Всего на сайте:
236 тыс. 713 статей

Главная | Литература

Усі уроки світової літератури. 11 клас. В. В. Паращич 9 страница  Просмотрен 3407

Найяскравіші представники — Ж. П. Сартр, А. Камю.

Світова художня література повоєнних років жила проблемами й тривогами свого часу, сподіваючись, що людство нарешті скаже: «Прощавай, зброє!»

З’являються нові жанри, наприклад «робітничий роман» (літе­ратури німецька, англійська, американська, чехословацька); «ан­тиколоніальний роман» (англійська література).

Письменники розуміли, що у XX ст. світова спільнота опи­нилася перед вибором шляху в майбутнє, і від цього вибору за­лежить саме її існування. Тому з тривогою постійно порушували цю проблему. Одні віддавали перевагу формам умовним, алего­ричним, інші — життєподібним. Французький письменник Робер Мерль та американський митець Рей Бредбері звернулися до жан­ру роману-антиутопії, зосередивши увагу на бездуховності тота­літаризму, небезпеці ідеологічних чвар, які можуть призвести до катастрофи.

У другій половині XX ст. бурхливо розвиваються «масова куль­тура», «масова література», які не збагачують, не вдосконалюють суспільство й людину, а маніпулюють ними. Малохудожня книж­кова продукція пропагує бездумний, безтурботний, іноді жорсто­кий і розпусний спосіб життя.

Але справжніх митців хвилює в першу чергу людина в усій її складності та неоднозначності. Відтворюючи різні життєві ситуа­ції та розповідаючи про різні людські долі, вони підводять читача до висновку: розбіжність між ідеалами, які проголошуються су­спільством, і облудною практикою суспільного життя — одна з го­ловних причин бездуховності. А ще — усесильність «золотого тіль­ця», «жовтого диявола», якому продовжує поклонятися людство; зречення вічних цінностей.

Письменники гуманістичного спрямування борються за душу й розум людини, і саме це є об’єднувальним началом у літературі XX ст.

«Старий світ» (Європа) ближче ознайомлює з літературою «Нового світу» — американською. Активізуються літератури так званого «третього світу», на авансцену світової літератури 1950­1960-х рр. виходять роман, поезія Латинської Америки. Європа пізнає художній світ японської літератури.

2. Складання опорно-логічного конспекта за лекцією

♦ Складіть опорно-логічний конспект, визначте основні риси сві­тової літератури другої половини XX ст.

 

 

IV. Закріплення знань, умінь і навичок

Поміркуйте!

♦ Уставте пропущені слова у висловлювання А. Камю й проко­ментуйте його у зв’язку із вивченою темою.

«З несправедливістю або ..., або ...»

Для довідок: ігнорують ... працюють; співпрацюють ... борють­ся; дивуються ... розуміють; знають ... роблять.

V. Домашнє завдання

Розповідати про світову літературу другої половини XX ст., на­водити приклади.

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про провід­ні жанри інтелектуальної прози.

VI. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

• Найбільше мене вразив той факт...

УРОК № 32

Тема. Нові тенденції у світовій літературі 1960-1970-х рр.: активізація провідних жанрів інтелектуальної про­зи, поезії, драматургії, літератури факту та вплив на белетристику; розвиток наукової фантастики й анти- утопії. Переростання модернізму в постмодернізм у літературі останньої третини XX ст.

Мета: ознайомити учнів з новими тенденціями у світовій літературі, розвитком різних жанрів, виникненням постмодернізму в останній третині XX ст.; розвивати навички самостійного пошуку інформації, її оформ­лення та представлення; уміння виділяти головне, сприймати інформацію на слух, складати опорні кон­спекти; виховувати допитливість, любов до літерату­ри, естетичний смак; розширювати кругозір учнів.

Обладнання: карта світу, книжкова виставка, ілюстративні мате­ріали.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. У мистецтві XX ст. безперервно відбуваються вза­ємодія і взаємозбагачення різних літературних течій і напрямів, навіть боротьба за утвердження. Так, Бертольд Брехт звинувачу­вав модерністів у пропаганді «відчаю і безсоромного пристосовни­цтва», а Ежен Йонеско стверджував: «Я дедалі більше схиляюся до висновку, що реалізм є брехливим та ірреальним, що справжнім є те, що ввижається».

У 50-60-х рр. виявився творчий потенціал «театру абсурду», «нового роману», західнонімецької «лірики-модерн», інших мо­дерністських течій. Так, «абсурдисти» в драматичних творах тя­жіли до універсальності висновків, зображували життя у формах алегоричних, умовних.

Мистецтво для них було певним символом життя, а художнє зо­браження не мало конкретно визначених просторово-часових меж. Проте саме таке зображення виявило в сьогоденному вічне — об’єкт творчості.

У тонкощах розвитку світового літературного процесу другої половини XX ст. ми й спробуємо розібратися на уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Актуалізація опорних знань

1. Розповіді учнів про «двополюсний світ» після Другої світової війни, тематику творів світової літератури, джерела її збагачення

2. З’ясування питання про те, що таке екзистенціалізм, чому й де він виник

IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Міні-лекція вчителя

— У світовій літературі 1960-70-х pp. з’явилися нові явища і тенденції: активізувалися провідні жанри інтелектуальної про­зи — роман-парабола, роман-міф, роман-есе, роман-діалог, а та­кож роман-біографія, роман-репортаж, роман-щоденник, роман- розслідування та ін., «література факту» (non-fiction), яка впли­нула на белетристику. Набули поширення наукова фантастика та жанр антиутопії.

В останній третині XX ст. модернізм переріс у постмодернізм.

2. Робота зі словником літературознавчих термінів

Постмодернізм — напрям у літературі та мистецтві другої по­ловини XX ст. Для прихильників постмодернізму характерні роз­чарування в ідеалах та сумніви в загальноприйнятих цінностях, критичне ставлення до раціональних засад буття, розуміння не­однозначності та суперечливості світобудови.

Провідними ознаками постмодерністського стилю є тотальне висміювання, гра з «чужим» текстом, суміш різноманітних стилів, використання елементів масової літератури тощо.

3. Повідомлення учнів про роман-параболу, роман-міф, роман-есе, роман-діалог, роман-біографію, роман-репортаж, роман-щоденник, роман-розслідування, «літературу факту», наукову фантастику, антиутопію

Коментар

У літературі представниками неореалізму були А. Моравіа,

В. Пратоліні, К. Леві, Е. де Філіпо та ін. їхнім творам притаманні документалізм, відчутне ліричне «Я» письменника, який є свідком або учасником описуваного, прийоми кінематографічності.

4. Слово вчителя

— Після Другої світової війни виникло непересічне мистецьке явище — італійський неореалізм. Його представники сповідували простоту мови, лаконічність, доступність оповіді. Твори неореаліс­тів тяжіли до документального опису реальних подій, предметом їхнього художнього дослідження стала людина соціальних низів, яка протистояла бездуховності навколишнього світу. Неореалісти вболівали за «маленьку» людину, співчували їй.

60-70-ті pp. XX ст. — це час розквіту і так званого «магічного реалізму», що сміливо поєднував реалістичні й символічні узагаль­нення, життєву, навіть побутову достовірність і міф, національну своєрідність та універсальність, раціональне, дидактичне й ірра­ціональне, містичне.

«Магічний реалізм» дав світові блискучих майстрів слова, найвидатнішим серед яких є Ґабріель Ґарсія Маркес. Цей колум­бійський письменник приголомшив художній світ XX ст. своїми романами, і найвідоміший серед них — «Сто років самотності». Звернувшись до народно-міфологічної фантастики, він створив фантастичний усесвіт, який міцно переплітається з історичними реаліями латиноамериканського континенту.

V. Закріплення знань, умінь і навичок

Проаналізуйте !

♦ Прокоментуйте висловлювання Вільяма Ґолдінґа, англійського письменника, лауреата Нобелівської премії 1983 року, автора роману «Володар мух»: «За свого життя я не раз був вражений і приголомшений, довідавшись, що ми, люди, можемо виробля­ти одне з одним... Я переконуюся, що людству боляче, це й пере­ймає всі мої думки».

VI. Домашнє завдання

Розповідати про основні тенденції, жанри світової літератури другої половини XX ст.

Скласти опорний конспект.

VII. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Займи позицію»

• Письменник X. JI. Борхес писав: «Книга — предмет, без якого я не мислю життя... »

Так   Частково   Ні

II семестр

УРОК № 33

Тема. Життєвий і творчий шлях німецького письменника Бертольда Брехта. Б. Брехт як драматург-новатор. «Епічний театр» Брехта, його теоретичні засади й творча практика Мета: простежити життєвий і творчий шлях драматурга, визначити особливості його епічного театру, творчого доробку; розвивати навички сприйняття інформації на слух, аналітичне, образне мислення; виховувати активного читача, сприяти формуванню гуманістич­ного світогляду.

Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстративні матеріали.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. «Культуру буде врятовано тоді, коли будуть врято­вані люди!» — проголосив німецький драматург Бертольд Брехт, замислюючись над тим, куди можуть завести людську цивілізацію наукові відкриття, використані жорстоким розумом.

Про особистість письменника, його новаторський підхід до теа­тру поговоримо на уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Актуалізація опорних знань

Бесіда

♦ Із чим пов’язані активні пошуки засобів виразності у світовій

літературі другої половини XX ст.?

♦ Назвіть нові жанри інтелектуальної прози, драматургії; наве­діть приклади.

IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Міні-лекція учителя з елементами бесіди

— Йшов 1915 рік. Європа захлиналася в кривавій, безглуздій війні, яка вимагала все нових і нових жертв. Вірнопіддані бавар­ські вчителі готували із своїх учнів «гарматне м’ясо». Коли в Аугс- бурзькій гімназії для написання твору запропонували вислів Гора- ція «Солодко й почесно вмерти за Батьківщину», гімназист Бер- тольд Брехт написав: «Вислів, що вмерти за Батьківщину солодко й почесно, можна розцінювати так само, як тенденційну пропаган­ду. Прощатися із життям завжди важко, у ліжку так само, як і на полі бою, і особливо молодим людям у розквіті сил. Тільки пустого­лові дурні можуть зайти у своєму марнослів’ї так далеко, щоб гово­рити про легкий стрибок крізь темні ворота». За це юнака ледь не виключили з гімназії.

Брехт активно виступав проти воєнного психозу й насильства, облудної моралі тих, хто «потайки потягував вино, а прилюдно уславлював воду». Він намагався відмежуватися від свого сере­довища, принципів й поглядів, що були йому чужі:

В міру того, як я зростав і роздивлявся довкола, Відвертало мене від людей мого класу,

Від звички наказувати і від послуг лакея.

І залишив я свій клас, і приєднався До простого люддя.

(Переклад Л. Череватенка)

Бертольд Брехт народився 1898 року в Аугсбурзі в родині фа­бриканта. Його виховували як панську дитину, а він чомусь при­хилявся до бідних і знедолених. 1917 року він вступив до Мюнхен­ського університету, де вивчав медицину. Через рік був призваний до армії, служив кілька років санітаром у госпіталі. Почав писати вірші, п’єси, знайшов і вдячних слухачів — поранених. Особливою популярністю користувався вірш «Легенда про мертвого солдата», за яку фашисти, що прийшли до влади 1933 року, позбавили його німецького громадянства.

І було за що: Брехт створив гостру, їдку сатиру на мілітариза­цію держави, на сумнівне право одних розпоряджатися життям інших. У вірші йдеться про те, як загинув один солдат, його похо­вали. Але якось на цвинтар приходить військова лікарська комісія й намагається повернути воїна на поле бою. Дарма, що солдат мерт­вий, — лікарі увіллють йому в рот вина й оживлять його; дарма, що солдат мовчить, — німий менше говоритиме; дарма, що труп уже
гниє, — кадило попа розвіє сморід. Ви­сновок готовий: «Солдат загалом годить­ся до війни».

1933 року в Німеччині запалали інквізиторські вогнища: на них горіли книги найсвітліших умів світу, а серед них — і твори Б. Брехта.

На той час уже відомому письменни­кові доводиться залишити батьківщину.

Він живе в еміграції у Франції, Швеції,

Фінляндії, Америці та інших країнах.

І в таких умовах Брехт продовжує боро­тися проти фашизму своїм словом.

П’єси драматурга йдуть по всьому світу: «Мати» — у Нью-Йорку, «Кругло­голові та гостроголові» — у Копенгагені,

«Гвинтівка Тереси Каррар», «Страх і відчай у Третій імперії» — в Цюриху. Нацистську доктрину Брехт розвінчує в п’єсах «Кар’єра Артура Уї, якої могло б не бути», «Швейк у Другій світовій війні».

Шість років письменник жив у США, але після виходу на сцену його драми «Життя Галілея» 1947 року він змушений був відпо­відати на запитання сенатської комісії з розслідування антиамери- канської діяльності й виїхати з країни.

Після закінчення Другої світової війни Б. Брехт жив у Ні­мецькій демократичній республіці, заснував театр «Берлінський ансамбль», ставив у ньому п’єси, вів активну боротьбу за мир, за возз’єднання всіх німецьких земель, хоча ця теза 1956 року не була популярною у світі, розколотому на два непримиренні блоки — НАТО і Варшавський договір. 1956 року письменник помер.

♦ Яким ви уявляєте собі письменника за цією розповіддю? На­звіть визначальні риси його характеру.

Бертольд Брехт став засновником теорії та практики епічного театру. Ще наприкінці 20-х рр. драматург заявляв, що найбільшу надію покладає на тих людей, які йдуть із театру незадоволені за­силлям містики, порнографії, проповіді насильства й жорстокості. Провідним напрямом у німецькій драматургії того часу був експре­сіонізм, який, за словами Брехта, «проголосив визволення людини і не здійснив його». Митці-експресіоністи, суб’єктивно чесні й чис­ті, виступали проти війни й крові. Але не бачили виходу для люд­ства. Саме в цей час розгубленості та непевності Брехт заговорив про необхідність створення «бойового мистецтва» — мистецтва,
яке б змусило людину визначити власну позицію в житті. Глядач повинен думати, аналізувати, приймати рішення, тоді як роками народ привчали не думати, а лише виконувати накази.

У своїй програмній праці «Сучасний театр — театр епічний» Брехт подав схему, у якій порівнює драматургічну й епічну форми театру. Розглянемо таблицю.

Драматична форма театру Епічна форма театру
Дія Розповідь
Залучає глядача до сценічної дії і розтрачає його активність Робить глядача спостерігачем, але пробуджує його активність
Дає глядачеві змогу виявляти по­чуття Примушує глядача приймати рішення
Переживання Світогляд
Глядач співпереживає Глядач вивчає
Гіпноз Аргументація
Сприймання консервується Сприймання переходить у пізнання

 

Одним із стрижневих принципів теорії та практики епічного те­атру Брехта став ефект відчуження. Митець, застосовуючи ефект відчуження, позбавляє вже відоме явище його звичності, побутової заяложеності, показує його в несподіваному ракурсі.

♦ Як ви думаєте, чи був для глядачів «епічний театр» цікавішим

за звичайний драматичний?

V. Закріплення знань, умінь і навичок

Поміркуйте!

♦ Уставте пропущені слова у висловлювання І. Фрадкіна й про­коментуйте його.

«Теорія епічного театру була теорією універсальною, тобто... всі галузі театрального мистецтва й узагальнювала принципи, на яких ... творча робота драматурга, режисера, актора, художника, компо­зитора, аж до гримера й освітлювача»

Для довідок: охоплювала, будується; знаходила, милується; відвідувала, коригується; чергувала, знаходиться.

VI. Домашнє завдання

Розповідати про життєвий і творчий шлях Б. Брехта, його «епічний театр».

Прочитати драму «Життя Галілея».

VII. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон» Продовжте речення.

• Драматургія для мене — це такий жанр...

УРОК № 34

Тема. Драма Бертольда Брехта « Життя Галілея ». Проблема моральної відповідальності вчених за наслідки науко­вих досліджень Мета: допомогти учням зрозуміти зміст твору, його ідейно- художні особливості; розвивати навички виділення головних епізодів та деталей, висловлювання своєї думки про прочитане та обґрунтування її; виховувати прагнення до пізнання, до розширення свого круго­зору, почуття відповідальності за свої вчинки.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстративні матеріали.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

— У пошуках відповіді на тривожні питання сучасності Б. Брехт звертається до історичної в науці постаті Галілео Галілея і пише п’єсу «Життя Галілея», сповнену роздумів про долю світу й долю людини. І доходить досить парадоксального, як на погляд звичай­них читачів, висновку: «Атомна бомба і як технічне, і як суспільне явище — кінцевий результат наукових досягнень і громадської не­спроможності Галілея». У цих питаннях ми будемо розбиратися на сьогоднішньому уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Актуалізація опорних знань

1. Розповіді учнів про життєвий і творчий шлях Б. Брехта

2. Порівняння ознак «епічного театру» Б. Брехта

із традиційним драматичним

3. Дослідницька робота

♦ Прочитайте літературний портрет Б. Брехта, написаний його

другом і дослідником творчості. На які риси характеру він вка­зує, що нове для вас відкриває?

«Зовнішність цього аугсбуржця суперечила усталеному уявлен­ню про письменника. Він ходив у штанах із сірої грубої тканини, носив щось на зразок блузи і насунутий на лоб шкіряний кашкет. Худорляве тіло, точно виліплений череп. Глибоко запалі, загроз­ливі очі. Важко було уявити, що вони спроможні були вкриватися поволокою «втаємниченого творчого натхнення», але цілком мож­ливо було уявити, як вони здатні зламати волю співрозмовника. Коли Брехт виконував власні балади, його палаючий, гранично зо­середжений погляд просто гіпнотизував».

IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Розповідь учителя (або повідомлення учня)

— Існує три редакції п’єси «Життя Галілея». У першій із них (1938-1939) автор підсилює позитивне начало в образі Галілея: від­мовляючись від свого вчення, Галілей не зрікається його, а лише відступає під тиском обставин заради наступу в майбутньому. Га­лілей, не зламаний інквізицією, згодом напише відомі «Бесіди» і цим дасть поштовх для подбільшого злету наукової думки. Таке трактування образу і вчинку Галілея містило в собі натяк борцям- антифашистам на необхідність будь-якої, хоч і підпільної боротьби з фашизмом.

Другу редакцію п’єси про Галілея (1945-1946) Брехт написав у СІЛА. Драматург випускає всі моменти, які могли б романтизува­ти головного героя. Галілей тут життєлюб, для якого кварта свіжого молока значить не менше, ніж наукова істина. Це й приводить уче­ного до зради науці. У фіналі п’єси Галілей передає свій останній рукопис учневі і зізнається: «Упродовж кількох років я був таким сильним, як і влада. Але я віддав свої знання можновладцям для того, щоб вони їх використали, чи не використали, чи зловживали ними — як їм заманеться — у власних інтересах. Я зрадив своє по­кликання. І людину, яка зробила те, що зробив я, неможливо тер­піти серед людей науки». Така зміна в трактуванні постаті Галілея була викликана тим, що у зв’язку з випробуванням атомної бомби в Хіросімі та Нагасакі надзвичайно гостро постала проблема відпо­відальності вчених за використання їхніх винаходів.

Остання, третя редакція «Життя Галілея» (1956) була постав­лена в «Берлінському ансамблі» вже після смерті драматурга.

Переконаний у тому, що науковий прогрес може набути загроз­ливої для людської цивілізації форми, Брехт ще більше загострює проблему наукової та громадянської неспроможності Галілея. Він вилучає сцени «Чума» та «Андреа провозить через кордон рукопис Галілея», які свідчили про те, що вчений зацікавлений у кінцевій перемозі наукової істини. Таким чином відбулася повна зміна ідей­ної спрямованості твору. Змінився світ — змінився і герой Брехта.

2. Колективне складання «сюжетного ланцюжка» драми

Б. Брехта «Життя Галілея»

Можливий варіант «сюжетного ланцюжка»

Галілео конструює власний телескоп за розповіддю наречено­го його дочки Вірджинії і проводить досліди та спостереження за небом, підтверджуючи істинність учення Коперника о обговорює відкриття зі своїм малим учнем Андреа о постійно в боргах (мо­лочникові та ін.), бо в університеті, де він читає лекції, платять мало, а він багато витрачає на книжки й не має часу займатися з учнями о просить у куратора університету підвищення плат­ні, щоб більше уваги приділяти науці о куратор наголошує, щоб Галілей зосередився на більш «практичних» відкриттях, які змо­жуть приносити прибуток о Галілей вирішує переїхати у Флорен­цію, де в нього буде більше можливостей, хоч його й застерігають, що там сильний вплив церкви, інквізиції о під час чуми Галілей не хоче виїжджати з міста, щоб не переривати дослідів о Андреа і його мати самовіддано залишаються з ним о учений тішиться від­криттями, дивується, як таких простих істин не хочуть зрозуміти інші о відкриття того, що Земля рухається, як і планети, навколо Сонця, ставить небезпечне питання: а де ж знаходиться Бог? о за ласку кардинала і власний добробут Галілей платить восьмиріч­ним мовчанням о церква уважно стежить за вченим о наречений дочки відмовляється одружитися з нею через сумнівну репутацію батька о Галілео викликають на допит інквізиції о учні напруже­но чекають від нього подвигу, але дзвони сповіщають, що Галілео зрікся свого вчення (йому лишень показали знаряддя для катуван­ня) о Галілей живе під церковним арештом, пише і віддає кожен аркуш на цензуру о псуючи зір, таємно, при місячному світлі, ро­бить копію своєї праці «Бесіди» о Андреа, уже дорослий учений, їде за кордон і заїжджає до вчителя о той передає йому свій руко­пис о Андреа перевозить твір Галілея через кордон.

3. Обмін враженнями про прочитаний твір

♦ Що найбільше запам’яталося, чому?

♦ У чому суть відкриття Галілея?

♦ Чому церква переслідувала Галілея?

♦ Як ви розцінюєте вчинок Галілея?

♦ А як ставиться автор до зречення героя від свого вчення?

V. Закріплення знань, умінь і навичок

Проаналізуйте !

♦ Прокоментуйте цитати із п’єси.

1) «...Старі часи минули і настав новий час. Ось уже сто років, як людство ніби все жде чогось»;

2) «Сьогодні десяте січня шістсот десятого року. Сьогодні людство заносить у літописи: небо скасоване»;

3) «Мислити — це одна з найбільших насолод людського роду»;

4) «Сума кутів трикутників не може бути змінена на догоду курії»;

5) «...Ті, що вирощують хліб, збагнуть: ніщо не рухається, коли його не рухати».

VI. Домашнє завдання

Знати зміст драми, уміти її аналізувати.

VII. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

♦ Про «епічний театр» Б. Брехта у мене склалося враження...

♦ Драма «Життя Галілея» видалася мені...

УРОК № 35

Тема. Неоднозначність образу головного героя твору Бер- тольда Брехта «Життя Галілея». Інтелектуальний характер драми Мета: допомогти учням розкрити неоднозначний образ Галілея, основну думку та її художнє втілення у тво­рі; розвивати навички аналізу драматичних творів, виділення головного, образне й логічне мислення; розширювати кругозір учнів; виховувати почуття відповідальності, активної громадянської позиції.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього.

Тип уроку: формування вмінь і навичок.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. «Брехт розпочав роботу над п’єсою, коли в газетах з’явилося повідомлення про розщеплення атома урану. В умовах існування фашистської диктатури наукове досягнення німецьких дослідників стало страшною загрозою для людства. Проблема на­бирає характеру соціального і водночас — суто по-людськи — етич­ного. Брехт поєднує обидва плани, пише виразну, ми сказали б, ін­телектуальну п’єсу з властивим авторові панівним логізмом, ніби вносячи в наукові діалоги п’єси той запал, який він (Брехт) виніс із лабораторій Нільса Бора.

Але проблематика п’єси значно ширша. Насамперед, це думки про тернисті шляхи духовної еволюції, про народність як катего­ричний імператив, про трагедію піонерів людського пошуку, про трагедію існування відчужених від людини сил, які, вивільнюючи- ся з-під влади людини, починають своє ошелешливе існування», — так починає свою літературознавчу статтю про п’єсу Б. Брехта «Життя Галілея» видатний український поет і дослідник творчості

В. Стус. Тонкощі й суперечності образу вченого, ідею та значення твору ми й будемо з’ясовувати на уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Формування вмінь і навичок учнів

1. Літературний диктант

1) Що побачив Галілей у телескоп, після чого сказав, що «небо скасоване» у такому вигляді, як його уявляли: сферичне скле­піння, небесна твердь? (Чотири супутники Венери)

2) Чому Сагредо, друг Галілея, з глибоким розпачем вигукує: «Не­щасна та година, коли людина відкриває істину!»? (.Боїться за Галілея, якому загрожує суд інквізицїі.)

3) Як Галілей збирався довести Консиліуму, що він за допомогою дослідів довів правоту Коперника? (Просив повірити не розра­хункам, як Коперник, а своїм очам.)

4) Продовжте слова Галілея: «Сума кутів трикутника не може бути змінена... » {На догоду курії (владі))

5) Чого чекали учні від свого учителя, коли того викликали на суд інквізиції? (Що він не зречеться свого вчення.)

6) Що підштовхнуло Галілея до зради? (Йому показали знаряддя тортур.)

7) Яку книгу написав Галілей під інквізиторським наглядом? («Бесіди»)

8) Чому в ученого різко зіпсувався зір? (Він копіював книгу при місячному сяйві.)

9) Чому Галілей не подав руку своєму учневі, який приїхав його відвідати? (Уважав себе не гідним прощення.)

10) Хто перевіз рукопис Галілея через кордон? (Андреа)

11) Що з їжі передають Галілею, що дуже його порадувало? (Двох гусей)

12) Якою була б клятва вчених-природознавців, згідно з думками Галілея, коли б він вистояв? (Застосовувати своіі знання тіль­ки на благо людства.)

2. Колективна робота над образом головного героя Галілео Галілея

У чому його суперечливість? (У поєднанні прагнення до вста­новлення наукових істин і відмови від них заради безпеки й власного благополуччя.)

♦ Визначте позитивні та негативні риси героя.

Позитивні риси Негативні риси
Самовідданість у праці; геніальність; любов до науки, до книги; служіння істині Надання переваги задоволенню по­треб у добрій їжі, комфорті; безвідповідальність, схиляння перед сильними світу цього

 

Коментар. Галілей у п’єсі Брехта — суперечлива особистість: він великий учений, але зрадив науку; він не боїться залишатися в місті, охопленому епідемією чуми, щоб не переривати свої науко­ві досліди, але, побачивши знаряддя тортур, зрікається свого на­укового відкриття.

Протиріччя між духовним і плотським у постаті Галілея відо­бражує конфлікт двох філософських систем, двох поглядів на світ і на людину в цьому світі. Галілео сам, власноруч творить новий час, але й відчуває смертельний страх перед часом, що минає. Цей конфлікт двох епох, які так переплітаються в одній людській долі, розв’язується капітуляцією видатного новатора перед старим. Брехтівський Галілей так і не спромігся, не знайшов у собі сили ви­голосити знамените: «А все-таки вона крутиться!»

Відмовляючись від легендарного сюжету, пов’язаного з люд­ською пам’яттю про Галілея, Брехт розвінчує, засуджує свого ге­роя. «Галілей, — зауважував Брехт, — урешті-решт знищив не лише себе як особистість, а й найціннішу частину своєї наукової праці. Церква (тобто влада) захищала біблійне вчення тільки для того, щоб захистити себе, свій авторитет, своє право гнобити й екс­плуатувати. Люди зацікавилися вченням Галілея про небесні тіла лише тому, що страждали від гніту церкви. Галілей зрадив справж­ній прогрес, коли зрікся; він покинув людей напризволяще. Астро­номія стала знову лише однією із спеціальностей, галуззю вчених, аполітичною, ізольованою. Церква відокремила проблеми небес від проблем землі, зміцнила своє панування й охоче визнала згодом нові рішення».

Брехт називає у своїй п’єсі сумні наслідки Галілеєвого зре­чення: Декарт сховав у шухляду свій трактат про природу світла; Федерцоні «знову шліфує лінзи в якийсь маленькій крамниці», Фульганціо «зрікся науки і повернувся в лоно церкви». Торже­ствує старий світ.

Предыдущая статья:Усі уроки світової літератури. 11 клас. В. В. Паращич 8 страница Следующая статья:Усі уроки світової літератури. 11 клас. В. В. Паращич 10 страница
page speed (0.0355 sec, direct)