Всего на сайте:
148 тыс. 196 статей

Главная | Электроника

Мікросхема ПТЧ на системній платі, в якій розміщується BIOS  Просмотрен 261

Мікросхема ПТЧ на системній платі, в якій розміщується BIOS

Пристрої для зберігання BIOS

Для того, щоб зберігати BIOS або його частину незалежним від живлення чином на різних етапах еволюції персонального комп'ютера використовувались всі можливі засоби NVRAM: магнітні носії різних ґатунків] та мікросхеми пам'яті постійного зберігання — ROM (PPROM, OTPROM). На сучасних платформах зазвичай використовуються тільки мікросхеми, дані в яких зберігаються і після вимкнення живлення. З їх числа:

· EPROM (від англ. Erasable Programmable Read Only Memory) — мікросхема постійної пам'яті, вміст якої стирається за допомогою ультрафіолетового опромінення.

· EEPROM (від англ. Electrically Erasable Programmable Read Only Memory) — мікросхема постійної пам'яті, що стирається за допомогою спеціального електричного сигналу.

· Flash ROM — спеціальний різновид EEPROM, який може бути перезаписаний просто в комп'ютері без додаткових пристроїв на зразок програматора.

Історія

До кінця 90-х років для зберігання BIOS використовувалися мікросхеми з паралельним інтерфейсом: під'єднання типового пристрою ROM обсягом 1 мегабіт виконувалося з допомогою 8 ліній для передачі даних та 17 адресних ліній, що забезпечувало доступ до 217=131072 байтів. Такий сигнальний інтерфейс якнайкращим чином пасує системним платам з ISA-шиною, яка й забезпечувала його роботу.

Згодом з'явилися пристрої ROM з мультиплексованим інтерфейсом. З їх числа — FWH (Firmware Hub), запропонований компанією Intel Corp., та LPC (Low Pin Count) — результат співробітництва групи виробників. Характерною особливістю таких пристроїв стало використання однієї групи сигнальних ліній для передачі різної інформації. Типовий представник — Intel® 82802 Firmware Hub. Крім восьми ліній для передачі даних у нього є ще одинадцять адресних ліній, по яких можна передати як молодшу частину справжнього адреса, так і старшу його частину. Фактично мікросхеми сімейства 82802 здатні обслуговувати 22 адресні лінії, що забезпечує адресацію простору у 222 байти.

Мікросхеми ROM з підтримкою LPC мали значні переваги перед паралельними ROM, насамперед завдяки збільшеній ємності та впроваджувались на сучаснихсистемних платах без ISA-шини. Оскільки під'єднання як паралельних, так і FWH/LPC ROM потребує кілька десятків електричних контактів, задля економії від 2006 року на персональних платформах почав використовуватись добре відомий SPI-інтерфейс. SPI-мікросхеми мають всього вісім контактів, з яких лише чотири задіяні для передачі даних.

Предыдущая статья:ВЫБОР ВРАЧА Следующая статья:Початкова стадія
page speed (0.0375 sec, direct)