Всего на сайте:
236 тыс. 713 статей

Главная | Литература

Усі уроки світової літератури. 11 клас. В. В. Паращич 12 страница  Просмотрен 12314

Можливо, це перший твір Хемінгуея, у якому людина щаслива, бо відчуває примирення з життям. Те, що в самотнього Сантьяго є хлопчик, якого він любить, хлопчик, який буде продовжувати його справу, робить фінал повісті оптимістичним. Людина непе­реможна, вона здатна вистояти й подолати всі перешкоди. А тому символічним стає сновидіння старого: молоді леви — спогади про молодість, мандри до Африки. Його сон пильнує Маноліно. Юність поруч із ним — в образі хлопчика і в образі левів.

Повість-притча вимагала особливого художнього втілення. Тому її уривчастий, лаконічний ритм змінюється повільними, роз­горнутими пейзажними картинами, як, наприклад, описи нічного і вранішнього моря.

Характерні для повісті монологи старого сповнені мудрості та спокою. Завдяки незвичайній майстерності автора, ця історія- притча стала, за словами У. Фолкнера, «поезією, перекладеною мо­вою прози».

V. Закріплення знань, умінь і навичок

Літературний диктант

1) Скільки днів поспіль повертався старий рибалка без вилову? (84)

2) Ким був Маноліно для Сантьяго? (Учнем, другом)

3) Яку спортивну гру любили Сантьяго і хлопчик і вболівали за її

лідерів? (Бейсбол)

4) Як називався ресторанчик, у якому обідали рибалки, а Манолі­но носив із нього старому їжу? («Тераса»)

5) Де жив старий рибалка? (У бідній халупці з пальмового ли­стя)

6) Яку рибу використовували рибалки для приманювання вели­ких риб?(Сардини)

7) Який сон часто снився старому? (.Африка, леви)

8) Скільки днів тривав двобій із рибою? (Три)

9) Із ким розмовляв старий Сантьяго в човні? (Із самим собою, із пташкою, рибою, акулами)

10)Що їв рибалка в морі? (Сиру рибу)

11)Хто постійно переслідував човен рибалки і як той на це реагу­вав? (Акули; бився, відганяв як міг)

12)Що пообіцяв Маноліно старому й чому? (Що виходитиме з ним у море, щоб багато чого навчитися.)

VI. Домашнє завдання

Знати зміст твору, уміти його аналізувати, характеризувати ге­роїв.

VII.

Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

• Повість Е. Хемінгуея “Старий і море” справила на мене...

УРОК № 44

Тема. « Старий і море » — повість-притча про людину. Вплив Е. Хемінгуея на розвиток художньої прози XX ст.

Мета: допомогти учням глибше усвідомити притчевий ха­рактер твору, особливості стилю письменника та його вплив на розвиток світової художньої прози; розви­вати навички характеризування героїв, визначення ідей, особливостей стилю, уміння висловлювати осо­бисте ставлення до проблем, висвітлених у творі; ви­ховувати гуманістичне й оптимістичне світобачення, прагнення до гармонійного життя.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього, схема-характеристика образу Сантьяго.

Тип уроку: формування вмінь і навичок.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. «У класиків потрібно вчитися, але не наслідувати їх... У наш час потрібно... перевершити письменників минулого»,— гово­рив Е. Хемінгуей. І це йому певною мірою вдалося.

Про те свідчать захоплені відгуки: «Перед своїм кінцем Хемінгуей був одним із най- відоміших і найпопулярніших письменників у світі» (Дж. Томпсон); «...Хемінгуей, можливо, найбільш американський серед американ­ських письменників XX ст. Як людина і як письменник він був най­тісніше пов’язаний із традиціями американських піонерів, із тими своїми предками, які сокирою прокладали шлях крізь праліс, які зі своїми грубо збитими фургонами простували безмежною прерією. Вони тяжко працювали, воюючи з дикою природою і ризикуючи на кожному кроці. Від тих піонерів — свідомо чи несвідомо — Хемінгу­ей запозичив усе найкраще, усе, що було справжньою, а не офіційною Америкою»,— зазначав відомий літературознавець Д. Затонський.

Про героїв Хемінгуея, особливості та значення повісті «Старий і море» й буде наша розмова на уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Формування вмінь і навичок учнів

1. Евристична бесіда

♦ Чому Е. Хемінгуей більш ніж десять років «виношував» сюжет твору «Старий і море»?

♦ Як розвивається тема внутрішньої перемоги героя повісті над собою, своїм страхом, безсиллям навіть тоді, коли все видається втраченим?

♦ Що є головним у творі, про що він: про рибалку, звичайного трудівника, чи про людину взагалі?

♦ Як розв’язується така суперечність у повісті: трагічне безсилля людини та її нездоланність?

♦ Як Е. Хемінгуей утверджує тему життєвого призначення люди­ни? У чому виявляється людська велич?

♦ У чому гуманістичний ідеал письменника?

2. Творча робота

♦ Складіть уявні діалоги за повістю «Старий і море» між:

• старим і хлопчиком;

• старим і морем;

• старим і рибалками;

• хлопчиком і туристкою.

3. Складання схеми-характеристики образу Сантьяго  

 

4. Слово вчителя

— У центрі повісті фігура старого рибалки Сантьяго. Це не звичайний старий. Так він сам говорить про себе, і далі ми мо­жемо переконатися у справедливості цієї самохарактеристики. Старий живе відповідно до власного трудового етичного кодексу, героїчно бореться за життя й людську гідність. Майже три місяці щодня він виходить у море і повертається без улову. На вісімдесят п’ятий день Сантьяго ловить величезного марліна. До речі, упій­мати таку рибину, як марлін, дуже важко, оскільки вона розви­ває швидкість до 140 км/год, а її маса сягає 1200 фунтів (близько 600 кг). Вона може легко повести за собою човен і навіть потопити його.

Рибу з’їдають акули. Здається, старий зазнає поразки. Сум, самотність, старість. Слабкість, згасання підкреслюються навіть в описі зовнішності рибалки.

Але згадаймо, як Сантьяго боровся з рибою. У вирішальний мо­мент, коли після триденних перегонів марлін утомився й випірнув із моря, старий відчув, як у нього «каламутиться в голові». Проте спинив себе: «Треба, щоб голова була ясна. Отже, збери докупи свої думки й навчися терпіти, як чоловік. Або як оця риба». Рибалка намагався максимально мобілізувати всі свої сили, щоб здобути перемогу й довести тим, хто вважав його невдахою, самому собі, морській істоті, що він ще чогось вартий! «Безглуздо втрачати на­дію,— думав він.— Безглуздо й, мабуть, гріх».

У боротьбі старого з акулами виражено оптимізм. Хемінгуей невтомно знову й знову підкреслює тему непереможності людини. По суті, повість учить, що поки людина жива, поки вона відчуває себе людиною, є надія на краще. Старий залишається без зброї, утома його перевищує межі можливого. Він знає, що вночі акули нападуть знову. Що він може? Битися, поки не помре. Трохи пізні­ше мріє, щоб йому не довелося більше боротися, але знову і знову вступає в боротьбу. Коли ж поразка здається безумовною, коли від риби нічого не залишається, у самій поразці вимальовується пере­мога. Старий знову, як на початку повісті, несе додому — навіть без допомоги хлопчика — щоглу зі згорнутим вітрилом. Засинає, і сняться йому леви молодості, а хлопчик оберігає його сон, чекаю­чи нових, щасливих днів передачі мудрості від старого йому, пред­ставникові молодого покоління.

«Якщо хочете,— стверджує Д. Затонський,— образ старого Сан­тьяго з повісті-притчі Хемінгуея «Старий і море» піднесений до рів­ня міфу, міфу про людину, переможену й водночас непереможну».

5. Самостійна робота

♦ Складіть тези за вивченими матеріалами про новаторство Е. Хе­мінгуея в літературі та значення його художньої творчості.

V V • • ««••••••

Поясніть, навіщо «вмонтований» у кінці повісті епізод із ту­ристкою? (У ньомусоціальний аспект твору. Багата жі­ночка навіть не підозрює, якими зусиллями здобувають засоби для життя прості рибалки, який щоденний подвиг здійснює кожен із них і що за історія криється за кістяком великої риби, прив’язаним до човна.)

6. Підсумок учителя

— Хемінгуея люблять і високо цінують у світі, про нього дуже багато пишуть. Його творчість суттєво вплинула на численних мит­ців Європи та Америки. Сам письменник до своєї літературної праці ставився надзвичайно серйозно: «Нема на світі справи важчої, ніж писати просту, чесну прозу про людину. Спочатку слід вивчити те, про що пишеш. А потім навчитися писати. На одне і на друге йде все життя». Видатний американський письменник У. Фолкнер писав про «Старого й море»: «Час, можливо, покаже, що це найкращий єдиний добуток кожного з нас». Так це чи ні, але твір Хемінгуея «Старий і море» гідно завершує творчий шлях людини, праця якої багато в чому визначила художній образ нашого часу.

IV. Домашнє завдання

Характеризувати образи повісті, висловлювати своє ставлення до проблем твору, визначати художні особливості та риси новатор­ства письменника.

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про Японію XX ст. та види прикладного мистецтва.

УРОК № 45

Тема. Життя і творчість японського письменника Кавабата Ясунарі

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю, особистістю письменника, його естетичними поглядами; допомог­ти учням усвідомити особливості японської культури, світогляду; розвивати навички самостійного пошуку та обробки інформації, естетичного дослідження; виховувати повагу до національних культур усіх на­родів, естетичний смак.

Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстрації до біографії; краєвиди Японії, зразки прикладного мис­тецтва (або ілюстрації).

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Ще на початку XX ст. видатний діяч японського мистецтва Окакура в «Книзі про чай» у діалозі із зарубіжними чи­тачами стверджував, що справжній ключ до характеру японців по­трібно шукати в естетиці чайного обряду, а не в «бусідо» («шлях воїна-самурая»). Іноземці називали нас варварами у той час, коли ми цілком віддавалися мирному мистецтву. Але відтоді, як Японія влаштувала масштабну криваву бійню на полях Маньчжурії, вони називають її цивілізованою країною. Останнім часом так багато по­чали говорити про «бусідо», але майже ніхто не звертає увагу на «тядо» («шлях чаю»). Якщо цивілізованість залежить від успіху кривавих війн, ми скоріше погодимося залишатися варварами». Саме в чайній церемонії, у цьому мирному обряді проявляється за­гострене почуття краси японців.

Про Японію, японців, «тядо» і його співця Кавабата Ясунарі буде наш урок.

II. Оголошення теми, мети уроку

III. Актуалізація опорних знань

1. Повідомлення учнів про Японію XX ст.

2. Повторення відомостей про особливості японської літератури

за творчістю Мацуо Басьо, Ісікава Такубоку (хоку, танка)

3. Повідомлення учнів про особливі види японського

прикладного мистецтва — ікебану, бансай, нецке та ін.

IV.Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу

1. Лекція вчителя

— Кавабата Ясунарі (1899-1972) — японський письменник, ла­уреат Нобелівської премії (1968).

Кавабата Ясунарі народився в сім’ї лікаря, людини високоос­віченої, залюбленої в літературу та мистецтво. Батьків Кавабата Ясунарі втратив рано і виховувався в родичів, спізнавши гіркий хліб сирітства. Навчаючись у 1910-1917 рр. у початковій і серед­ній школах м. Осака, Кавабата Ясунарі зацікавився живописом та літературою, багато читав, віддаючи перевагу А. Стріндбергу, а з японських письменників — Акутагаві Рюноске та Міямото Юрі- ко. У 1917-1920 рр., під час навчання в Першому коледжі Токіо, Кавабата Ясунарі ознайомився з російською літературою, особливо вирізнивши для себе Л. Толстого та А. Чехова.

Навчався в Токійському університеті на відділенні англійської, а згодом японської літератури (1920-1924). Тема його дипломної роботи — «Коротка історія японського роману».

1924 року Кавабата Ясунарі разом із письменниками-«неосен- суалістами», до яких належав і Йокоміцу Ріїті, автор програмного виступу «Про неосенсуалізм» (естетична концепція «неосенсуа- лістів» значною мірою спиралася на літературну теорію західних модерністів), заснував журнал «Літературна епоха» («Бунгей Дзі- дай»), вів у ньому активну літературно-критичну діяльність, поча­ток якій було покладено ще в студентські роки співпрацею в жур­налі «Дзідзі Сімпо».

Відтоді Кавабата Ясунарі в різні періоди життя брав участь в ор­ганізації нових літературних журналів, був членом їх редакційних колегій; до 1939 року регулярно публікував рецензії та огляди в провідному літературному журналі «Бунгей Сюндзю»; входив до складу журі різних літературних конкурсів і премій.

Першим значним твором Кавабата Ясунарі, який привернув увагу критики та читачів, була новела «Танцівниця з Ідзу» (1925), екранізована 1935 року кінорежисером Госьо. Переживання зако­ханого юнака стали темою цієї ліричної новели. Письменник пси­хологічно тонко розкриває тендітну красу поетичного почуття. По­стійним джерелом творчого натхнення Кавабата Ясунарі, за його власним зізнанням, слугувала «Повість про Гендзі» — найвидат- ніша пам’ятка середньовічної японської літератури. Письменника приваблюють шедеври національної класичної хейянської епохи (ІХ-ХІІ ст.), що утверджують принципи розвитку вільної особис­тості, загальну гармонію.

Уже в «Танцівниці з Ідзу» виявляється суттєва грань таланту Кавабата Ясунарі: розкриття загальнолюдських, «стійких цінно­стей», використовуючи естетику та національну самобутність кла­сичної, народної японської літератури.

1931 року Кавабата одружився з Хідеко і поселився з дружиною в давній самурайській столиці Японії, у м. Камакура, на півночі від Токіо, де в них народилася дочка. Літо вони проводили на гірсько­му курорті Каруйдзава в котеджі західного типу, а взимку жили в будинку японського стилю в Дзусі. Неподалік від Дзусі в пись­менника була квартира, де він працював у традиційному японсько­му кімоно і дерев’яних сандалях.

1960 року за підтримки держдепартаменту США Кавабата Ясу­нарі здійснив турне по декількох американських університетах (се­ред них і Колумбійський), де вів семінари з японської літератури.

У лекціях він указував на безперервність розвитку японської літератури з XI по XIX ст., а також на глибокі зміни, що відбулися в японській літературі наприкінці XX ст., коли письменники за­знали значного впливу західних побратимів по перу.

Унаслідок впливу Місіми (письменника, кіноактора і політич­ного діяча правої орієнтації) Кавабата наприкінці 60-х років разом із Місімою й двома іншими письменниками підписав петицію про­ти «культурної революції» в комуністичному Китаї.

Повість «Країна снігів» (1934-1937), визнана літературними колами найпомітнішим явищем ліричної прози, найповніше ви­явила систему художнього мислення письменника. За образним висловлюванням М. Федоренка, «він ніби запрошує нас відкрити мушлю враження — і в ній відразу блисне перлина істини». Книга складається з окремих ліричних оповідань, об’єднаних спільною тематикою: нерозділене кохання, краса природи північного краю Японії — країни снігів. У повоєнні роки, залишаючись вірним своїй колишній творчій манері, Кавабата написав низку творів, найзначніші з яких повість «Тисяча журавлів» (1951) і роман «Сто­гін гори» (1953).

У романі «Стогін гори» Кавабата Ясунарі на широкому тлі по­воєнного побуту досліджує внутрішній світ, психологію своїх ге­роїв: старого Сінго, службовця однієї із токійських фірм, та членів його родини. Пильна увага автора до складних сплетінь людських взаємин, до драматичних подій минулого й теперішнього переко­нує, що головним у творі є не стільки сюжет, скільки загальнолюд­ська тема. Її естетичною основою стає взаємозв’язок Людини та
природи, якии дедалі більше усвідомлює Кавабата Ясунарі. Образом гори («...сад будинку Сінго був природним продо­вженням гори...»), стогін якої інколи вчувався головному героєві, автор під­креслює нерозривність, одухотвореність такого зв’язку. Цією ж думкою прониза­ні й новели Кавабата Ясунарі, написані в різні роки його творчості.

1950 року Кавабата Ясунарі разом із членами ПЕН-клубу, головою якого він був із 1946 року, здійснив поїздки до Хі- росіми та Нагасакі, місць атомних бом­бардувань. Про своє бажання «вічного миру на землі» він розповість у новелах «Латочка», «Кораблики», «Камелія».

Твори Ясунарі вирізняються ускладненістю підтексту, ефектом недомовленості, несподіванки. Критика вбачає в цьому вплив на його художній досвід естетики дзен, що ґрунтується на внутріш­ньому спогляданні. Проте, досліджуючи психологію людини, її відносини зі світом, природою, Кавабата Ясунарі завжди орієнту­вався на зв’язок із тією дійсністю, яку він хотів збагнути.

1968 року Кавабата Ясунарі було присуджено Нобелівську пре­мію за «письменницьку майстерність, яка з великим почуттям ви­ражає суть японського способу мислення».

В останні роки життя Кавабата Ясунарі напружено працював над новим романом. Письменник важко хворів, почав уживати наркотики. Перебуваючи в стані важкої депресії після смерті свого учня і друга Юко Місіми, 16 квітня 1972 року він наклав на себе руки у відлюдному курортному містечку Дзусі, що на околиці То­кіо, отруївшись газом.

Твори цього митця, що відобразили національне японське уяв­лення про світ, людину, красу, зажили йому слави за життя і без­смертя після смерті.

В Україні окремі твори Кавабата Ясунарі переклали І. Дзюб, М. Федоришин.

V. Закріплення знань, умінь і навичок

Складання психологічного портрета письменника

♦ Складіть за лекцією психологічний портрет письменника, ура­ховуючи його висловлювання в Нобелівській промові: «Усе своє життя я прагнув до прекрасного і буду прагнути до самої
смерті». І відзначив, що не розуміє, чому обрали саме його, адже для письменника «слава стає тягарем».

Поміркуйте!

♦ Поясніть, чому Кавабата Ясунарі почав Нобелівську промо­ву віршами японського поета, прихильника «дзену» Догена (1200-1253):

Цветы — весной,

Кукушка — летом.

И осенью — луна.

Холодный чистый снег — зимой.

Порівняйте свої висновки з поясненням самого письменника: «Можливо, невеликий вірш Догена здається європейцю примі­тивним, банальним набором образів пір року, але мене він вра­жає тонкістю, глибиною і теплом почуттів, у ньому “суть япон­ської душі”».

VI. Домашнє завдання

Знати біографію Кавабата Ясунарі.

Прочитати повість «Тисяча журавлів» («Тисячекрилий жу­равель»).

VII. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення.

♦ «Найбільше мені сподобалося... (запам’яталося, вразило...)»

УРОК № 46

Тема. Відображення національної етики та естетики в пові­сті Кавабата Ясунарі «Тисяча журавлів»

Мета: показати учням роль національних художніх традицій у розкритті ідейно-естетичного змісту повісті; розви­вати вміння аспектного аналізу твору, навички есте­тичного дослідження; виховувати інтерес, толерантне ставлення до цінностей і традицій інших народів.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. «Ясунарі Кавабата належить до тих відомих пред­ставників літератури XX ст., творчість яких із кожним роком стає все популярнішою й набуває світового значення»,— писав М. Фе- доренко, відомий політичний і культурний діяч, який особисто спілкувався з письменником.

Сьогодні працюватимемо над повістю Ясунарі Кавабата «Тися­ча журавлів». Що ж з особливого у цьому творі японського пись­менника, чим він зачарував мільйони читачів,— про це будемо роз­мірковувати на уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Актуалізація опорних знань

1. Розповідь учнів про письменника, про особливі види

японської культури, світогляд японців

2. Обмін враженнями про прочитану повість Кавабата Ясунарі

«Тисяча журавлів»

IV.Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Евристична бесіда, коментар учителя

— Японці більше, ніж інші народи, звернені «в себе», орієнту­ються на особистісні фактори. Ця риса національної культури зна­чною мірою обумовлена релігією — буддизмом, який стверджує, що кожна людина повинна зосереджуватися на власному духовно­му самовдосконаленні.

В оцінці ж інших людей японці найчастіше керуються тими враженнями, які виникають у процесі спілкування, що відповідає принципам філософії неосенсуалізму. «Як неосенсуаліст, Кавабата не відійшов від національних традицій, від класичного уявлення про прекрасне, хоча технічні прийоми модерністів використовував у деяких творах (наприклад, “Озеро”)»,— писав дослідник творчо­сті І. Дзюб. Тому не можна сказати, що письменник був прихиль­ником якоїсь однієї літературної школи.

Як показують результати досліджень у галузі етнопсихології, більшість японців інтелігентні, виховані, увічливі. Вони дуже вимогливі до чистоти, дисципліновані, із повагою ставляться до людей старшого покоління. Відданість, поклоніння батькам та обов’язок щодо них — специфічні риси японського менталітету.

Саме відданістю зумовлені міцні сімейні зв’язки, що склались між батьком і сином, героями повісті «Тисяча журавлів».

♦ Яке місце в житті Кікудзі посідають пані Оота, Фуміко, Тіка- ко та Юкіко? Як пов’язані враження дитинства Кікудзі та його стосунки із цими героями?

♦ Яку роль у повісті відіграє перше враження людини? Залиша­ється воно на все життя чи змінюється через певні обставини?

♦ 3 якими почуттями Кікудзі, Фуміко та Юкіко згадують і говорять про свої та чужі сім’ї? Як таке ставлення характеризує героїв?

♦ 3 якою метою автор вводить у твір образи давно померлих бать­ка Кікудзі та пана Оота?

Традиційна мораль не дозволяє японцям бути відкритими ду­шею, але вони з великим інтересом ставляться до спілкування (при цьому, щоправда, завжди уникають обговорення питань особисто­го характеру). Японці не терплять неповаги, оскільки людина, яка принижує, як і та, яку принижують, «втрачає обличчя».

♦ Якою мірою цієї традиції дотримуються герої повісті? Хто з них усе-таки «втратив своє обличчя», а хто зберіг? Завдяки чому?

Алессандро Валіньяно 1642 року писав: «Думаю, що у світі немає більше народу, який би ставився до власної гідності так ви­могливо, як японці... Вони завжди обачні й ніколи не обтяжують інших своїми скаргами й нещастями. Вони з дитинства вчаться не розкривати своїх почуттів, бо вважають це безглуздим».

♦ Чи дотримувався автор цієї традиції, створюючи образи повісті?

У подружньому житті японців існують певні правила — уважа­ють нормальним, якщо чоловік вступає в інтимні стосунки з інши­ми жінками. Дружина не докоряє чоловікові, тому що для японців виявлення недовіри є аморальним. Те, що в Європі вважається грі­хом, у Японії — норма життя, і саме з такої точки зору слід сприй­мати дії, учинки, почуття героїв.

♦ Чи пов’язане, на ваш погляд, ставлення Кікудзі до жінок, з якими в його батька були стосунки, з такими поглядами, на­ціональною традицією японців?

Композиційна побудова повісті «Тисяча журавлів» пов’язана із традицією чайної церемонії. Саме із цього ритуалу в храмі давнього міста Камакура (де сам Кавабата жив тривалий час) і починається ознайомлювання читачів із головними героями: Кікудзі та Юкіко, долі яких і становлять основу сюжету. Чайна церемонія — загальний фон, а точніше, художня тканина, переплетіння «ниток» якої з’єднує минуле і теперішнє всіх персонажів.

Сутність чайного обряду — старовинної традиції, доведеної японською естетикою до рівня високого мистецтва, — полягає в тому, щоб дати можливість людині поміркувати над своїм жит­тям, очистити душу від повсякденних турбот і суєти, нагадати про гармонійну єдність людини з природою та іншими людьми.

Існує чотири правила чайної церемонії:

• ТХ • ___ • и •

• гармонія. Це умова існування, основа основ; постійність мож­лива лише тоді, коли є рівновага. Наслідуючи красу, людина вдосконалює себе та свої стосунки зі світом. Пошуки гармонії — призначення традиційного мистецтва японців;

• чемність. Вона передбачає щирість стосунків між людьми, співзвуччя сердець, «зустріч почуттів» не за правилами пове­дінки, а завдяки тому, що душа людини, яка потрапляє у світ краси та натуральності, прихиляється до добра. Чайний дім — це обитель миру та спокою, сюди немає доступу людям із пога­ними думками;

• чистота. Вона повинна бути абсолютною, починаючи від почут­тів та думок, закінчуючи чистотою в буквальному розумінні;

• спокій. Головне в чайному домі — тиша і спокій, які необхідні для рівноваги духу, для бесіди «серцями».

Як неодноразово підкреслював сам Кавабата, його метою був не докладний опис чайної церемонії, а застереження від вульгариза­ції її сучасністю. Небезпека духовного знецінення давньої традиції у повісті йде від Тікако Курімото, яка «здобула собі неабияку славу вчительки чайної церемонії». Із нею пов’язані всі життєві трудно­щі головних героїв повісті. Колись Тікако була коханкою батька Кікудзі, який сьогодні по-дорослому осмислює свої дитячі спогади про неї. Пізніше ця жінка змогла увійти в довіру до його матері, ставши незамінною помічницею в родині Кікудзі, допомагаючи влаштовувати чайні церемонії і навіть прислуговуючи на кухні, коли збиралися гості. Тікако опікає й уже дорослого Кікудзі, який утратив батьків. Вона впливає на розвиток його стосунків із наре­ченою Юкіко Інамурі й чинить перешкоди його контактам із пані Оота та її дочкою Фуміко. Тікако пересуває людей та їхні долі, як кухлі: спочатку вона підсуває Кікудзі Юкіко й відсуває пані Оота, потім відсуває її дочку Фуміко, урешті-решт відсуває і Юкіко, ка­жучи, що обидві дівчини вийшли заміж.

Слід зазначити, що на сторінках повісті чайний посуд і взагалі вся кераміка — вази, чашки і чайники — живуть немовби власним особливим життям, що пов’язане з минулим. Старовинні речі, яким по кількасот років, відтіняють швидкоплинність людського існування, утілюють віковічну мудрість, нагадують про неминущі цінності.

Огорнений романтичним серпанком образ Юкіко, яка тримає в руках рожеву крепдешинову хустку (фуросікі) із зображенням журавлів, заполонив уяву Кікудзі від початку повісті. Він закоху­ється в Юкіко, шукаючи в ній утілення своїх мрій. Іншу сюжет­ну лінію повісті становлять досить складні стосунки (у тому числі й любовні) Кікудзі з пані Оота та її дочкою Фуміко. Із пані Оота його пов’язують спогади про батька (який зближується з нею пі­сля Тікако). Оота-сан шукає в синові риси батька, люблячи його і шануючи пам’ять про останнього. Зближення з Кікудзі викликає в неї почуття провини, а сам Кікудзі відкриває в пані Оота не ві­домі йому раніше привабливі риси й краще розуміє почуття свого батька. Оота не чинить перешкод запланованому шлюбу Кікудзі з Юкіко. Однак піклування і співчуття самого Кікудзі до дочки Оота — Фуміко (після раптової смерті її матері від паралічу сер­ця) і зближення з нею, а також наполеглива «турбота» Тікако про Кікудзі роблять дівчину із журавлями на фуросікі недосяжною мрією для юнака.

У японській символіці журавлі — символ надії, благополуччя й щастя. Малюнок із зображенням білосніжних птахів на рожево­му тлі має глибокий смисл: героїня повісті повинна мати щасливу долю. Мрія про щастя взагалі є провідною ідеєю твору, але вона не­досяжна.

2. Запитання і завдання для учнів

1) У чому полягає сутність чайної церемонії в сприйнятті японців?

2) 3 якою метою використав Ясунарі Кавабата чайну церемонію в композиційній побудові повісті «Тисяча журавлів»?

3) У чому значення назви твору «Тисяча журавлів»?

4) Як показана природа в повісті?

5) Яку роль відіграє символіка у творі? Назвіть символи і поясніть їх значення.

6) Охарактеризуйте образи жінок у повісті «Тисяча журавлів». Яка героїня вам найбільше сподобалася? Чому?

7) Які філософські проблеми вирішує Кікудзі?

8) Ваше ставлення до образу Кікудзі. Чим вам близький цей ге­рой?

V. Домашнє завдання

Знати зміст повісті, уміти її аналізувати, характеризувати образи.

VI. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

• На мою думку, європейці мали б у японців повчитися...

• Повість справила на мене...

УРОК № 47

Тема. Гармонія людини і природи — одна з головних проблем твору Кавабата Ясунарі «Тисяча журавлів». Вишука­на простота стилю письменника Мета: допомогти учням осягнути ідейно-художні особливос­ті, естетичну вартісність твору письменника; розви­вати навички аналізу художнього твору, висловлення своєї думки про прочитане; виховувати почуття поваги до національних особливостей інших народів, любов до природи, естетичний смак.

Обладнання: портрет письменника, видання його твору, ілюстрації до нього, краєвиди Японії.

Тип уроку: формування вмінь і навичок.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Один із дослідників творчості Кавабата Ясунарі Д. Кін захоплено писав: «Ясунарі Кавабата — дійсно прекрасний романіст, для якого характерні простота й поетичність стилю, [він] майстер витонченої й глибокої думки, а його твори переповнені га­рячими й часто бурхливими почуттями». Чи так це — переконає­мося на уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Формування вмінь і навичок учнів

Предыдущая статья:Усі уроки світової літератури. 11 клас. В. В. Паращич 11 страница Следующая статья:Усі уроки світової літератури. 11 клас. В. В. Паращич 13 страница
page speed (0.037 sec, direct)