Всего на сайте:
236 тыс. 713 статей

Главная | Литература

Усі уроки світової літератури. 11 клас. В. В. Паращич 10 страница  Просмотрен 2874

Брехт уважав, що трагедія Галілея мала переконати глядача в необхідності послідовної боротьби за ідеали гуманізму.

Брехт створив філософську драму і за своїм змістом, і за своєю суттю. «Життя Галілея» є драмою не лише про події далекого ми­нулого (за часом дії) і навіть не лише про надзвичайно складні про­блеми, з якими зіткнулося людство в трагічному XX ст., а твором, що ставить вічні питання, які супроводжують історію людства та його цивілізації: чи зможе врешті-решт світ стати мирним, світлим і що є важливішим для людства — революційні зміни чи еволюцій­ний розвиток?

3. Визначення наявних у п’єсі рис «епічного театру»

(Інтелектуальна розповідь, формування світогляду, освіта глядача, аргументованість, пізнання та ін.)

4. Самостійне опрацювання статті В. Стуса «Про п’єсу

Б. Брехта “Життя Галілея”»

IV. Домашнє завдання

Підготуватися до контрольної роботи за темами: «Поети “сріб­ної доби” російської поезії (О. Блок, А. Ахматова, Б. Пастернак)», «Література другої половини XX ст. (Б. Брехт “Життя Галілея”)».

V. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення.

• «Образ Галілея у п’єсі Б. Брехта я вважаю...»

УРОК № 36

Тема. Контрольна робота за темами: «Поети “срібної доби” російської поезії (О. Блок, А. Ахматова, Б. Пастер­нак)», «Література другої половини XX ст. (Б. Брехт “Життя Галілея”»)

Мета: закріпити й систематизувати знання учнів, перевірити рівень знань, умінь і навичок з метою їх контролю та корекції; розвивати пам’ять, образне й логічне мислення, зв’язне мовлення, уміння висловлювати свої думки й аргументувати їх; виховувати найкращі людські якості.

Обладнання: тестові завдання.

Тип уроку: контролю й корекції знань, умінь і навичок.

ХІД УРОКУ

I. Оголошення теми, мети, мотивації навчальної діяльності учнів

II. Основний зміст роботи

1.

Інструктаж до виконання тестових завдань

2. Виконання контрольної роботи (виконуються всі завдання)

ТЕСТИ Варіант І

Початковий та середній рівні (Кожна правильна відповідь1 бал)

1. Поема А. Ахматової «Реквієм» присвячена:

а) мужнім захисникам вітчизни у Другій світовій війні;

б) жертвам громадянських воєн;

в) жертвам сталінського терору;

г) жертвам атомних бомбардувань у Хіросімі та Нагасакі.

2. Звукопис, натяк, сугестія характерні для такого напряму (течії):

а) символізму; б) акмеїзму;

в) кубофутуризму; г) реалізму.

3. Б. Брехт створив:

а) «драматичний театр»; б) «епічний театр»;

в) « сатиричний театр »; г) « пародійний театр ».

4. Продовжте речення.

«Акмеїзм — це...»

Достатній рівень

(Кожна правильна відповідь2 бали)

1. Розкрийте суперечливий образ Галілея з драми Б. Брехта «Жит­тя Галілея».

2. Зробіть короткий ідейно-художній аналіз вивченого напам’ять вірша одного з поетів «срібної доби».

Високий рівень (Максимально4 бали)

Виконайте одне із завдань.

1. Напишіть есе за поезією О. Блока «Незнайома» та однією з ілю­страцій (чи однойменною картиною І. Крамського).

2. Розкрийте інтелектуально-філософський, новаторський зміст драми Б. Брехта «Життя Галілея».

Варіант II

Початковий і середній рівні (Кожна правильна відповідь1 бал)

1. Вірш О. Блока «Скіфи» присвячений:

а) культурному впливу Європи;

б) загадковому характеру Росії;

в) сміливим відкривачам Америки;

г) давнім традиціям Азії.

2. Чіткість, ясність, особлива «прозорість» образів характерні для такого напряму (течії):

а) акмеїзму; б) символізму;

в) неоромантизму; г) футуризму.

3. Б. Пастернак є автором:

а) поеми «Реквієм»;

б) п’єси «Матінка Кураж та її діти»;

в) роману «Доктор Живаго»;

г) поезії «Незнайома».

4. Продовжте речення.

«Футуризм — це...»

Достатній рівень

(Кожна правильна відповідь2 бали)

1.

Опишіть особливості «епічного театру» Б. Брехта.

2. Зробіть короткий ідейно-художній аналіз улюбленої поезії «срібної доби».

Високий рівень (Максимально4 бали)

Виконайте одне із завдань.

1. Напишіть твір «Моральна відповідальність учених за їх від­криття» за п’єсою Б. Брехта «Життя Галілея» та власними спо­стереженнями .

2. Напишіть есе про розквіт російської поезії «срібної доби».

УРОК № 37

Тема. Життєвий і творчий шлях французького письменника Альбера Камю; його філософські та естетичні погляди. А. Камю й екзистенціалізм Мета: простежити життєвий і творчий шлях письменника, дослідити вплив ідей філософії екзистенціалізму на творчість А. Камю; розвивати навички сприймання навчального матеріалу на слух, виділення головного, уміння висловлювати свої думки й аргументувати їх; виховувати гуманізм на прикладі письменника. Обладнання: карта світу, портрет письменника, видання його тво­рів, ілюстрації до біографії, схема.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Аналіз контрольної роботи

II. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. «Для людини без шор немає видовища прекрасні­шого, ніж перемога інтелекта у його двобої з реальністю, що пе­ревершує його інтелект. Ні з чим не зрівняти видовище людської гордині... Є щось невимовно могутнє в дисципліні, якою керується розум, у надійно вихованій волі під час цього поєдинку, — ствер­джував видатний французький письменник, лауреат Нобелівської премії Альбер Камю, з творчістю якого ми розпочинаємо ознайом­лення на сьогоднішньому уроці.

III. Оголошення теми й мети уроку

IV. Актуалізація опорних знань

♦ Коли і де почав зароджуватися фашизм? Які ідеї він сповідував?

♦ Коли розпочалася Друга світова війна? Які країни воювали, які

були окуповані (під контролем завойовників)?

♦ Які сили, крім регулярних військ ан- тигітлеровської коаліції, протистоя­ли фашистам?

♦ Що ви знаєте про Рух Опору?

♦ Як алегорично, інакомовно називали фашизм? (Коричнева чума)

V. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Міні-лекція вчителя

— Альбер Камю належить до тих зна­кових митців XX ст., які своєю творчі­стю вчинили бунт проти несправедли­вості життя. Щоправда, бунтівний дух

письменника змусив його коливатись «зліва направо» та навпаки, але в цьому була логіка: митець шукав і не знаходив свого шляху — шляху надії, людяності й добра. «Ми живемо у світі, де треба оби­рати: стати жертвою чи катом. Цей вибір не простий.

Мені завжди здавалося, що, по суті, немає катів, є лише жертви. Безперечно, у кінцевому підсумку». Такого трагічного висновку дійшов Альбер Камю ще 1945 року. І мав для цього чимало підстав...

Народився майбутній письменник 1913 року в Алжирі, який на той час був французькою колонією, у сім’ї наймита, який через рік після народження сина помер під час Першої світової війни від ран. Мати, іспанка за походженням, працювала прибиральницею в багатих сім’ях. Дитина зростала в злиднях. Освіту Альберу по­щастило здобути тільки завдяки допомозі одного з учителів ліцею, який виклопотав для нього стипендію. Під час навчання в Алжир­ському університеті юнакові доводилося працювати, що призвело до виснаження організму й захворювання на сухоти. Однак юнак був життєрадісним та енергійним, жадібним до знань і розваг, чут­ливим до краси природи й до глибин духовної культури.

«Я перебував,— писав згодом Камю,— десь на півдорозі між злиднями та сонцем. Злидні не дозволяли мені повірити, нібито все гаразд в історії і під сонцем; сонце навчало мене, що історія — це ще не все. Змінити життя — так, але тільки не світ, який я обожню­вав». Захоплення середземноморською природою і французькою філософією через деякий час стали основою його світогляду й ес­тетики.

Камю бере активну участь у громадському житті. 1934 року він вступає до комуністичної партії, з якої виходить через три роки;

проводить антифашистську пропагандистську роботу, організовує самодіяльний театр, співпраціює з незалежною лівою пресою. Роз­починає писати перший варіант роману «Сторонній» і нотатки до есе «Міф про Сізіфа».

Навесні 1940 року Камю вперше приїздить до Франції, куди остаточно переселяється через рік. В окупованій країні він при­єднується до руху Опору, друкується в підпільній газеті «Комба», а згодом очолює її. У 43-44 рр. Камю публікує в нелегальній пресі «Листи німецькому другові», у яких засуджує спроби виправдати людиноненависницьку ідеологію фашизму. На цей час він уже був відомим письменником, в основі його творчості лежав екзистен­ціалізм.

2. Робота зі словником літературознавчих термінів

Екзистенціалізм (лат. існування) — течія модернізму в літе­ратурі. Виникла напередодні Другої світової війни. Характерні риси — суб’єктивізм, індивідуалізм, песимізм, етичне заперечення будь-якого насильства.

Представники екзистенціалізму: Г. Мар­сель, Ж. П. Сартр, С. де Бовуар, А. Камю.

В основі екзистенціалізму, за А. Камю, твердження абсурдно­сті буття, уявлення про світ як про царство хаосу й випадковостей. Людина бере на себе відповідальність за свою долю. Уже акт її наро­дження свідчить про те, що з’явилась вона у світ попри свою волю і бажання. Людина з’являється на світ із смертним вироком, тер­мін виконання якого їй невідомий. Її вбивають хвороби, старість, війна, кати, злидні, навіть сонце, як у романі «Сторонній».

Людина народжується не тоді, коли лунає її перший крик, а тоді, коли силою свого розуму вона створює себе як мислячу іс­тоту. Тоді вона відмежовується від природи й протистоїть суспіль­ству. Сонце, каміння, море не співчувають людині в її духовній драмі. І суспільство також вимагає від неї покірності й віри в уже існуючі цінності. Воно карає за бунт за допомогою армії, поліції, суду, громадської думки. Таким є внутрішній конфлікт романів і п’єс письменника-екзистенціаліста.

Водночас Камю проголошував, що розум людини, яка усвідом­лює абсурдність буття, не мириться і не може змиритися із цим. Людина, що мислить, кидає виклик абсурдові й не має надії оста­точно його подолати.

Воєнні й перші повоєнні роки позначені надзвичайною творчою активністю письменника. 1947 року виходить у світ роман «Чума», у якому, за його власним твердженням, відбувається перехід від «етапу абсурду» до «етапу протесту».

У 50-х рр. Камю переживає світоглядну й творчу кризу — він не знаходить відповіді на складні питання, які ставить перед ним і суспільством життя. Так, піддаючи критиці й запереченню бур­жуазне суспільство Франції та всього Заходу, митець не приймає і соціалізм Східної Європи в його сталінському варіанті. 1957 року А. Камю одержав Нобелівську премію.

На початку 1960 року письменник загинув в автомобільній ка­тастрофі.

VI. Закріплення знань, умінь і навичок

Складання психологічного портрета А. Камю

за лекцією вчителя

Орієнтовна відповідь

 

 

VII. Домашнє завдання

Розповідати про життєвий і творчий шлях А. Камю.

Прочитати роман «Чума».

Індивідуальне завдання. Підготувати повідомлення про істо­рію створення роману «Чума».

VIII. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

• Із філософії екзистенціалізму я зрозумів(-ла), що...

• Особистість А. Камю для мене...

УРОК № 38

Тема. Художнє осягнення подій Другої світової війни у світлі екзистенціальної філософії; абсурд і трагічний стої­цизм у романі Альбера Камю «Чума»

Мета: допомогти учням усвідомити екзистенціальний зміст роману, його сюжет, тематику й проблематику; розви­вати вміння учнів виділяти елементи твору, головне й деталі, висловлюватися, аргументувати свою точку зору; виховувати гуманізм, прагнення до активної життєвої позиції.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Пояснюючи свій задум роману «Чума», А. Камю пи­сав: «В образі чуми я хочу створити атмосферу задухи, у якій ми всі перебували, атмосферу загрози й вигнання, у якій ми жили. Водно­час я надаю йому ширшого значення в бутті загалом». Про знаме­нитий твір митця, що символізує одну з найтрагічніших сторінок

XX ст. в історії людства, ми й поміркуємо на уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Актуалізація опорних знань

Складання «анкети» А. Камю за опрацьованим удома

матеріалом

Орієнтована відповідь

Ім’я, прізвище Альбер Камю
Дата й місце народження 7 листопада 1913 року, Алжир
Батьки Батько: сільськогосподарський працівник, помер від ран після Першої світової війни. Мати: матограмотна іспанка за походженням, приби­ральниця
Освіта Початкова школа, ліцей, філософський факультет Алжирського університету

 

Професія Письменник, актор, драматург, режисер, політичний репортер, книжковий оглядач, редактор газети, магістр філософії, учитель
Сімейний стан 1934 року одружився із Сімоною Іє (через рік розлучився)
Захоплення Бокс, література, театр, політика, філософія, громад­ська діяльність
Нагороди Нобелівська премія в галузі літератури 1957 року
Твори «Чума», «Сторонній», «Міф про Сізіфа», «Калігула», «Стан облоги», «Праведні» таін.

 

IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Обмін враженнями про прочитане

2. Повідомлення учня про історію створення роману «Чума»

Стислий огляд

1941 рік — перші начерки; 1943 рік — перший варіант твору,

1947 рік — вийшов роман, збагачений життєвим досвідом авто­ра, зокрема його участю у французькому русі Опору. Сам Камю характеризував «Чуму» як твір, у якому простежується «перехід від боротьби поодиноких бунтарів до визнання необхідності згур­тованої боротьби». Еволюція творчості письменника йшла «в на­прямі до солідарності й співучасті», від «етапу абсурду» до «етапу протесту».

3. Робота над епіграфом роману «Чума»

Поясніть слова Д. Дефо: «Якщо можна зобразити ув’язнення через інше ув’язнення, то й можна зобразити будь-який реальний предмет через щось зовсім нереальне».

(Звернувшись до алегорії, митець, відповідно до задуму, ство­рює новий міф «відповідно до своїх пристрастей і своїх тривог».)

4. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

♦ Визначте тему та проблематику твору А. Камю «Чума».

Очікувана відповідь

Тема: боротьба людської спільноти проти конкретного зла (за словами автора, «явний зміст «Чуми» — це боротьба європейського Опору проти фашизму»).

Проблематика: зло, абсурд у житті людини і добро; активне протистояння злу; відповідальність за власний вибір; моральність та аморальність; життя і смерть.

♦ Охарактеризуйте жанр твору.

Очікувана відповідь

Сюжет твору — роман-хроніка, про це зазначає сам автор на по­чатку твору. Насправді — роман-притча, роман-міф, тому що має загальнолюдський і «позачасовий» підтекст; він багатозначний і як міф стає «надкультурним» явищем, бо не належить до однієї якоїсь культури; як притча має на меті моральне повчання.

Підтекст сюжету про боротьбу із чумою — алегоричне зображен­ня французького руху Опору, боротьби з «коричневою чумою».

Камю писав: «Я поширив значення цього образу [чуми] на бут­тя загалом». Тому у творі переплітаються світи — реальний (епіде­мія), алегоричний (боротьба з фашизмом) і філософський (боротьба із всесвітнім злом).

♦ Дайте цитатну назву кожній частині роману.

Очікувана відповідь

І. «Місто вважати закритим».

II.«Чума... стала спільною справою».

III.«Тепер уже не стало окремих, індивідуальних доль — була тіль­ки наша колективна історія, точніше, чума, і породжені нею

почуття поділяли всі».

IV.«Хворобавідступила».

V.«Ця хроніка не може стати історією остаточної перемоги» (або:

«...Люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу»).

7. Робота із словником літературних термінів

Абсурд — безглуздя, нісенітниця (одне з основних понять екзіс- тенціалізму).

Стоїцизм — мужнє долання життєвих труднощів, страху, страждань.

Учитель. Камю визначав абсурд як метафізичний стан люди­ни у світі, отже, як фундаментальну проблему людського буття. Але головне в тому, як до цього ставитися. Ще 1938 року, рецен­зуючи в алжирській газеті роман Сартра «Нудота», Камю писав: «Виявити абсурдність життя — аж ніяк не завершення, а тільки початок... Нас цікавить не це відкриття як таке, а його наслідки й правила поведінки, що з нього випливають». У згаданому творі Сартра герой «підкреслює все те, що відштовхує в людині», а Камю закликає побачити в людині трагічну велич, породжену непоправ­ним розладом зі світом.

А. Камю говорить, що «абсурд має сенс лише настільки, на­скільки з ним не погоджуються». Письменник не задовольнявся констатацією абсурдності буття, а прагнув знайти позитивні вирі­шення, дати відповідь на кардинальні питання: як і для чого жити. Важливим кроком на цьому шляху став його роман «Чума», у яко­му відбувається перехід від «естетики абсурду» до «естетики бун­ту». Чума в Камю — це не тільки фашизм, а й зло взагалі, так би мовити, метафізичне зло. Чума — це й абсурд, який тут осмислю­ється і як форма існування зла, і як трагічна доля людини, бо зло нездоланне. Для Ріє і Тарру, устами яких говорить автор, чума — це щось невіддільне від людини; найнебезпечніша вона тим, що навіть той, хто не хворий, усе одно носить хворобу у своєму серці. Письменника непокоїла позиція людини в цій невблаганній реаль­ності буття. Усвідомлення того, що отримати остаточну перемогу над злом неможливо, не паралізує розум і волю головних героїв ро­ману, їхню готовність боротися з чумою. Автор шукає в людині ті сили, які піднімають її на бій проти зла, і знаходить їх у моральній природі людини.

Більшість людей зрозуміла, що не можна стояти осторонь за­гальнолюдських проблем, слід активно протистояти чумі (фашиз­му), боротися з нею, щоб вона не стала основою існування для лю­дей, а нормальне життя не перетворилося на абсурд, хаос. А. Камю визнавав право кожної людини по-своєму сприймати оточення, ситуацію, яка склалася, але не визнавав байдужості й нігілізму. Кожний із героїв роману має свої погляди на події, але практично всі герої ведуть спільну боротьбу проти чуми.

V. Закріплення знань, умінь і навичок

Поміркуйте!

♦ Прочитайте й прокоментуйте висловлювання Ж. П. Сартра про

Камю. З якими його положеннями можна погодитися, а з яки­ми — ні?

«Камю представляв у нашому столітті — й у суперечці з тепе­рішньою історією — сьогоднішнього спадкоємця старовинної по­роди тих моралістів, чия творчість є, напевне, найсамобутнішою лінією розвитку у французькій літературі. Його впертий гуманізм, вузький і чистий, суворий і чуттєвий, вів сумнівну у своєму фіналі боротьбу проти нищівних і потворних виявів доби».

VI. Домашнє завдання

Знати зміст роману, уміти його аналізувати.

Виписати цитати до характеристики героїв.

VII. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

• Філософські ідеї роману А. Камю “Чума” навели мене на роз­думи про...

УРОК № 39

Тема. Проблема вибору людини в межовій ситуації та осо­бистої відповідальності за цей вибір у романі Альбера Камю «Чума»

Мета: допомогти учням з’ясувати різні можливості мораль­ного вибору людини в межовій ситуації; розвивати навички філософського прочитання твору; характе­ристики героїв; виховувати почуття відповідальності за свій моральний вибір, прагнення до самопізнання та самовдосконалення.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього.

Тип уроку: формування вмінь і навичок.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. «З несправедливістю або співпрацюють, або бо­рються»,— сказав колись А. Камю. Слова ці не втратили своєї ак­туальності й донині. Бо й тепер людині часто доводиться робити моральний вибір між добром і злом, чесністю та нечесністю, бай­дужістю й активною позицією. Про моральний вибір героїв роману А. Камю «Чума» та наше власне ставлення до цього подискутуємо на уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Формування вмінь і навичок школярів

1. Слово вчителя

— За певних умов кожна людина опиняється в ситуації вибору. Одна намагатиметься перехитрити долю, друга удаватиме, що вза­галі не помічає проблем, третя почне шукати оптимальні виходи зі складної ситуації. Кожний із цих виборів буде, за філософією екзистенціалістів, свідчити про рівень самосвідомості, моральної чистоти.

А. Камю в романі «Чума» зіставляє різні типи людської психі­ки. Для кожного з героїв твору настає час прозріння, коли оголю­ється справжня цінність людського буття, коли вже не залишаєть­ся жодних ілюзій. Якими ж є герої роману? Який моральний вибір вони роблять? Це ми з’ясуємо, попрацювавши в групах.

IV. Робота над темою уроку

1. Характеристика героїв твору А. Камю «Чума» (у групах)

Завдання групам

І група. Дослідіть образ лікаря Бернара Ріє.

Робочі матеріали

«На вигляд років тридцяти п’яти. Зріст середній. Плечистий. Обличчя майже квадратне. Очі темні, погляд прямий, вилиці ви­пнуті. Ніс великий, правильної форми. Волосся темне, стрижеть­ся дуже коротко. Рот різко окреслений, губи повні, майже завжди стиснені. Скидається чимось на сицилійського селянина — такий самий засмаглий, із синясто-чорною щетиною і до того ж завжди ходить у темному, а втім, це йому пасує».

Син робітника, з дитинства пройшов школу злиднів, присвятив себе служінню людям. Часто бачить смерть, але не ховається, а діє: «Потрібно бути безумцем, сліпим чи негідником, щоб примирити­ся із чумою».

Чума мало що змінює в думках і способі життя Ріє — він як за­вше обходить хворих, страждає, коли помирають пацієнти. Лікар стійко й послідовно організовує лікарні, налагоджує карантин, ке­рує санітарними дружинами.

Ріє дуже скромний, його дратують похвали на свою адресу в пре­сі, по радіо: «У всій цій історії мова йде не про героїзм... Мова йде про чесність... У моєму випадку вона полягає в тому, щоб займати­ся моїм ремеслом»; «Я не знаю, що мене чекає, що буде по всьому цьому. Зараз є хворі, і треба їх лікувати. Роздумувати вони будуть потім, і я з ними також. Але найпильніша справа — лікувати їх. Я бороню їх як умію, та й усе».

Автор звеличує щоденну, виснажливу, непоказну, негероїчну, скоріше, буденну боротьбу лікаря із чумою. Але в цій щоденній праці — боротьбі за кожну людину — справжній трагічний стої­цизм та героїзм.

II група. Дослідіть образ заїжджого журналіста Раймона Рамбера.

Робочі матеріали

Паризький репортер Рамбер, який мав за плечима багато пере­житого, включаючи громадянську війну в Іспанії, опинився в епі­центрі чуми випадково. З Ораном його нічого не пов’язувало, десь далеко за морем на нього чекала кохана жінка, спокій, ніжність. «Вибратися будь-що, вибратися із цих чужих стін, із цієї пастки, поставленої долею», — розмірковує Рамбер, одержимий думкою тікати, незважаючи на карантин. Хоч лікар Ріє і розуміє Рамбера, говорячи, що «немає на світі таких речей, заради яких варто було б відвернутися від того, кого любиш», але не допомагає йому. Коли Рамбер усе-таки знаходить можливість вибратися з міста, він рап­тово відмовляється від наміру втекти й приєднується до роботи са­нітарних дружин, бо «соромно бути щасливому одному». «Я колись думав, що чужий у цьому місті і що мені у вас нічого робити. Але тепер, коли я бачив те, що бачив, я відчуваю, що я теж тутешній, хочу я того чи не хочу. Ця історія стосується однаково нас усіх», — зізнається Рамбер наприкінці твору. Автор підводить нас до висно­вку, що людина відповідальна за все, що відбувається навкруги, навіть якщо безпосередньо її це не стосується.

III група. Дослідіть образ Тарру.

Робочі матеріали

Син прокурора, Тарру відрікається від благополуччя, сімейного затишку, чудової кар’єри заради пошуку правди й справедливості. Спочатку він активно втручався в політику, і «не було такої країни в Європі», де б він не брався за зброю на захист знедолених: «Я ду­мав, що те саме суспільство, де я живу, ґрунтується на смертних присудах, отже, борючись проти нього, я борюся з убивством». Але, приєднавшись до революціонерів і втягнувшись у громадян­ську війну, Тарру стикається з невблаганною жорстокістю. Одного разу йому доводиться бути присутнім під час розстрілу контррево­люціонера. «Ось тоді я й зрозумів, що принаймні протягом усіх цих довгих літ як був, так і зостався «зачумленим», а сам відчайдушно вірив, ніби саме із чумою і борюся. Зрозумів, що я, хай не безпосе­редньо, але засудив на смерть тисячі людей, що я навіть сам сприяв тим смертям, схвалюючи їх і принципи, які неминуче тягли їх за собою». Юнак запитує себе: «Коли поступитись хоч раз, то де межа дозволеного?» Чи припустимо в ім’я будь-яких благ, нехай найбез- корисливіших і піднесених, що дають усім порятунок від страш­них бід, переступати біблійну заповідь «не вбий»?

Ставши свідком жахливої епідемії й поведінки людей, що по­трапляють в межову ситуацію, Тарру з’ясовує для себе, що «кож­ний носить її, чуму, у собі», і ніхто не може зробити й кроку, не ризикуючи приректи ближнього на загибель. Тому «здоров’я, не­підкупність, чистота — усе це продукт волі, волі, що не повинна да­вати собі перепочинку», — такого висновку доходить Жан Тарру, який разом із лікарем Ріє виконує роль оповідача.

Інші персонажі роману про Тарру говорять як про людину неви­черпно сердечну: «З ним можна говорити, бо він справжня людина. Все завжди розуміє». Характеризує Тарру і його діалог з Ріє, який запитав:

— А вас що спонукає вплутуватися в цю історію?

— Не знаю. Очевидно, міркування морального характеру.

— А на чому вони ґрунтуються?

— На розумінні.

«Наступного дня Тарру взявся до роботи і зібрав першу добро­вільну дружину, за прикладом якої мали створюватися інші».

IV група. Дослідіть образ священика Панлю.

Робочі матеріали

Учений-єзуїт отець Панлю постає в романі не просто служите­лем церкви, а й утіленням християнського світорозуміння. Для нього Творець воістину всевидящий та всеблагий, і, якщо він до­пустив чумну біду, то на те була Його воля. У своїх проповідях Пан­лю закликав заблуд лих овець Господніх покаятися: чуму наслано на нечестивий град, що потонув у гріхах, це покарання, що очи­щає, перст, що вказує шлях до порятунку. «Божий перст відокре­мить чистих від нечистих, праведних від винних, він — зло, що веде в царство доброти. Від нього не захистить мирська медицина, обранцям слід довіритися провидінню».

Але чума ніби знущається з його тлумачень. Вона милує пороч­них і вражає безгрішних. Смерть безневинної дитини ставить під сумнів усю теологічну премудрість отця Панлю.

Панлю великодушно жаліє «гріховних» смертних. Він долуча­ється до боротьби з епідемією, самовіддано виконує найнебезпечні- ші доручення.

«Ми працюємо разом в ім’я того, що поєднує нас, — визнає ате­їст доктор Ріє. — Я ненавиджу смерть і хворобу, ви це знаєте. І хо­чете чи ні, ми разом від них страждаємо і разом з ними боремося».

V другій проповіді святий отець наполягає на невблаганнос­ті одного з двох крайніх виходів: «Брати мої, час настав. Треба в усе увірувати чи все відкинути. Але хто серед вас зважиться все відкинути?» Він переконує і себе, і своїх парафіян, що «страждан­ня дитини — гіркий хліб наш, але без цього хліба наші душі заги­нули б від духовного голоду».

Коли в самого Панлю з’являються ознаки зараження чумою, від відмовляється від лікування й гине.

V група. Дослідіть образ Жозефа Грана.

Робочі матеріали

Грана постійно переслідують невдачі, він до них уже звик. Він, коли це потрібно, береться до справи: «Чума тут, треба за­хищатися». Гран добровільно береться вести статистику епідемії і старанно виконує цю нескладну справу, оскільки за віком уже не був здатен на щось важче. І як не дивно, «Гран навіть більшою мірою, ніж Ріє, чи, скажімо, Тарру, утілював ту спокійну муд­рість, що надихала дружини в їхній праці»; «Гран — і справді особа не геройська — став у ці дні ніби адміністративним серцем дружини».

Гран — недорікуватий дивак: не вміє скласти прохання, щоб просунутися по службі; не знаходить слів, щоб утримати дружину, і вона йде від нього, утомившись від убогого життя.

Гран пробує себе в царині художньої творчості, але витрачає де­кілька місяців на те, щоб удосконалити одну-єдину, першу фразу рукопису. Позаштатний працівник мерії Гран уособлює образ «ма­ленької людини» — дивакуватої, але чесної, що самовіддано вико­нує свою справу.

VI група. Дослідіть образ контрабандиста Коттара.

Предыдущая статья:Усі уроки світової літератури. 11 клас. В. В. Паращич 9 страница Следующая статья:Усі уроки світової літератури. 11 клас. В. В. Паращич 11 страница
page speed (0.0155 sec, direct)