Всего на сайте:
236 тыс. 713 статей

Главная | Культура, Искусство

Історія музею в датах і фактах  Просмотрен 261

- 26 січня 1940 р. – за ініціативи Спілки радянських письменників України, народний комісаріат освіти прийняв постанову про відкриття у Львові в будинку письменника літературно-меморіального музею Івана Франка.

- 10 жовтня 1940 р. – відкриття музею Івана Франка.

- Перший директор – Петро Франко, депутат Верховної Ради Радянської України.

- У штаті музею було 12 працівників, у тому числі три наукових: Ірина Радловська, Марія Струтинська, Федір Кулечко.

- Про організацію музею написана стаття Марії Струтинської „Як ми організовували музей”.

- Садибу музею було розширено за рахунок територій, які належали М.Грушевському та власнику фірми „Поташ”.

- 29 червня 1941 року до будинку директора музею прибули працівники КДБ і забрали його. Доля Петра Франка невідома.

- Під час війни музей не діяв. Під керівництвом М. Деркач експонати були перевезені до Національного музею.

- У 1941 – 1944 роках музейною садибою опікалася Софія Дутко, яка разом з сином проживала у підвальних приміщеннях.

- У травні 1944 року на подвір’я музею впала радянська бомба. Будинок Івана Франка було пошкоджено.

- У 1944 році директором музею став Петро Сільверстович Карманський.

- У 1947 – 1949 роках директором музею працював Тарас Іванович Франко.

- У 1970 – 1990 роках музей очолював Семен Васильович Стефаник.

- З 1993 року директор музею Роман Горак – письменник, дослідник життя і творчості Івана Франка.

Вулиця Куркова,25 – тепер вул. Лисенка. У 1914 році психічна хвороба дружини Івана Франка загострилася. Перебувати разом двом хворим людям було неможливо. 6 грудня 1914 р.

І. Франко віддав свою дружину до закладу на Кульпаркові, де вона пробула чотирі роки, так що навіть не йшла за труною свого чоловіка. І. Франко переїжджає до свого шкільного товариша, тепер емерита (пенсіонера). судді у минулому, Йосифа Рейхерта. Неодноразово Франко відвідував разом з Рейхертом Личаківське кладовище.

Володимир Охримович (1870-1931) – адвокат, учений, журналіст часто зустрічав хворого Івана Франка на вул. Курковій. Франко мешкав там у свого приятеля в окремій кімнаті. У 1915 році, коли Охримович ще зустрічав Франка, той живо цікавився біжучими військовими подіями, надіявся на розвал Росії. Потім зв’язки В. Охримовича з Франком перервалися, у зв’язку з його арештом російськими окупаційними військами.

Антоніна Трегубова, сестра дружини Франка, у спогадах пише, що у цей непростий період, коли поет лишився сам, через Червоний Хрест родичі з Києва передали йому 500 карбованців, також Франко отримував фінансову допомогу від своїх друзів з Наддніпрянської України. Гроші передавались через російську окупаційну адміністрацію. Зокрема від Сергія Шелухіна – 50 карбованців золотом.

 

Предыдущая статья:Вул. Драгоманова, 5 Следующая статья:Історична довідка: Цвинтар виник у 1786 році, коли згідно з декретами австрійського цісаря Йосифа ...
page speed (0.0106 sec, direct)