Всего на сайте:
119 тыс. 927 статей

Главная | Культура, Искусство

Технлогічна частина  Просмотрен 18

Розділ І

 

 

1. Перші фотографи

 

Ньєпс до (Niepce) Нисефор (повне імя Жозеф Ньєпс)

Ньєпс до 113 багато років займався поліпшенням способу плоского друку- літографії, винайденої А. Зенефельдер в 1796. Важкий баварський вапня, який Зенфельдер використовував як друкованої форми, Ньєпс замінив листом жерсті. Ньєпс не вмів малювати і після заклику сина в армію почав експерименти з солями срібла. Він прагнув змусити світло малювати. Досягти мети вдалося за допомогою асфальтового лаку (бітуму), розчиненого у тваринному маслі. Цей розчин він наносив на пластину зі скла, міді або сплаву олова зі свинцем і експонував її в камері- обскура кілька годин. Таким чином , ‘‘перший фотопапір’’ був виготовлений з асфальту. Коли отримане на покритті зображення твердне і ставало видимим простим оком (див.Мал.1). Проте збереглася лише гелиография 1826 року, коли Ньєпс почав використовута заммість мідних і цинкових пластин сплав олова зі свинцем. Експозиція тривала вісім годин.

 

Дагер (Daguerre) ЛуЇ Жак Манде

 

У 1822 відкрив у Парижі діораму , яка представляла собою величезне спорудження з величезними полотнами Їх створення і вдосконалення, ймовірно, підштовхнуло Дагера до експеементиів в галузі Фотографі. Він знав камеру – обскуру і робив начерки з натури для створення ілюзії реальності у своії діограмі.

Його ідея полягла в тому, ш\щоб отримувати зображення на полірованій поверхні срібної пластини, просоченої парами йодиду : вони робили її чутливою до світла. Цю пластину він поміщав у камру – обскуру і піддавав експозиції, а виявляв парами ртуті.

 

Отримане і виявлену в парах ртуті зображення він фіксував, промиваючи експоновану пластину сильним розчином солі і гарячою водою. Після 1839 сіль у процесі фіксації була замінена гіпосульфітом натрію – фіксуючим елементом, відкритим Джоном Гершелем.

 

В результаті змивалися частинки йодиду срібла, не підані впливу світла. Час експрзиції пластини в камері – обсукуру становили від 15 до 30 хвилин (у той час як при гелиографии Ньепса була потрібна експозиція до 8 годин ) (див. Мал.2).

У результаті виходила єдина фотографія – позитив, названа автором дегеротивією. Кілька таких платівок зробити було неможливо.

 

2. Теоретичні відомості зйомки пейзажу

 

Ефектні пейзажі здавна були джерелом натхнення для художників і фотографів. Адже зйомка пейзажів – це зовсів не приводить у зневіру заняття, а скоріше мить безтуботного фотографічного задоволення.

Для зйомки природних ландшавтів ва знадобиться :

Цифрова камера. Будь-яка людина може насолодитися пейзажної зйомкою незалежно від того, воліє він 2 – мегапіксельним компактом або 10 –мегапіксельною зеркалкой з високоякісним об’єктивом. Однак особливо зручні камери, оснащені ширококутним об’єктивами.

Штатив. Якщо ви використовуєте короткі витримки, то застосування штатива не є необхідністю,хоча стабільне положення камери допоможе забезпечити ідеалюну горизонтальність картинки. Але от якщо ви застосовуєте тривалі витримки, то штатив вам абсолютно необхідний, щоб запобігти будь-яке випадковий рух камери,яке призведе до отримання розмитого знімка.

 

Для позначення цієї проблеми у фотографічному сленгу існує слово «шевеленка». Якщо у вас тремтять руки або ви занадто грубо натискаєте на спускову кнопку, то «шевеленка» буде фірмовим знаком ваших фотографій.

 

Хороша пейзажна фотографія змушує забутти глядача про те, що це фотографія.Вміщена в рамку на добре освітленій стіні, на «своєму»місці ,вона буквально перетворюється на «відкрите вікно». Щоб це відбувалося, знімок повинен бути і технічно бездоганним, і захоплюючим за змістом. Технічні недоліки відволікають увагу і не дозволють глядачеві насолоджуватися красою природи,відображеної на знімку.

А технічно досконалий знімок представить сфотографовану природу у всій красі, тобто покаже всі елементи сцени з достатньою чіткістю і добре освітленими.

Бажано щоб пейзажний знімокмав бездоганну різкість по вій плоі кадру – від травинок на передньому плані, до гірської гряди на горизнті. Різкість зображення по всій глибині картини,від переднього до заднього планів, досягається використанням максимально закритою діафрагми, найбільш оптимально використання значення f = 8-16. Якщо ніяк не вдається домогтися різкості у всьому кадрі, виберіть менше з двох зол і запам’ятайте,що при зйомці пейзажів нерезкий передній план виглядає куди гірше, ніж нерезкий задній план. Тому бажано,щоб передній план був різким завжди, а фоном (в крайньому випадку) можна пожертвувати. У рідкісних випадках, легку розмитість заднього плану можна використовувати для фокусування уваги глядача на передньому плані, якщо на задньому немає чітко вираженого центру уваги.

 

 

 

Опрацюваня деталей на знімку в першу чергу залежить від якості об’єктива. Але, навіть знімаючи через високоякісний об’єктив, можна отримати розмите зображення через нестабільність положення фотоапарата при зйомці з рук.

Врахуйте, якщо вам знадобиться максимально закрити дівфрагму (для більшої глибини різкості ), то на плівку або матрицю потрапить лише мала дещиця доступного світла, і витримка напевно буде довше за часом. А так як стійко тримати фотоапарат руками протягом однієї секунди неможливо, штатив необхидний. Це дозволить вам, в прямому сенсі цього слова, «розв’ язати руки».Встановивши фотоапарат на штатив, ви можете спокійно маніпулювати об’ єктивами,фільтрами, блендами.

НА відміну від художника – живописця, який може включити будь-які реальні і вигадані елементи в свою композицію, фотограф жорстко обмежений реальністью і змушений фотографувати «те що є». Тобто будувати свої композиці шляхом переміщення камери відносто сцени, простіше кажучи, присідаючи вгору – вниз або крокуючи вправо – вліво.

Одне з головних правил при створенні пйзажу – це те, що передній план можна і потрібно шукати. Можна – бо лизько розташованих від точки зйомки предмети помітно рухаються в кадрі при невеликих зсувах камери вгору – вниз – вліво – вправо. Треба – бо за допомогою вмілого накладаня елементів переднього плану можна досить істотно поліпшити кадр – наприклад, затулити стоїть далеко автомобіль, дати напрямок погляду глядача на непомітну квітку або коли стоїть далеко гірский козел, підкреслити красу дерев заднього плану. Одним знайважливіших завдань при художньої зйомці пейзажу є передача глбини сцени, відчуття простору, що практично нездійсненно за відсутності хорошого переднього плану. (див. Мал. 4,4-2)

 

 

 

Не сектер,що хороший пейзажний знімок відрізняється, перш за все, відточеною композицією. Без цього пейзажу буде приречена на невдачу. Побудова правильної і гармонійною композиції в межах кадру – це ціла наука (або мистецтво).

Основна відмінність ранкового та вечірнього бічного світла в тому, що він дозволяє проектуючи один на одного елементи сцени і уникнути їх зливання,« нечитаності » одних об’ єктів на тлі інших.

Зйомка у напрямку до сонця – негативно виходять на зображеннях. Слідує унати зйомки коли ранковий або вечірній зйомці, світло падає прямо в спину – майже напевно ви отримаєте, « плоский » знімок. Під час зйомки необхідно враховувати попадання в кадр тіней від сторонніх об’ єктів.

Денне світло його можна досить вдало використовувати для зйомки, якщо пам’ятати про наявність хмар. Основна ідея полянає у використнні світлових акцентів.(див. Мал. 6)

Фотограф повинен вибудовувати композицію кожного кадру. Зйомка міських пейзажів – НЕ фоторепортаж, кількість фотографій не перейде в якість. Тому враховуйте, що зйомка без розуміння художніх і технічних можливостей фотографії для передачі краси кожного обраного сюжету – це втрачений час.

Панорама

Незважаючи на велику кількість видів панорами, на практиці найчастише застосовується горизонтальне паноромування. Для отримання панорами ніякого спеціального обладнання не потрібне: камера,дуже бажаний штативі достатній час для підготовки і зйомки.

При підготовці до зйомки важливо:

1) виставити камеру стого горизонтально. Необхідно переконатися в рівності горизонту в видошукачи, як у центральному, так і в крайніх кадрах панорами. Для цього дуже зручно використовувати штатив, голівка якого дозволяє обертати камеру навколо вертикальної осі. Але якщо немає можлвості знімати зі штативом,то можна спробувати зімітувати роботу штатива, тримаючи апарат в руках. Деяку допомогу в цьому надають різні панорамні функції та режими, які іноді спеціаоьно передбачають виробники компактних цифрових камер ;

2) вибрати необхідеу експозицію. Для « безшовної » стикування кадрів необхідно, щоб освітлення було однаковим для всіх знімків панорамної серії. Найчастіше для цього виротистовують режим фіксування експозиції після виміру її по центральному або просто найбільше важливого кадру. Якщо такої можливості у вашої камери немає, переведіть її в ручний режим управління, виставивги попередньо заміряні автоматикою значення витримки діафрагми .

3) зафіксувати або встановити вручну баланс білого на вашому апараті. При змін кута зйомки освітленя іноді змінюється, при використанні автоматичного балансу білого, камера може « перерахувати » його в самий невідповідний момент ;

4) дистанцію фокусування бажанно зробити однаковою для всіх вхідних в панораму знімків. Іноді це складно, так як в кадри потрапояють предмети, що знаходяться на самих різних відстанях від камери, тому зручніше встановити об’ єктив на нескінченність і закрити діафрагму до граничних значень для досягнення максимальної глибини різкості.

На якість знімків впливає не тільки оптика і якість матриці, але і коректність вибору ручних параметрів зйомки. Раз вже ми прийняли рішення поступово відходити від автоматичного режиму, давайте розберемося в деяких налаштуваннях, здатних поліпшити якість кадру.

 

Баланс білого – саме помилка балансу роблять знімки жовтими ато блакитними залежно від світла. Справа в тому, що наш мозок коригує передане очима зображення : він точно знає, що аркуш паперу – білий, а тому, він його таким і сприймає. Хороша камера теж намагається теж пристосуватися до умов зйомки, змінюючи баланс кольорів залежно від умов зйоми, проте далеко не всякий процесор може абсолютно точно сприймати тип освітлення, від чтого і порушуються кольора знімка. Для точного підстроювання балансу в будь-яких умовах використовується так звана підстроювання балансу по білому аркуші. У камерах вона може бути організована по різному, хоча сміст у неї один – буквально показати камері, який колір в даних умовах потрібно важати білим. (див. Мал. 5,5-1)

 

Світлочутливість – ще одне важливе поняття,потрібне для хорошої зйомки. Чутливість матриці можна розуміти як здатнсть робити пристойні при різному освітленні : чим нижче цей параметир, тим більше має бути світла ( вимірюється вона в стандартних одиницях ISO і може приймати значення в середньому від 50 до 1600).

Чутливість матриці і плівки практично не розрізняються, більш того, ефект від збільшення цього параметра один і той же – посилення зернистості зображення.

Як ми раніше вибрали плівку вдповідно до умов зйомки, так і в цировій камері можна виставити значення світлочутливості. Однак цифрова зйомка дещо відрізняється від плівково : тут не слід захоплюватися високими значеннями, адже загальну освітленність кадру можна підвищити і іншими методами.

 

Експорекція (омпенсація експозиції) – найпростіший і ефективний спосіб освітлити підсумковий кадр. Значення зазвичай варіюються від -2 до +2. Якщо число позитивне – кадр стає світліше, негативне – темніше. На відміну від світлочтливості, теж впливає на якість снімків при обмеженому освітленні, експокорекція лише тільки збільшує кількість світла в кадрі,не роблячи картину зернистою.

 

Автобрекінг – як продовження теми про експокорекції, згадаемо про брекетинг. Коли обраний цей режим зйомка, камера автоматично виставляє значення компенсації в ерії кадрів: від меншого до більшого. Корисна для початківців фотолюбителів, що чули про моживість коректування експозиції, але не розуміють її суті.

Фокусування – точніше, область фокусування камери. Це саме те місце, на яке камера наводиться, тобто, вважає найголовнішим на знімку, призлизно обичислюючи відстань до об’ єкта. Існує багато способів фокусування, наприлад, по центру або декілької точках кадру. У деяких камерах навіть передбачена можливість зрушувати точку фокусування з центру в іншу область. Дуже корисно мати можливість ручного фокусування: коли можна точно вказати необхідну відстань до об’ єкта зйомки: така можливість дозволить робити нестандартні знімки, наприклад, фотографувати павутину або скло,яке автоматика просто не помітить.

Глибина різкості – цим виразом позначають ту частину простору перед камерою, яка на знімку буде чіткою. Наприклад, при зйомці міських пейзажів, Картина повинна бути чіткою практично до безкінечності (в розумних межах), а в портретних знімках ця величина повинна бути мінімальною, бажано, щоб чітко вийшла тільки модель в кадрі, а фон був максимально розмитий.

 

Витримка і діафрагма – ці поняття, як правило, застосовуються в парі. Витримка – це час затримки затвору у відкритому стані : чим швидше він закриється, тим менше світла потрапить на матрицю, а значить, кадр буде темніше. Діафрагма теж впливає на ступінь освітленності знімка : чим вона ширше, тим світліше кадр. Експерименти з цими параметрами можуть давати абсолютно непердбачувані результати . Наприклад, тривала витримка стане в нагоді при зйомці феєрверків : можна буде відобразити весь шлях іскор салюту.Граючи зі значеннями діафрагми, можна управляти глибиною різкості ( наприклад, щоб сфотографувати якийсь об’ єкт з максимально розмитим заднім фоном ).

 

Зрозуміти, яким вийде кадр ( світлим або темним, похмурим або яскравим ) допоможе гістограма зображення, тобто графік параметрів зображення. Фактично, гістограма може показати,чи є недолі того чи іншого кольору на знімку. Деякі апарати здатні її відображати під час зйомки, що може полегшити побудову кадру.

Наприклад, помітивши нерівносі або порожнечі на гістограмі, можливо, варто спробувати змінити ракурс або злегка повернути камеру, щоб графік на гістограмі згладився.

Щоб навчитися знімати якісні фотографії, потрібно всього лише дві речі: практика і нестандартне бачення навколишнього світу. Завдяки тому, що в цифрових апаратах практично не має витратних матеріалів, ніщо тепер не заважає практикуваися в отриманні хороших фотографій. А от з нестандартним баченням справи йдуть трохи гірше.

Справа в тому, що інстинктивно ми завжди поміщаєимо головний об’ єкт зйомки в центр картини або під прямі промені сонця, позбавляючи її при цьому унікальності. Однак найцікавіші кади виходять саме в нестандартних умовах.

 

Підсвічування – використовується при зйомці яскравих сюжетів, дуже часто застосовується для створення ефектних рекламних плакатів. Настільки красиву назву носить особливий напрямок світла, коли зйомка ведеться Настільки красиву назву носить особливий напрямок світла, коли зйомка ведеться проти джерела світла, наприклад фотографується дерево на заході, а сонце знаходиться прямо за ним. Чим яскравіше джерело світла за об’ єктом зйомки, тим більше симпатичною вийде фотографія. Якщ використовувати цю техніку зйомки під час відпочинку на пляжі, то всі люди на фотогафіях вийдуть дуже засмаглими.

 

Елементи пейзажу

Сфотографувати пейзаж – завдання не з легких навіть для досвідчених фотографів. Фотозйомка пейзажу має свої особливості, як і будь-яка інша фотозйомка, тому в данній статті я хочу розповісти, яка техніка вам може знадобитися для фотографування пейзажів, як правильно вибудувати композицію, в який час краще фотографувати пейзажі.

Пейзаж зазвичай зображує відкритий простір. У ньому, як правило, представленно зображення водної та / або земної поверхні. Залежно від напрямку – рослинність, будівлі,техніка, метеорологічні (хмари ,дощ) і астрономічні (зірки, сонце, місяць) освіти.

Іноді фотограф використовує ткоф фігуративні включення (люди, тварини), переважно у вигляді відносн швидкоплинних сюжетних ситуацій. У пейзажної композиції х, однак, відповідиться однозначно другорядне значеня, часто роль стаффаж.

Залежно від типу зображеного мотиву можна виділити сільський, міський ( в тому числі архітектурний – ведута і індустріальний ) пейзаж. Особливу область складає зображення морської стихії – морський пейзаж або марина. При цьому пейзажі можуть бути як камерними, так і панорамними.

 

 

 

Крім того, пейзаж може носитити епічний, історичний, героїчний, ліричний, роантичний,фантастичний і навіть обстрактний характер.


Ще одна перевага міського пейзажу полягає в тому, що не обов'язково їхати в Москву або в Нью-Йорк, чудовий міський пейзаж можна зробити і на власному подвір'ї. При певних обставинах і певному завзятості фотографа споруди спальних районів можуть виявитися дуже фотогенічними і навіть стати основою для чудового кадру. Якщо розглядати історію появи міського пейзажу, як і у багатьох інших фотографічних жанрів, починається вона з живопису. Більшість італійських художників-пейзажистів працювали в жанрі ведути (італ. Veduta), що можна перевести, як міський архітектурний пейзаж.

Обробка фотоплівки

Обробка ( проявлення ) фотоплівка – частина фотографічног процесу для отримання видимого зображння з прихованого (отриманого експонуванням фотоматеріалу ) за допоогою хімічного абофізичного процесу. У великої частини фотографічних процесів, результат прояву є нестійким (або хімічно оборотним) і вимагає завершальної фази - фксування ( закріплення ).

Фізична проява – умова назва процесу прояви, при якому металеве срібло відновлюється з солей срібла, що входять до складу проявника.

Хімічна проявка – умовна назва процесу прояви, при якому металеве срібло відновлюється з солей срібла, що входять до складу фотоемульсіоного шару. При хімічному прояві витрачається проявляє речовина, що входить до складу проявника.

Предыдущая статья:Список использованных источников (Совершенствование механизмов повышения инвестиционной привлекательности строительного предприятия) Следующая статья:Разработка методик определения и способа очистки воды от ряда Поверхностно-Активных Веществ (ПАВ)
page speed (0.0125 sec, direct)