Всего на сайте:
236 тыс. 713 статей

Главная | Литература

Усі уроки світової літератури. 11 клас. В. В. Паращич 11 страница  Просмотрен 2793

Робочі матеріали

Коттар — темна особа, контрабандист, коли б не чума, його б за­арештували. Під час епідемії Коттар розбагатів. Коли епідемія чуми йде на спад, Коттар, передчуваючи погане, дедалі віддаляється від людей і «замикається у своїй дивакуватості»; одного разу ним ці­кавляться два чиновника, і він утікає від них. Отже, цей персонаж уособлює світ асоціальності, злочинності, бездуховності. (Можна провести паралель із головною героїнею твору Б. Брехта «Матін­ка Кураж і її діти».)

2. Повідомлення про результати роботи в групах,

коментар учителя

V. Домашнє завдання

Скласти характеристику героїв твору, висловлювати про них свою думку.

VI. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

• 3 героїв роману «Чума» найбільше враження справив на мене...

УРОК № 40

Тема. Композиція і стиль, художні особливості, значення роману Альбера Камю «Чума»

Мета: допомогти учням визначити особливості композиції, індивідуального стилю письменника, ідейно-художні особливості твору та його значення; розвивати нави­чки аналізу прозових творів, висловлення власних думок та їх аргументування, уміння вести дискусію; виховувати активну гуманістичну життєву позицію.

Обладнання: портрет письменника, видання твору й ілюстрації до нього.

Тип уроку: формування вмінь і навичок.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. «...Дослухаючись до радісних криків, що долинали з центру міста, Ріє згадав, що будь-яка радість — під загрозою. Бо він знав те, чого не відала ця щаслива юрма і про що можна прочи­тати в книжках: бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не щезає, десятиліттями вона може дрімати десь у закрутку меблів або в стосі білизни, вона терпляче вичікує своєї години в спальні, у підвалі, у валізі, у хустинках та в паперах, і, можливо, настане день, коли на лихо і в науку людям чума розбудить пацюків і пошле їх конати на вулиці щасливого міста», — такими словами закінчується ро­ман А. Камю «Чума». Що таке «чума», у чому притчевість роману, його особливості та значення, про це подискутуємо на уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Формування вмінь і навичок

1. Інтерактивній прийом «Мозковий штурм»

♦ Визначте символічне значення образу чуми.

Очікувані відповіді

• Фашизм,

• о

• війна,

• беззаконня,

• фанатизм,

• трагічна людська доля,

• зло,

• абсурд,

• и

• стихіине лихо,

• смерть,

• нескінченна поразка,

• абстракція.

2. Коментар учителя

— Чума у творі Камю — багатоплановий і багатозначний образ, який символізує не тільки фашизм: це і хвороба, і війна, і жорсто­кість судових вироків, і несправедливе суспільство, і фанатизм церкви, і розстріл переможених, і смерть дитини — це зло взагалі, зло, невіддільне від буття. Чума — це і абсурд, і трагічна людська доля. У контексті роману чума є універсальною метафорою зла в усій його багатоликості й нездоланності.

«Зачумленістю» Камю вважає також невігластво й брехню. Люди не знають або роблять вигляд, ніби не розуміють, що баци­ли в будь-яку мить можуть перетворити їхнє існування на пекло. Люди живуть брехнею, «бо важко жити лише тим, що знаєш, і тим, що пам’ятаєш, і не мати надії», а брехня заспокоює. Жити ілю­зією часто стає потребою, тому люди бояться назвати чуму чумою, а зло — злом.

3. Евристична бесіда

У чому особливості будови роману «Чума»? (Роман створено у формі хроніки, яка об’єктивно фіксує події. Здебільшого це опис подій та роздуми про них лікаря Ріє. Це його монолог, який поде­куди переривається словами й думками Тарру тазначно рід­шероздумами інших персонажів. Інтелектуали Ріє й Тарру часто говорять від імені автора, їм він доручає право формулю­вати ключові думки, їхніми устами описує найважливіші події).

Які особливості стилю ви помітили в романі? (Жанр роману- хроніки визначив особливості твору. Підкреслена об’єктив­ність, що зумовила добір лексики, позбавленої яскравого емоцій­но-експресивного забарвлення, стриманий виклад подій та ко­ментарів до нихтакі особливості мови й стилю роману. Але це ще й роман-притча, тому має глибший, ніж хроніка, зміст, загальнолюдський і «позачасовий» підтекст. Роман «Чума» з його філософсько-інтелектуальним змістомсвоєрідний ав­торський монолог, розбитий на окремі частини, озвучити які доручено різним персонажам, які по-різному висловлюють пози­ції авторського світогляду. При цьому персонажі мають індиві­дуальні риси, їхні вчинки глибоко мотивовані. «Чума» алегорич­на, як стародавні міфи, як Біблія, але, на відміну від них, вона наповнена смисловою багатозначністю й належить до надкуль- турних явищ (таких, що не належать до жодної з культур)).

Яке значення має роман А. Камю для розвитку світової літера­тури, світового прогресу загалом? (У романі викладена давня й вічно нова «трагічна мудрість»: потрібно мати добру волю, щоб і в безнадійній ситуації, усупереч розуму, не зломитися під натиском лиха і не тільки вистояти, а й підтримати в біді своїх близьких і далеких людей-братів.

Твір «Чума» А. Камюодин із найвизначніших у цьому жан­рі поряд із «Мобі Діком» Г. Мелвілла, «Процесом» Ф. Кафки, «Котлованом» А. Платонова.

«Чума»роман-попередження,роман-пересторога і це також робить його явищем загальнолюдським і надчасовим.)

4. Міні-диспут «Суспільне добро — це й є щастя кожної окремої людини»

Можливі теми для диспуту

(«Соромно бути щасливому одному»; «Немає на світі таких речей, заради яких варто було б відвернутися від того, кого лю­биш»; «Кожний носить її, чуму, у собі» та ін.)

Коментар

Диспут можна провести у формі інтерактивної вправи «Прес».

Побудова відповіді

1. Висловте свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору. Починати потрібно зі слів «Я вважаю, що...»

2. Зазначте причину появи цієї думки, використовуючи слова «...тому, що...»

3. Наведіть аргументи на підтримку вашої позиції, факти, які де­монструють ваші докази, вживаючи слово «наприклад».

4. Узагальніть свою думку.

Зробіть висновок, починаючи словами «отже...», «такимчином...»

5. Розв’язання проблемного питання

♦ Хто, на вашу думку, переміг в екзистенційному двобої: люди чи чума?

IV.Домашнє завдання

Підготуватися до написання твору за романом А. Камю «Чума»: дібрати цитати із роману, епіграфи.

VI. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

• 3 думкою, що кожен із нас носить у собі бацили чуми, я...

УРОК №41

Тема. Розвиток мовлення. Написання твору за романом Альбера Камю «Чума»

Мета: допомогти учням глибше усвідомити філософський, загальнолюдський зміст роману, його ідеї, художні особливості; розвивати зв’язне писемне мовлення учнів, уміння висловлювати думки й аргументувати їх, наводячи цитати з тексту; виховувати повагу до загальнолюдських цінностей.

Обладнання: портрет письменника, тексти твору, ілюстрації до нього.

Тип уроку: розвиток зв’язного мовлення.

ХІД УРОКУ

I. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності учнів

II. Розвиток зв’язного мовлення

1. Ознайомлення з темами твору

2. Коментар учителя до тем.

3. Повторення основних вимог до написання твору (обсяг, аргументація, оформлення цитат тощо)

4. Написання твору Пропоновані теми

• «...Люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу» (А. Камю);

• «Провідні ідеї й постаті роману А. Камю “Чума”: погляд із

XXI століття»;

• «Зіткнення людини зі світовим абсурдом у романі А. Камю “Чума”»;

• «Суспільне добро — це і є щастя кожної окремої людини?»;

• «Соромно бути щасливим одному» (А. Камю);

• «Будь-яка радість — під загрозою» (А. Камю);

• «Вияви “чуми” XX століття — сталінський терор, аварія на Чорнобильській АЕС, розповсюдження СНІДу, наркоманія, ігроманія».

Зразки творів

МОТИВИ ПЕРЕСТОРОГИ В РОМАНІ А. КАМЮ «ЧУМА»

Тема чуми вже давно й широко використовується письменника­ми. І вже давно вона переступила своє енциклопедичне визначення «гострої інфекційної хвороби». Ми вживаємо вислів «СНІД — чума XX століття», кажемо: «Та ти чумний, чи що?» І мало хто при цьо­му згадує справжнє значення слова «чума». Але А. Камю вирішив звернутися до тієї теми в найбільш конкретному її значенні. Він переніс дію з дикого Середньовіччя в сучасне місто, туди, де «вже давно вона зникла». Та чи зникла?

Уявімо 1947 рік. Тільки-но закінчилася Друга світова війна, але спогади про неї ще надто живі, спогади про «коричневу чуму» — фашизм. То чому ж тоді не просто написати роман про війну, про її жертви? Навіщо така алегорія? Твір Камю глибший, ніж роман про «коричневу чуму». Чума — це не тільки жорстокість. Чума — це бездуховність, це безглуздість, це сліпий фанатизм. Найстрашніше те, що чума заразна. Будь-яка людина, що торкається, відчуває її дихання, наближаючись до неї, ризикує заразитися. Твір А. Камю «Чума» — перш за все книга про тих, хто чинить опір, а не про тих, хто здався.

Зберегти в собі внутрішній стрижень за будь-яких обставин — ось засіб боротьби із чумою. Лікар Ріє щодня поспішає до хворих, він усвідомлює, що кожен день може стати для нього останнім, що всі його намагання врятувати хоч когось можуть бути марними. Для чого тоді все це? Ріє говорить: «Для мене такі слова, як «уря­тування людини», звучать надто гучно. Мене цікавить здоров’я лю­дини, у першу чергу здоров’я». Адже колись він присягався допо­магати людині. І тепер просто виконує свій обов’язок.

Журналіст Рамбер чужий у цьому місті. В іншому місці на нього чекає справжнє кохання й щастя. Він не розуміє, чому має страждати, і хоче будь-що виїхати з міста. Та коли така можли­вість з’являється, залишається. Чому? Якщо поїхав би, то перестав би бути Рамбером, гідним свого кохання, став би таким самим за- чумленим, як і багато мешканців міста.

Адже вони були «зачумлені» ще до того, як прийшла справжня чума. Сірі вулиці, сірі будинки, сірі розваги, такі ж сірі душі в лю­дей. Звичайне коло обов’язків щодня. «Місто без голубів, без дерев, без садів, де не почуєш ані хлопання крил, ані шелесту трави,— словом, без особливих прикмет».

І люди теж «без особливих при­кмет», люди, мертві ще до того, як захворіли на чуму...

Але чума жахлива не тільки тоді, коли вона сіє навколо трупи, найстрашніша вона, коли захоплює розум і серце людей. Таких, як Коттар, якому байдужі усі моральні цінності, взяті разом. Це такі, як він, улаштовують «бенкет під час чуми».

Чума багатогранна. І коли релігійні фанатики стають до зброї, вбивають безвинних людей — це чума. І коли отець Панлю з пафо­сом, урочисто промовляє: «Брати мої, до вас прийшло лихо, і ви заслуговуєте на нього! — усе більше запалюючись, запевняє: — Праведним нема чого боятись, але грішні справедливо тремтять від жаху»,— це теж чума, піднесення понад усе ідеї сліпої віри. Але «людина — це не ідея»,— каже Ріє. І Панлю із жахом перекону­ється в тому, коли бачить свою абстракцію в житті — смерть сина Отона. «У цього, сподіваюсь не було гріхів»,— кидає Ріє в обличчя Панлю.

І друг Ріє Тарру теж усе про чуму зрозумів. Він став проти без­глуздя смертних вироків, вирішив боротися із суспільством, яке базується на злі, із чумою. Його друзі виносили смертні вироки, й були щиро впевнені, що «ці кілька смертей необхідні, аби побуду­вати світ, де нікого не вбиватимуть». Знайомі слова... Адже Родіон Раскольников теж так уважав: «За одне життя — тисяча врятова­них... Та й що значить на загальних вагах життя цієї жалюгідної старої? Не більше як життя воші...» Так, але ж Тарру каже: «Якщо поступитися один раз, то де межа?» Хто її визначає? І взагалі, хто дав право одній людині засуджувати і вбивати іншу? Тарру гірко визнає, що «протягом років як був, так і залишився зачумленим, хоча свято вірив, що бореться із чумою». Чи ж можна на крові та насильстві збудувати новий, чистий світ? Мабуть, ні.

Чума — це зло, це ненависть. Тарру знає, що кожен носить її в собі, що не існує такої людини у світі, якої б вона не торкнула­ся. Чим більше людська ненависть, тим сильнішою стає чума. «Ця історія стосується однаково нас усіх»,— каже Рамбер. Не можна бути щасливим одному.

Кінець роману здається оптимістичним: чума відступає, люди радіють, усі щасливі... Так, справді, добро повинно перемагати. Але глибоко осмисливши написане, можемо помітити: чума не перемо­жена, а просто якимось дивом вона відійшла, як звір, знесилений у боротьбі, концентруючи свої сили для того, щоб завдати нового удару. Вона живиться людською ненавистю і заздрістю, і щасливі люди на вулицях міста не знають того, що знає Ріє: «Мікроб чуми ні­коли не вмирає, ніколи не зникає... він терпляче чекає своєї години

і, можливо, прийде на горе і повчання людям такий день, коли чума пробудить пацюків і відправить їх умирати на вулиці щасливого міста». Єдиним виходом із цього, на думку Ріє, є внутрішній стри­жень, який спонукає робити те, «що треба здійснити і мають робити всупереч страху, усупереч особистим ваганням, усі люди...»

ВІДЧУЖЕННЯ ЛЮДИНИ Й АБСУРДНІСТЬ БУТТЯ В РОМАНІ А. КАМЮ «ЧУМА»

Творчість А. Камю — французького прозаїка, публіциста, фі­лософа — мала значний вплив на розвиток європейської культури XX ст.

Одним із найкращих творів письменника є роман «Чума», на­писаний 1946 року. У цьому творі яскраво проявилася ідейна й творча еволюція митця.

За визначенням критики, роман має кілька змістових рівнів: «У цьому стрункому творі, зовні такому незворушливому, лунає багато різноманітних голосів...». Сам автор зауважував, що «явний зміст» роману — «боротьба європейського Опору проти фашизму», поданому в алегоричному образі чуми. Порівнюючи чуму з війною, автор зауважує, що обидві застають людство зненацька. У творі пе­ред нами постають страшна атмосфера міста в ізоляції, картини від­чуження людей, зумовленого карантином, що нагадує фашистську окупацію Європи в роки Другої світової війни. Художнє осягнення подій тих часів письменник пропонує нам у світлі екзистенціальної філософії, надаючи таким чином сюжетові глибшого значення.

Алегорично зображуючи французький рух Опору, письменник зображує не конфлікт окремих особистостей, характерів, суспіль­них або ідеологічних угруповань, а зіткнення людства з безособо­вою, страшною, руйнівною силою — чумою, чимось на зразок абсо­лютного зла. Несподіване й безжалісне втручання чуми розкриває абсурдність, ірраціональність світу, оманливість гармонії і логіч­ності життя. Залишаючись віч-на-віч із цією безглуздою і невбла­ганною силою, що несе смерть, персонажі роману мусять визначи­тися у своєму ставленні до світу й людей.

У «Чумі» розвинулися екзистенційні мотиви попередніх тво­рів Камю: абсурдність буття, свобода людини, її вибір перед лицем смерті. Свій вибір робить кожний. Доктор Ріє розуміє, що зло непе­реможне, але він продовжує виконувати свій обов’язок, допомагає недужим, наражаючись на небезпеку захворіти самому. Він не ге­рой, але в екстремальній ситуації зберігає людську гідність. Ріє не самотній, чимало людей разом із ним борються зі злом, навіть ро­зуміючи, що воно непереборне: Тарру, Рамбер, Гран, Панлю, мати Ріє, інші. Тому висновок, якого доходить Ріє, не здається читачеві надмірно пафосним: «...Люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу». Роман Камю — це притча про людей, які «через неможливість бути святими, відмовляючись змиритись із лихом, намагаються бути цілителями».

Моральні проблеми, що постають на сторінках роману, автор теж вирішує з позицій екзистенціалізму. Світ абсурдний, говорить автор, і людина повинна мужньо це визнати. Але абсурдність світу не виправдовує небажання людини жити за законами совісті, честі, обов’язку. Зі злом треба боротися у будь-яких його проявах, навіть коли воно непереборне. У фіналі сказано: «бацила чуми ніколи не вмирає і ніколи не щезне», як ніколи не щезне зло у світі, тому кож­на людина повинна визначити свою життєву позицію. У боротьбі зі злом люди об’єднуються, тоді вони не почуваються такими само­тніми у світі. Любов — найважливіша людська цінність, вона додає людині сили жити в абсурдному світі.

III.

Підсумки уроку

УРОК № 42

Тема. Життєвий і творчий шлях американського письмен­ника Ернеста Хемінгуея. Особливості його поетики й стилю

Мета: зацікавити учнів особистістю Е. Хемінгуея, окресли­ти особливості його творчої еволюції, новаторський характер прози; розвивати навички сприйняття ін­формації на слух, виділення головного, висловлення власної думки; виховувати прагнення до пізнання, до активної позиції в житті, отпимістичного світо­бачення.

Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстративні матеріали до біографії.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Аналіз письмових робіт (творів)

II. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Відомий російський письменник К. Симонов писав: «Я не знав Хемінгуея, але Хемінгуей-людина для мене невідділь­ний від Хемінгуея-письменника, від його книг і героїв, точніше, від тих із них, у яких він, не криючись, любив те саме, що любив у самому собі,— силу, широту, хоробрість, готовність постояти за себе і за справу, яку вважаєш справжньою, справедливою, готов­ність ризикувати життям і впевненістю в тому, що є речі й гірші за війну. Боягузтво гірше, зрада гірша, егоїзм гірший». У спогадах су­часників вимальовується ще й такий образ: багатий, честолюбний, прямолінійний і мужній, упевнений, уособлення американського успіху. То який він, американський письменник, лауреат Нобелів­ської премії Ернест Міллер Хемінгуей, з’ясуємо на уроці.

III. Оголошення теми й мети уроку

IV. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу

1. Лекція вчителя з елементами бесіди

Завдання для учнів

г» о •• • • •••

♦ Знаити в розповіді вчителя чи повідомленні учня відповіді на

питання:

• Чому Е. Хемінгуея можна назвати «громадянином світу»?

• Яку роль у вихованні майбутнього письменника зіграла сім’я?

• Через що Е. Хемінгуей постійно потрапляв у небезпечні си­туації?

• Що було основним принципом його творчості?

— Американець за психологічним складом, Ернест Хемінгуей більшу частину життя прожив за межами батьківщини. І місцями подій його творів були рідний Мічиган, Італія, Іспанія, Франція, Швейцарія, Куба, Африка.

Про те, яким бурхливим, сповненим небезпек і трагедій було життя письменника, свідчать факти: під час Першої світової війни

Е. Хемінгуей був тяжко поранений, із йо­го тіла вийняли близько двохсот залізних уламків. Упродовж свого життя він дві­чі потрапляв у автомобільні катастрофи й двічі — у авіакатастрофи; неодноразово газети різних країн, дезорієнтовані недо­стовірною інформацією, друкували не­крологи.

Сам письменник наголошував: «...Я знаю лише те, що бачив». А бачив він чимало, його пригод вистачило б на кілька людських життів.

Народився Ернест Міллер Хемінгуей 1899 року в містечку Оук Парк поблизу Чикаго у досить заможній родині при­ватного лікаря. Мати була музично обдарованою, гарно співала.

У родині зростало шестеро дітей, усім їм дідусі та бабусі приділяли багато уваги. Хлопчик ріс міцною, здоровою дитиною, змалку бага­то читав. Справжнім його другом був батько, який дуже любив при­роду, пікніки, полювання та рибальство. Він же інколи брав юно­го Ернеста на виклики до хворих, і той мав змогу познайомитися з простими людьми, мешканцями індіанських резервацій. Потім ці враження ляжуть в основу ранніх оповідань Хемінгуея.

Після закінчення Граматичної школи Хемінгуей вступив до старших класів школи «Рівер форест хай скул». Захоплювався спортом, став членом туристичного клубу, брав участь у шкільно­му оркестрі, працював репортером шкільної газети, постійно дру­кувався в шкільному журналі «Табула».

Після закінчення школи 1917 року він відмовився вступати до університету, як наполягали батьки, і поїхав до дядька в Канзас- Сіті працювати репортером газети. Через рік Хемінгуей записався у транспортний підрозділ американського Червоного Хреста. І це його перше знайомство з війною закінчилося тяжким поранен­ням. За порятунок італійського солдата отримав срібну зірку «За доблесть» та «Воєнний хрест». 1919 року повернувся в СІЛА, пра­цював у різних газетах, писав нариси про війну. 1929 року вийшов його роман «Прощавай, зброє!».

Двічі побував письменник в Іспанії: там, раз побачивши кори­ду, став її палким прихильником. Американський характер спо­нукав його до постійної дії, а американський індивідуалізм дик­тував спосіб реалізації: сафарі, риболовля, дружба з матадорами, подорожі, вічний рух, неспокій.

У 1937-38 роках він знову в Іспанії, тепер уже на війні. Ризику­ючи власним життям, бував на найнебезпечніших ділянках фрон­ту, написав серію репортажів, статей, оповідань. А 1944 року Хе- мінгуей взяв участь у воєнних діях після відкриття другого фронту під час Другої світової війни. Життя письменника було діяльне, організоване так, щоб постійно відчувати напруження, не втрачати відчуття істинності, яке загострюється під час зіткнення зі смер­тельною небезпекою.

На початку 50-х років Хемінгуей активно працював над повістю «Старий і море», якій передував нарис «На блакитній воді. Гольф- стримський лист». Написавши твір, письменник не поспішав його друкувати, радився з друзями й літературознавцями. Отримавши схвальні відгуки, видав книгу (1951), а 1953 року його нагоро­джують престижною Пулітцерівською премією, визнавши повість «Старий і море» найкращим прозовим твором. Через рік отримав за неї ж Нобелівську премію.

Авіакатастрофа та отримані під час гасіння пожежі опіки дуже підірвали здоров’я письменника. Він, не звиклий до бездіяльності, не витримав і вчинив самогубство.

Похований Хемінгуей на Кубі, де жив останні роки, його буди­нок перетворено на музей.

♦ Як ви думаєте, письменник свідомо наражався на небезпеки, чи

його переслідувала зла доля?

Популярність творів Хемінгуея у світі величезна. Про це свід­чать такі цифри: з 1947 року по 1961-й вийшло 216 перекладів мо­вами світу, а твори ввійшли до 181 збірки та антології!

♦ Як ви думаєте, чому твори Е. Хемінгуея такі популярні?

Сам митець відповідав так: «Якщо письменник знає те, про що він пише, він може опустити багато з того, що знає, і якщо він пише правдиво, читач зрозуміє все, що опущено, так добре, ніби автор сказав про це. Велич руху айсберга в тому, що він тільки на одну восьму здіймається над водою».

Нобелівський комітет присудив 1954 року Хемінгуею премію за створення «яскравого стилю, що становить майстерність мисте­цтва сучасної прози».

Письменник, розчарувавшись у найвищих ідеалах демократії, наблизився у власному світосприйнятті до французьких екзистен­ціалістів. Метафора айсберга, до якої він звертається, щоб відтво­рити правду життя, стає для нього надзвичайно важливою.

Те, що «бачимо над поверхнею води», Хемінгуей позбавляє описовості, а точна фіксація подій стає основним принципом його прози.

Новаторські художні засоби зображення в Хемінгуея:

• ідея «точки зору» — створював образ такого героя, який би сприймався дуже реалістично і за життєвими переконаннями був максимально наближений до автора;

• створення власного «кодексу героя» (такими героями письмен­ник уважав професіональних тореро, боксерів, мисливців, що дотримувалися правил: «Будь дужим, навіть жорстоким, умій відповісти ударом на удар. Не чекай від когось співчуття, не нарікай на долю, мовчи, бо найнебезпечніпіе — показати себе невпевненим і смішним: тоді тебе зневажатимуть і перестануть боятися. Не піддавайся почуттям: краще холодність, ніж ду­шевна розхристаність, краще самотність, ніж беззахисність. Тільки так ти, можливо, уцілієш фізично в страшному, крива­вому, беззаконному світі... — якщо щомиті будеш готовий до двобою з ним... Але будь і мужнім, чесним, справедливим. Не нападай — обороняйся. Не користуйся недосконалістю, підліс­тю навколишнього світу. Урешті-решт, відповідай супротивни­кові тим самим, але не чини проти нього підступів. Залишайся навіть шляхетним щодо нього, не заради нього — заради себе. Тільки так ти збережеш шанс уціліти морально, не дозволиш іншим розтлити, зруйнувати твою особистість, твою людську гідність — те єдине, що в тебе ще залишилося, без чого немож­ливо, та й немає сенсу жити» (ЗаД. Затонським);

• звернення до образів-символів;

• зближення жанрів роману й новели.

Хемінгуей також майстерно використовував здобутки поперед­ників та сучасників, зокрема психологізм прози ( «потік свідомо­сті», принцип асоціативності людської пам’яті, систему повторів і лейтмотивів).

• Як, на ваш погляд, характеризує Хемінгуея обраний і виробле­ний ним стиль письма?

V. Закріплення знань, умінь і навичок

Прокоментуйте!

• Прокоментуйте зізнання Е. Хемінгуея: «Найкраще пишеться, коли закоханий».

VI. Домашнє завдання

Розповідати про життя і творчість Е. Хемінгуея.

Прочитати повість «Старий і море».

VII. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

• У біографії письменника найбільше вразив той факт...

УРОК № 43

Тема. «Життєподібний» сюжет і філософсько-символічний зміст твору Ернеста Хемінгуея «Старий і море»

Мета: допомогти учням розкрити філософсько-символічне наповнення сюжету твору, окреслити його художню своєрідність; розвивати й удосконалювати навички проблемного аналізу твору, асоціативне й образне мислення; виховувати прагнення протистояти не­сприятливим обставинам життя, чинити мужній опір недосконалості світу й ніколи не втрачати людської гідності.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. «Сила книжок Хемінгуея в чуйній і вимогливій лю­дяності. У нього свій світ... Його книжки не розслаблюють, атмосфе­ру в них навіть не назвеш похмурою, бо їм притаманна напружена ра­дість боротьби, боротьби за людину, яку можна вбити, але не можна здолати»,— пише дослідник творчості письменника Д. Затонський.

Про героя, що залишається Людиною в межовій ситуації, і йти­меться на уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Актуалізація опорних знань

1. Розповіді учнів про життєвий і творчий шлях Е. Хемінгуея, складання його психологічного портрета

2. Складання основних тез поетики й стилю письменника

3. Обмін враженнями про прочитану повість «Старий і море»,

складання «сюжетного ланцюжка»

Можливий варіант «сюжетного ланцюжка»

Старий рибалка Сантьяго рибалив на Гольфстрімі о 84 дні по­спіль повертався без здобичі о 40 днів із ним виходив у море хло­пець Маноліно, але батьки звеліли йому покинути нещасливого ри­балку о Маноліно провідував Сантьяго: годував його, розважав о старий вірив, що йому пощастить о удосвіта на 85 день Сантьяго вирушив у море о раптом клюнула величезна риба о три дні й ночі риба тягла човен, а Сантьяго, долаючи втому, голод і біль, у порі­заних долонях тримав жилку, на якій була риба, то натягуючи, то відпускаючи о нарешті риба втомилася й випірнула із води, вона була більшою за човен о Сантьяго подолав рибу і прив’язав до чов­на о на рибу напали акули — рибалка боронив здобич від них, але хижаки об’їли рибу до кісток о доплив до берега, знесилений, дій­шовши до халупи, заснув о рибалки зачудовано розглядали вели­чезний кістяк риби й розуміли, що старий переміг рибу небаченого розміру о старому снилися леви на березі моря о Маноліно пишав­ся своїм старшим другом.

IV.Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу

1. Інтерактивний прийом «Мозговий штурм»

Визначте тематику й проблематику повісті «Старий і море».

Очікувані відповіді

Теми та проблеми: людина і природа; внутрішнє наповнення життя, що обумовлює почуття людської гідності, самовідчуття лю­дини; сенс життя; наступність поколінь; людина серед людей, люд­ські спільноти.

2. Слово вчителя

— У повісті йдеться про боротьбу старого рибалки з велетен­ською морською рибою — марліном. Така, здавалося б, проста іс­торія, але як зумів її розповісти Хемінгуей!

З побутової точки зору в повісті все логічно, причиново обумов­лено, і межі реального світу ніде не порушуються. Розміри марліна не перевищують меж можливого, у самій рибі немає нічого містич­ного чи «фатального». Підкреслено реальний характер мають і всі дії старого, хлопчика Маноліно та інших персонажів, усі деталі по­буту теж реальні.

Отже, сюжет твору досить «життєподібний». Але згадаймо про «теорію айсберга» Хемінгуея. Основний філософський зміст твору прихований, «під водою». І виражається він у тих проблемах, які ми щойно визначили.

Мова в повісті йде не тільки про старого чи хлопчика, але й про людину та людство. Те, що відбувається з рибалкою, виявляється важливим для людей загалом, незалежно від роду занять. Сама убогість «реквізиту» ніби підкреслює загальнолюдське значення повісті, що розкриває основи людського існування. Саме тому кож­не слово тут важливе, насичене значенням.

Письменник стежить за кожним порухом свого героя, за пли­ном кожної думки в його свідомості. Старий утілює долю людини серед стихії. Сантьяго оточують море, риби, зірки, небо. Усе на­повнене символами. Море для нього — жінка, а зорі — сестри. Та й риба — не просто реальна риба, у ній прихована сила, що прони­зує увесь світ. В образі Сантьяго символічно зливаються людина і світ.

Предыдущая статья:Усі уроки світової літератури. 11 клас. В. В. Паращич 10 страница Следующая статья:Усі уроки світової літератури. 11 клас. В. В. Паращич 12 страница
page speed (0.0243 sec, direct)