Всего на сайте:
166 тыс. 848 статей

Главная | Изучение языков

Дериватологія і її місце в системі науки про мову. Морфологічні і неморфологічні способи словотворення в укр.мові.  Просмотрен 1932

 

Словотворення — процес, механізм, система і результат творення вторинних (похідних слів).Дериватологія або Словотвір –це розділ мовознавства, який вивчає процес творення слів, його словотвірну структуру. Словотворення ще називають деривацією. Термін « Дериватологія» запропонував Іван Ковалик.

Об’єктом словотвору є похідні слова. Завдання: вивчення структури похідних слів, їх складових та їх зв’язків; вивчення формальних і семантичних ознак похідних слів, способів словотворення, словотворчих ресурсів, за якими визначається спосіб словотворення тощо. Словотвір можна вивчати в діахронічному і синхронічному аспектах. Діахронічний словотвір ототожнюють з історичним, оскільки досліджуються певні процеси формування нових слів в ході історичного розвитку. Синхронічний словотвір вивчає процеси і шляхи утворення нових слів на сучасному етапі розвитку мови.

Ковалик започаткував в Україні дослідження словотвірної системи методом словотвірних гнізд.

Дериватологія тісно пов’язана із такими мовознавчими науками:

Морфемікою, морфологією, лексикологією, стилістикою, синтаксисом.

Для дериватології є важливими такі поняття: твірне слово- це первинне слово, яке існувало в мові до словотворчого акту – вода, ходити, синій.

Похідне слово– це вторинне слово, яке є результатом словотворчого акту – водний, приходити, синіти.

край (твірне слово) краянин (похідне слово)

троянда (твірне слово) трояндовий (похідне слово).

Відповідно до поняття похідне слово у словотворі існує поняття похідна основа. Похідна основа — це основа, яка за допомогою словотворчих засобів утворена від іншої основи: телятник (від телята). Непохідна основа — основа, яка не походить від іншої (не виводиться від іншої), яка дорівнює кореню: звук, плід, листя, зелений.

Похідна основа протиставляється ще твірній основі. Твірна основа — частина похідного слова, яка залишається в ньому після відкидання закінчення: флейт-а — флейт-ист. Твірну основу виявляємо шляхом «накладання» твірного слова на похідне. Частини, які збігаються, і будуть становити твірну основу: груп-а – груп-ов-ий, бід-а – бід-ува-ти, багат-ий – багат-ств-о.

Поняття словотвірна система мови визначається як сукупність взаємопов’язаних одиниць словотвору даної мови, які функціонують на певному етапі її розвитку.

Словотвірними одиницями є похідні слова різної словотвірної структури, словотвірні пари, словотвірні гнізда, словотвірні типи, моделі, парадигми тощо. Основною словотвірною одиницею вважається похідне слово.

Словотвірний тип– це схема побудови слів певної частини мови.

Так, слова гітарист, флейтист, бандурист становлять один словотвірний тип, бо всі вони іменники, утворюються від іменника, мають спільний формант -ист зі значенням особи, мають спільне словотвірне значення – особи за назвою музичного інструмента.

Словотвірний ланцюжок – це ряд спільнокореневих слів, які перебувають у відношеннях послідовної мотивації від вихідної ланки до кінцевої.

Кожне наступне слово в ланцюжку має вищий ступінь мотивованості; і семантикою, і структурою залежить від попереднього слова. Вихідне слово – немотивоване, всі інші – похідні, мотивовані.

Наприклад, білий → біліти → побіліти → побіління.

Словотвірне гніздо – це сукупність спільнокореневих слів, що утворюються від одного і того ж вихідного слова і перебувають одне з одним в ієрархічній залежності.

У сучасній лінгвістичній літературі існує кілька визначень поняття “способу словотворення”. Найадекватнішим є визначення І.І.Ковалика: “Під лінгвістичним поняттям “способи словотвору” розуміються структурно різні шляхи й прийоми творення нових слів у результаті використання всіх наявних у даній мові словотворчих ресурсів”.

Найвідомішою класифікацією способів словотворення є класифікація за наявністю чи відсутністю афіксів у складі словотворчого форманту. За цією ознакою ми виділяємо 3 групи:

1) афіксальні

2) безафіксні

3) змішані

До афіксального способу творення нових слів відносять слова, які утворюються за участю словотворчих афіксів.Є такі види:

Ø суфіксальний( в тому числі і нульова афіксація)

Суфіксальний спосіб словотвору – це творення нових слів за допомогою суфіксів, наприклад:

низьк-ий → низьк-о;

ясн-ий → ясн-і-ти.

Способом суфіксації творяться іменники, прикметники, дієслова, прислівники. Кожна з цих частин мови має свою систему суфіксів, особливо розвинена вона в іменниках і прикметниках.

Нульова суфіксація: задум ←задумати, синь←синіти

Ø префіксальний спосіб словотвору, або префіксація – це творення похідних слів шляхом приєднання префікса до твірної бази. Цим способом творяться іменники: день → перед-день;

прикметники: мудр-ий → пре-мудрий;

дієслова: пекти → с-пекти;

прислівники: нині → до-нині.

Ø Постфіксальний спосіб словотворення, або постфіксація – це творення нових слів за допомогою постфіксів. Останнім часом мовознавці виділяють цей спосіб як самостійний і називають п’ять постфіксів: -ся, -сь, -будь, -небудь, -то.

При постфіксації формантом є постфікс, що приєднується до цілого слова, тому постфікси, змінюючи лексичне значення похідного слова, не змінюють його частиномовну належність, наприклад:

знати (дієсл.) → знати-ся (дієсл.);

де (присл.) → де-сь (присл.), де-небудь (присл.).

Цей спосіб функціонує у сфері дієслова, рідше – займенника, прислівника.

Ø Флексійний спосіб – це творення похідних слів за допомогою флексії. Своєрідність цього способу полягає в тому, що флексія виконує не свою основну формотворчу роль, а словотворчу.

Цим способом утворюються, наприклад, іменники – назви осіб жіночої статі: кум → кум-а; Мирослав → Мирослав-а , онук→онука, Іванишин→Іванишина, п’ять→п’ятий

Ø Суфіксально-префіксальний спосіб словотвору полягає в тому, що похідні слова утворюються одночасним приєднанням до твірної основи префікса і суфікса, наприклад: ног-а → об-ніж-ок; сніг → за-сніж-и-ти.

Формантом виступає суфікс із префіксом.

Суфіксально-префіксальний спосіб широко використовується при творенні іменників, прикметників, дієслів, прислівників.

Ø Суфіксально-постфіксальний спосіб словотворення полягає в тому, що до твірної основи одночасно приєднуються суфікс і постфікс -ся, наприклад:гнізд-о → гнізд-и-ти-ся; горд-ий → горд-и-ти-ся.

Ø Префіксально-постфіксальний спосіб словотворення – це творення похідних, при якому до твірної бази одночасно приєднуються префікс і постфікс -ся, наприклад: кричати → роз-кричати-ся; працювати → на-працювати-ся.

Ø Префіксально-суфіксально-постфіксальний спосіб – це утворення похідного слова шляхом одночасного приєднання до твірної основи префікса, суфікса і постфікса -ся, наприклад: милосерд-я → з-милосерд-и-ти-ся; щедр-ий → роз-щедр-и-ти-ся.

Цим способом утворюються тільки дієслова від іменникових, прикметникових і дієслівних основ.

Ø Префіксально –флексійнийпрефікс+ словотворча флексія:без-крил-ий

До безафіксних способів ми відносимо:

Ø Чисте основоскладання – різновид морфологічного словотворення, при якому нове слово утворюється шляхом об’єднання в одне ціле двох чи більше основ або слів: лісотундра, світловодолікарня, українсько-англійський, жовтоцвіт, рукоплескати

Ø Спосіб абревіації полягає в утворенні похідних шляхом скорочення твірних слів, наприклад: педучилище ← педагогічне училище, ВНЗ ← вищий навчальний заклад.

Розрізняють такі типи абревіатур:

1. Ініціальні:

А) Буквенні- тобто слова, утворені з початкових букв слів твірної бази: НРУ-народний рух України

Б) Звукові – утворені з початкових звуків слів твірної бази:ДАІ-державна автоінспекція

2. Поскладові: утворені з початкових частин слів твірної бази:філфак- філологічний факультет:

Ø Телескопічний – нове слово утворене шляхом поєднання початкової частини одного слова із кінцевою частиною іншого слова. Твірна база співвідносна із сурядним зв’язком: мо-пед←мотоцикл і велосипед, пірамеїн←пірамідон і кофеїн(продуктивний цей спосіб у медичній термінології)

При абревіаційному способі словосполучення поєднані підрядним зв’язком- філфак (факультет філологічний)

Ø Контамінаційний (лише Ковалик виділяє)- це схрещення 2 співзвучних і близькозначних слів: хилитати← хилити і хитати, дудлити←лити і дудніти

Ø Лексико-семантичний *– суть в тому, що відбувається розщеплення багатозначного слова на омоніми, між якими втрачається живий семантичний зв’язок: мовознавчі терміни – корінь, основа, частка, вигук, звук, математичні- корінь, фізичні – хвиля, звук, в топонімії- Вишня, Гаї, Долина, в антропонімії- Вовк, Калина, Надія, Віра.

Ø Лексико синтаксичний (зрощеннєвий)*–творення нових слів шляхом лексикалізації синтаксичного чи фразеологічного словосполучення (словосполучення з’єднані між собою підрядним зв’язком):вічнозелений, добридень←добрий день, спасибі, паливода, вернидуб, натщесерце

Ø Морфолого-синтаксичний *– перехід слів з однієї частини мову в іншу:

1. Субстантивація – перехід різних частин мови в іменник: Мене, вороного,зовсім забуваєш

2. Адвербіалізація – це перехід інших частин мови в прислівник: додолу ←до долу (Р.В.), збоку←з боку, бігом (О.В.), замолоду←за молоду.

* - це неморфологічні способи словотворення

 

До змішаних способів словотворення складних слів належать:

 

Ø Складно-префіксальним способом творення нових слів складанням з одночасним приєднанням префіксів: у-мир-о-творити, о-дух-о-творити

Ø Суфіксально-складний – це складання основи і одночасне приєднання префіксів:

Книг-о-люб+Ø← любити книги

Орден-о-нос-ець← носити орден

Пар-о-тяг+Ø←тягнути пару

Ø Флексійно-складний – це творення складних слів шляхом основоскладання + словотворче закінчення

кругл-о-лиц-ий←кругле лице, довг-о-ног-ий←довгі ноги, широкоплечий, білозубий

Ø Префіксально-суфіксально-складний- творення слів шляхом основоскладання + префіксація+афіксація: При-чорн-о-мор-й-а←при Чорному морі

Ø Зрощеннєво-суфіксальний(зрощення суфіксацією) – творення нових слів шляхом лексикалізації синтаксичного чи фразеологічного словосполучення + приєднання суфікса: ні-се-ні-т-ниця←ні се ні те, роздери-рота-зівот-не←роздери рота зівотно, ні-з-чим-н-у(юшку)←ні з чим. Переважно прикметники так творяться.

Неморфологічні способи словотворення не виявляють зв’язку з морфологічними засобами, а є наслідком тривалих процесів, які змінюють семантику і граматичну природу мотивуючого слова чи словосполучення.

 

Розрізняють три неморфологічні способи:

 

Ø морфолого-синтаксичний- перехід з однієї частини мови в іншу.

Ø лексико-синтаксичний – злиття слів

Ø лексико-семантичний - переосмислення значення слів.

Ці способи ми схарактеризували вище *.

Усі інші способи словотворення є морфологічними.

Предыдущая статья:Класифікація сполучників Следующая статья:Львівська дериватологічна школа. Внесок Ковалика у розвиток укр.дерив.
page speed (0.0225 sec, direct)