться на найвищому рівні. За даними Клемента, активність фізіологічних функцій і найвища поведінкова активність спостерігається до і після обіду.

Під втомою розуміють процес тимчасового пониження функціональних можливостей організму, що виникає внаслідок тривалої, інтенсивної роботи і виражається в погіршенні кількісних і якісних показників роботи і в погіршенні фізіологічних функцій організму. Основними ознаками втоми є:

- зниження працездатності;

- втома викликана попередньою роботою, якщо працездатність знижена в результаті захворювання чи травми, то про втому мови бути не може;

- втома є тимчасовим процесом (втома зникає після відпочинку; якщо цього не робити, то виникає перевтома).

Фактори, які впливають на швидкість розвитку дитячого організму:

Внутрішні фактори це спадково-генетичні (позитивно і негативно) і вроджені (негативні при хворобі матері під час вагітності, пологові травми тощо).

Зовнішні фактори - це екологічне середовище, це забрудненість повітря, води, екологічно забруднені продукти харчування тощо.

Соціальні фактори – це якісне повноцінне харчування, нормальні житлові умови, рівень розвитку медичного обслуговування, боротьба з тютюнопалінням, наркоманією тощо.

Проблема адаптації до нових умов виникає у людини будь-якого віку при зміні певних обставин і при необхідності перебудови раніше сформованих стереотипів поведінки. У молодших школярів перші дні навчання викликають труднощі. За даними дослідників, від 20 до 60% молодших школярів мають серйозні труднощі в адаптації до умов навчального середовища. Шкільна адаптація– це процес входження дитини у нову для нього соціальну ситуацію розвитку (М.В.Максимова). Терміном «шкільна дезадаптація» чи («шкільна непристосованість») фактично визначає будь-які труднощі, які виникають у дитини у процесі шкільного навчання.

За даними психологічних і медичних досліджень, характер і тривалість адаптаційного періоду залежать від таких чинників, як:

- вік дитини;

- стан здоров'я і рівень розвитку дитини;

- індивідуальні особливості дитини;

- рівень натренованості адаптаційних механізмів;

- досвід спілкування з дорослими і ровесниками.

Шкільна дезадаптація дитини - багатофакторне явище. Можливими причинами важкої адаптації можуть бути:

1. У дитини не сформована позитивна установка на відвідини школи. Для того, щоб негативні емоції не стали перешкодою для дитини в період адаптації, важливо сформувати у нього позитивне очікування майбутніх змін.

2. Відсутність сформованих навиків самообслуговування. У деяких сім'ях дорослі дуже довго відносяться до дитини як до маленького, дуже опікають його, блокуючи тим самим розвиток самостійності. Іноді, бажаючи заощадити час, батьки поспішають одягнути дитину, гальмуючи своїми діями формування необхідних практичних умінь і навиків.

3. Несформовані продуктивні форми спілкування з ровесниками.

4. Істотна невідповідність домашнього режиму режиму школи.

Процес фізіологічної адаптації дитини до школи можна розділити на декілька етапів, кожен з яких має свої особливості і характеризується різним ступенем напруги функціональних систем організму. Те, як проходить цей процес, які зміни в стані дитини є в наявності при адаптації до школи, протягом багатьох років вивчали фахівці в області медицини. Ці комплексні дослідження включили вивчення показників вищої нервової діяльності, розумової працездатності, стану серцево-судинної системи, системи дихання, ендокринної системи, стану здоров'я, успішності, режиму дня, учбової діяльності на уроках. Виділяють три основні етапи адаптації:

Перший етап- орієнтування, коли у відповідь на весь комплекс нових впливів, пов'язаних з початком систематичного навчання, бурхливо реагують всі системи організму. Ця “фізіологічна буря” триває 2-3 тижні.

Другий етап- помітно нестійке пристосування, коли організм шукає і знаходить певні оптимальні варіанти реакцій на ці впливи.

Третій етап- період щодо стійкого пристосування.

Тривалість всіх трьох фаз адаптації - 5-6 тижнів, за деякими показниками 9 тижнів, причому найскладнішим періодом є перші три тижні. За даними досліджень, до кінця жовтня маса тіла зменшується у 60% дітей.

Поняття шкільної зрілості, тобто функціональній готовності дитини до навчання, відносять до важливих проблем вікової фізіології, педагогіки, психології, шкільної гігієни і валеології. Це характеристика рівня фізичного, психічного і соціального розвитку, при якому дитина стає сприйнятливою до систематичного навчання і виховання в школі. Педагоги, лікарі, психологи повинні враховувати ступінь шкільної зрілості, оскільки діти, що не досягли цього рівня, стають неуспішними учнями.

Головна задача нашої школи – створення для дітей, особливо тих, які відчувають труднощі у перші дні навчання, адекватних умов навчання і виховання, які дозволяють подолати так звану шкільну дезадаптацію.

Предыдущая статья:Розкрити сутність превентивного характеру навчання при вивченні основ здоров’я у початковій школі. Следующая статья:Охарактеризуйте напрямки методичної роботи вчителя початкових класів по впровадженню традицій здорового способу життя.
page speed (0.0157 sec, direct)