Всего на сайте:
119 тыс. 927 статей

Главная | Информатика

Основи побудовисистем управління базами даних  Просмотрен 63

Випускнику Хом’яку М. А.  групи __ 34

Професії оператор комп’ютерного набору;

контролер-касир ________

Тема роботи: Основи побудовисистем управління базами даних;

 

 

ОПЕРАТОР КОМП’ЮТЕРНОГО НАБОРУ

 

ВСТУП

 

Для маніпулювання інформацією (введенням, пошуком і т.п.) використовуються спеціальні пакети програм, що мають назву системи управління базами даних (СУБД). Цей вид програмного забезпечення в останні роки дуже швидко вдосконалюється. З однієї сторони СУБД усе ширше використовуються для маніпулювання новими типами інформації (мультимедіа, геоінформаційні системи). З іншого боку – створені нові технології (архітектура “клієнт-сервер”, розподілені бази даних, гіпертекст і т.п.), які дозволяють забезпечити доступ до інформації широкому колу користувачів у рамках мережі Internet, відкриваючи тим самим принципово нові можливості для вивчення навколишнього середовища.

В останні роки, завдяки розвитку технологій мультимедіа, за допомогою комп’ютерів стало можливим обробляти практично будь-які типи інформації про навколишнє середовище – замальовки, звуки, відео, і термін “інформація” став часто використовуватися як синонім терміна “дані”.

База даних – це систематизована сукупність інформації, що зберігається разом.

У комп’ютерній базі даних інформація зберігається у таблицях, дуже схожих на електронні таблиці. Стовпці цих таблиць мають назву полів, а рядки даних – записів.

Комп’ютерна СУБД – це програма, призначена для запису, пошуку, сортування, обробки (аналізу) та друкування інформації, що міститься в базі даних.

Фірма Microsoft випускає СУБД різного класу – від персональних, які можна використовувати і для невеликих підприємств, до потужних корпоративних з підтримкою трансакцій.

 

 

Продукти СУБД такі:

- Microsoft Visual FoxPro 7.0 Professional Edition;

- Microsoft Access 2007;

- Microsoft SQL Server 2007;

Продукти Microsoft Visual FoxPro 7.0 та Microsoft Access 2007 – це персональні СУБД, а Microsoft SQL Server 2000 – реляційна СУБД з підтримкою XML для побудови корпоративних застосувань. Працюючи під Windows 2000 DataCenter Server, вона підтримує до 32 процесорів на комп’ютер та 64 Гбайт пам’яті та добре масштабується на новіші версії Windows 2000.

Метою написання даної дипломної роботиє дослідження побудови СУБД.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

. Основи побудови систем управління базами даних

 


1.1. Поняття бази даних та систему управління базами даних

База даних (БД) – це сукупність взаємозв’язаних данихпевної предметної області. Основними та невід’ємними властивостями БД є такі:

· дані логічно пов’язані між собою і несуть відповідну інформацію;

· структура баз даних звичайно відповідає тому специфічному набору даних, які вона містить;

· для даних допускається така мінімальна надлишковість, яка сприяє їх оптимальному використанню в одному чи кількох застосуваннях;

· незалежність даних від програм;

· для пошуку та модифікації даних використовуються спільні механізми;

· як правило, у складі БД існують засоби для підтримки її цілісності та захисту від неавторизованого доступу.

Системи управління базами даних – це програмні засоби, за допомогою яких можна створювати бази даних, заповнювати їх та працювати з ними. У світі існує багато різноманітних систем управління базами даних. Багато з них насправді є не закінченими продуктами, а спеціалізованими мовами програмування, за допомогою яких кожний, хто вивчить дану мову, може сам створювати такі структури, які йому потрібні, і вводити в них необхідні елементи управління. До таких мов відносяться Clipper, Paradox, FoxPro та інші.

Системи управління базами даних (СУБД) є набором програмних засобів, необхідних для створення, використання і підтримки баз даних.

Система управління базами даних (СУБД) поєднує відомості з різних джерел в одній реляційній базі даних. Створювані форми, запити і звіти дозволяють швидко й ефективно обновляти дані, отримувати відповіді на питання, здійснювати пошук потрібних даних, аналізувати дані, друкувати звіти, діаграми і поштові наклейки.

Організація єдиної бази даних стала можливою лише завдяки тому, що були створені спеціальні програмні продукти – системи управління базами даних (СУБД).

Основне призначення СУБД – створення та підтримка в актуальному стані бази даних, а також зв’язок її з програмами розв’язування економічних завдань (прикладні програми користувачів).

База даних – це комп’ютерний термін, який використовується для позначення сукупності інформації з окремої теми або відомостей, пов’язаних з деякою прикладною задачею. Зберігання інформації у вигляді бази даних полегшує доступ до неї, пошук та вилучення потрібних фрагментів.

На магнітному диску база даних може зберігатись у вигляді одного файла (бази даних MS Access, Informix та ін.) або у вигляді папки з файлами (бази даних Interbase, Paradox та ін.).

В банку даних здійснюється збереження та пошук інформації, завантаження та обновлення даних, їх реорганізацію та відновлення. Основні вимоги до банку даних: інтеграція баз даних і цілісність кожної з них, незалежність, мінімальна над лишко вість даних, що зберігаються, і здатність до їх розширення. Важливою умовою ефективного функціонування банку даних є забезпечення захисту даних від несанкціонованого доступу або випадкового знищення даних, що зберігаються.

Залежно від розміщення баз даних і компонентів, які забезпечують їхнє опрацювання, СУБД поділяють на локальні та розподілені. Локальні СУБД забезпечують зберігання й опрацювання даних на локальному комп’ютері, а у розподілених – дані можуть зберігатися та опрацьовуватися на різних комп’ютерах у локальній або глобальній мережі. Залежно від способу доступу до бази даних СУБД розподіляють на файл-серверні, клієнт-серверні та інтегровані (вбудовані). У файл-серверних СУБД файли з даними розміщуються на сервері, а на кожному клієнтському комп’ютері встановлено повну версію СУБД. Доступ з клієнтського комп’ютера до даних на файл-сервері здійснюється з використанням мережі. Недоліком таких СУБД є необхідність встановлювати інколи доволі дорогі повні версії програм на кожний комп’ютер, висока завантаженість мережі під час передавання даних із клієнтського комп’ютера на сервер і навпаки, необхідність у досить потужних комп’ютерах на робочих місцях клієнтів. Позитивним є невисокі вимоги до продуктивності комп’ютера, який є файл-сервером. Одним із варіантів використання файл-серверних СУБД є розміщення і СУБД, і даних на одному клієнтському комп’ютері. Найбільш широко в останні роки розвивається клієнт-серверна технологія використання баз даних (мал. 1.1).

Мал.. 1.1. Схема використання бази даних за клієнт-серверною технологією

За цією технологією на сервері встановлюється серверна версія СУБД, на ньому ж, як правило, розміщена і база даних. На клієнтських комп’ютерах встановлюються тільки невеликі за обсягом і функціональністю клієнтські версії СУБД, у завдання яких входить формування запитів на опрацювання даних і виведення результату опрацювання, надісланого з сервера. Усі операції з даними здійснюються на сервері. Такі СУБД не потребують потужних клієнтських комп’ютерів і не перевантажують мережу, простіше реалізується система збереження цілісності даних, однак значно підвищуються вимоги до технічних характеристик сервера. За клієнт-серверною технологією організована робота залізничних кас продажу квитків, робота банкоматів тощо. Інтегровані (вбудовані) СУБД використовуються як складові інших програмних продуктів, наприклад електронних енциклопедій, словників, пошукових систем тощо. Ці системи не потребують окремої інсталяції, можуть мати обмежений набір функцій з управління базою даних, наприклад не забезпечувати оновлення даних. Доступ до даних здійснюється з використанням засобів прикладної програми, в яку інтегрована СУБД. Схему основних класифікацій СУБД наведено на малюнку 1.2.

Мал.. 1.2. Схема основних класифікації СУБД

 

 

 

1.2. Етапи створення бази даних

 

Процес створення бази даних є одним з прикладів розв’язування задач з використанням комп’ютера. До цього процесу потрібно ставитися відповідально, особливо на етапі проектування. Помилки в проектуванні можуть з’ясуватися після виконання значного обсягу робіт з введення даних. Це призводить до невиправданих втрат часу і коштів.

Створення баз даних передбачає такі етапи:

1. Постановка завдання. На цьому етапі визначається мета створення бази даних, окреслюється предметна область, для якої буде створюва-тися база даних, визначаються потенційні користувачі базою даних.

2. Створення описової інформаційної моделі бази даних, у якій виділя-ються сутності майбутньої бази даних, описуються зв’язки між ними.

3. Створення моделі «сутність–зв’язок».

4. Визначення моделі даних.

5. Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.

6. Введення даних.

7. Тестування бази даних, її корекція.

Після тестування та корекції робота з базами даних не завершується.

У ході експлуатації бази даних, як правило, дані регулярно оновлюються, можуть змінюватися зв’язки між сутностями тощо.

 

1.3. Концепція баз даних

Базу даних у загальному випадку можна визначити як уніфіковану сукупність збережених і відтворених даних, що використовуються у рамках організації (Engles R.A., 1972 р.). Однак поняття БД не ґрунтується в цей час на єдиній концепції, скоріше це ціле сімейство пов'язаних між собою понять з програмного й апаратного забезпечення, аналізу й моделювання даних і додатків. Існує кілька визначень БД.

База даних (за Дж. Мартіном) є сукупність взаємозалежних даних, які спільно використовуються декількома додатками й зберігаються з мінімальною регульованою надлишковістю. Дані запам'ятовуються таким чином, щоб вони, у міру можливості, не залежали від програм. Для обробки даних застосовується загальний керуючий метод доступу. Якщо БД не перетинаються за структурою, то говорять про систему баз даних.

База даних (відповідно до матеріалів комітету КОДАСІЛ) складається зі всіх екземплярів записів, екземплярів наборів записів й областей, які контролюються конкретною схемою. Під схемою можна розуміти карту всієї логічної структури БД.

Для розроблювача ІС істотним моментом при використанні концепції баз даних (БД) є та обставина, що дані стають певним чином організовані, здобувають якусь упорядкованість і внутрішню структуру, а також те, що є деякий набір уніфікованих операцій обробки даних і декларативних засобів подання даних. До таких операцій варто віднести операції "Вставити" (Insert), "Додати" (Add), "Видалити" (Delete) і ряд інших. До декларативних засобів подання даних варто віднести мови визначення даних. Тобто використання даної концепції при створенні ІС припускає наявність мови визначення даних і мови маніпулювання даними, а також правил побудови інтерфейсів програм (додатків)із БД і користувачем.

 

Такий розподіл засобів маніпулювання даними і їхнього подання є деякою мірою умовним. Мова визначення даних служить для опису логічної структури (схеми) БД, а в деяких випадках і способів зберігання й доступу до даних. Мова маніпулювання даними надає алгоритмічні засоби побудови додатків для обробки елементів даних, які зберігаються у БД.

Рівні проектування бази даних

При проектуванні великих за обсягом даних і зорієнтованих на різних користувачів баз даних виділяють концептуальний, зовнішній і внутрішній рівні подання даних. Модель «сутність-зв'язок» слід розглядати як концептуальний рівень подання даних.

Зовнішній (користувацький) рівень подання – передбачає подання даних у такому вигляді, який потрібен конкретному користувачу бази даних. Якщо користувачі можуть використовувати одну й ту саму базу даних з різною метою і їм потрібні різні набори даних, то і варіантів зовнішнього рівня подання даних повинно бути кілька.

Внутрішній (фізичний) рівень подання даних – це проектування розміщення даних на пристроях зовнішньої пам’яті комп’ютера та у мережі у вигляді сукупності файлів і папок.

 

 

1.4. Поняття про моделі даних

Подання інформації за допомогою даних вимагає уніфікованого підходу до поняття даних як незалежного об'єкта моделювання. Тому для розробника ІС вибір відповідної моделі даних є однією з найважливіших проблем. Вибір моделі даних спричиняє вибір засобів аналізу ПЗ, як області реального світу, що підлягає вивченню й обробці. Модель даних обмежує можливість вибору СУБД, тому що звичайно окремо взята модель підтримує певну модель даних. Таким чином, поняття моделі даних є одним із фундаментальних понять інформатики, від якого багато в чому залежать механізми реалізації ІС як програмно-апаратного комплексу.

Модель даних (Data Model) є логічна структура даних, що представляє притаманні цим даним властивості, незалежні від апаратного й програмного забезпечення й не пов'язані з функціонуванням комп'ютера.

Можна розглянути кілька аспектів моделювання в обробці даних:

· інформаційне моделювання;

· концептуальне моделювання;

· логічне моделювання даних;

· фізичне моделювання:

· створення моделей доступу до даних;

· оптимізація фізичної організації даних в апаратному середовищі.

Наявність у СУБД певної структури даних призводить до поняття баз структурованих даних, тобто дані в таких БД повинні бути представлені як сукупність взаємозалежних елементів. Варто мати на увазі, що для кожного типу БД використовуються відповідні моделі даних.

У цей час для баз структурованих даних розрізняють три основних типи логічних моделей даних залежно від характеру підтримуваних ними зв'язків між елементами даних - мережну, ієрархічну й реляційну.

 

 

Ознаками класифікації у цих моделях є: ступінь твердості (фіксації) зв'язку, математичне подання структури моделі й припустимих типів даних (див. таблицю 1.1).

Загальні характеристики моделей даних Таблиця 1.1

Модель даних Характер зв'язків між об'єктами Формальне подання
Мережна Напівтверді зв'язки Довільний граф
Ієрархічна Тверді зв'язки Деревоподібна структура
Реляційна Мінливі зв'язки Плоский файл

 

Малюнок 1.3 ілюструє особливості кожної моделі даних. При зіставленні моделей варто пам'ятати, що всі вони теоретично еквівалентні. Еквівалентність моделей полягає в тому, що вони можуть бути зведені одна до іншої шляхом формальних перетворень.

Мал 1.3. Основні типи моделей даних

Ієрархічні бази даних (мал.1.4) можуть бути представлені як дерево, що складається з об'єктів різних рівнів. Верхній рівень займає один об'єкт, другий - об'єкти другого рівня і т.д.

Мал 1.4. Ієрархічна база даних

Ієрархічна модель даних визначає організацію даних про об’єкти у вигляді дерева. В ієрархічній моделі структура даних передбачає, що у кожного об’єкта є тільки один об’єкт вищого рівня, якому він підпорядкований (батьківський), і може бути кілька підпорядкованих (нащадків). Виключення складає тільки найвищий за ієрархією об’єкт – у нього немає батьківського об’єкта. Прикладом ієрархічної організації даних є файлова структура, що використовується під час розміщен-ня даних на дисках, наприклад FAT32. У зазначеній файловій структурі на диску є один основний батьківський об’єкт (коренева папка), який містить дані про підпорядковані об’єкти – папки і файли. У свою чергу ці об’єкти можуть містити різноманітні дані, у тому числі про підпорядковані їм папки і файли.

Для опрацювання даних в ієрархічній моделі даних використовується такий набір команд:

1. знайти вказане дерево;

2. перейти від одного дерева до іншого;

3. перейти від батьківського об’єк та до об’єкта-нащадка всередині дерева; 

4. перейти від одного об’єкта до іншого в порядку, передбаченому ієрар хічною структурою; 

5. вставити новий об’єкт в указаному місці; 

6. видалити поточний об’єкт та ін.

Обмеження цілісності в ієрархічній моделі даних зокрема передбачає збереження зв’язків між батьківськими об’єктами і нащадками. Основне правило обмеження цілісності – жоден підпорядкований об’єкт (нащадок) не може існувати без батьківського об’єкта, за виключенням одного основного батьківського об’єкта. Ієрархічну модель даних зручно використовувати, коли потрібно створити базу даних предметної області, об’єкти якої також мають між собою ієрархічну залежність. При значній кількості даних у базах даних, побудованих на ієрархічній моделі даних, на пошук потрібних даних можна витратити занадто багато часу. Наприклад, спробуйте знайти серед усіх файлів жорстких дисків вашого комп’ютера файл, що містить певний фрагмент тексту. Пошук може тривати кілька хвилин, а то і кілька десятків хвилин. У ході пошуку на відповідній панелі ви можете спостерігати як послідовно гілка за гілкою переглядається ієрархічна структура даних. За такий самий час як в Інтернеті подібний пошук триватиме максимум кілька секунд, при цьому опрацьовуються значно більші обсяги даних. У ході стандартного пошуку засобами операційної системи відбувається перегляд вмісту файлів по всіх гілках ієрархічного дерева файлової структури. Під час пошуку даних в Інтернеті використовуються створені пошуковими машинами бази даних, у яких вміст різноманітних сайтів проаналізовано і класифіковано, і для збереження цих даних використовують інші моделі даних, наприклад реляційну.

Мережеві бази даних (мал.1.5) подібні до ієрархічних, за винятком того, що в них є покажчики в обох напрямках, які з'єднують споріднену інформацію.

Мал.1.5. Мережева база даних

До основних понять мережевої моделі бази даних відносяться: рівень, елемент (вузол), зв'язок.

Вузол - це сукупність атрибутів даних, що описують деякий об'єкт. На схемі ієрархічного дерева вузли представляються вершинами графа. У мережній структурі кожен елемент може бути пов'язаний з будь-яким іншим елементом.

Незважаючи на те, що ця модель вирішує деякі проблеми, пов'язані з ієрархічною моделлю, виконання простих запитів залишається досить складним процесом.

Також, оскільки логіка процедури вибірки даних залежить від фізичної організації цих даних, то ця модель не є повністю незалежною від програми. Іншими словами, якщо необхідно змінити структуру даних, то потрібно змінити і додаток.

Для опрацювання даних у мережній моделі даних використовується такий набір команд:

1. знайти вказаний об’єкт серед однотипних об’єктів; 

2. перейти від батьківського об’єкта до першого нащадка, використовуючи певний зв’язок;

3. вставити новий об’єкт у вказаному місці;

4. видалити поточний об’єкт;

5. змінити об’єкт;

6. включити об’єкт до певного зв’язку; та ін.

Обмеження цілісності в мережній моделі даних передбачає збереження зв’язків між об’єктами. Разом з тим використання мережної моделі даних ускладнюється при значному збільшенні кількості об’єктів предметної області й ускладненні зв’язків між цими об’єктами. Проблеми виникають і під час модифікації бази даних: додаванні нових зв’язків, заміні об’єктів, що зв’язані між собою, тощо.

Реляційна модель (мал.1.6.) орієнтована на організацію даних у вигляді двовимірних таблиць. Кожна реляційна таблиця являє собою двовимірний масив і має наступні властивості:

· кожен елемент таблиці - один елемент даних;

· всі дані в стовпчику таблиці однорідні, тобто всі елементи в стовпчику мають однаковий тип (числовий, символьний тощо);

· кожен стовпчик має унікальне ім'я;

· однакові рядки в таблиці відсутні;

 

Мал.1.6. Реляційна модель

Враховуючи, що таблиця реляційної бази даних складається з елементів певних множин, то для опрацювання даних цієї таблиці використовуються операції над множинами. Обмеження цілісності в реляційній моделі бази даних передбачає дотримання двох принципів: обов’язкова можливість ідентифікації об’єкта бази даних за рахунок унікальності набору значень його властивостей, указаних у рядку реляційної таблиці, та обов’язкова коректність зв’язків між таблицями бази даних.

В останні роки ряд учених почали вказувати на недосконалість реляційної моделі даних, її обмеженість під час роботи з мультимедійними даними та даними про складені об’єкти. Для розширення можливостей реляційної моделі даних з кінця 90-х років ХХ ст. почала використовуватися об’єктно-реляційна модель даних. Існують й інші моделі даних, такі як багатовимірні, комбіновані, однак поки що вони не набули широкого розповсюдження.

Сутності в моделі «сутність-зв’язок» (мал.1.7) позначаються прямокут­никами, всередині яких записуються їхні назви. Назви параме­трів сутностей (у теорії реляційних баз даних їх називають атрибутами) записуються під прямокутниками сутностей і підкреслюються. Від прямокутника сутності проводять верти­кальну лінію вздовж усіх атрибутів.

Мал.1.7. Сутності в моделі «сутність-зв’язок»

Зв’язки між сутностями (мал.1.8) поз­начаються ромбами, що з’єд­нуються з прямокутниками. Всередині ромба записують дієслово або словосполучен­ня, що визначає зміст зв’яз­ку. Якщо записано лише дієслово, над ним часто ма­люють стрілку, що показує, в якому порядку дієслово сполучає іменники-сутності.

 

Мал.1.8. Зв’язки між сутностями

Загалом зв’язки (таблиця 1.2.) між сутностями бувають трьох типів:

· « один-до-багатьох »;

· « один-до-одного »;

· « багато-до-багатьох ».

Різновиди зв’язків Таблиця 1.2.

При подальшій формалізації моделі словесний опис зв’язків між сутностями замінюють на їх умовні позначення відповідного типу. За множинністю виділяють такі типи зв’язків:

· один до одного (позначається як 1:1), коли одному екземпляру однієї сутності відповідає один екземпляр іншої сутності.

· один до багатьох (позначається як 1:∞ або 1:М, де М – від англ. Many – багато), коли одному екземпляру однієї сутності може відповідати кілька екземплярів іншої сутності.

· багато до одного (позначається як ∞:1 або М:1), коли кільком екземплярам однієї сутності відповідає один екземпляр іншої сутності. Цей тип зв’язку є протилежним до зв’язку один до багатьох.

· багато до багатьох (позначається як ∞:∞ або М:М), коли кільком екземплярам однієї сутності можуть відповідати кілька екземплярів іншої сутності.

Зв’язки між сутностями класифікують також за повнотою. За цією класифікацією виділяють зв’язки, в яких:

· кожний екземпляр однієї сутності обов’язково пов’язаний з одним чи кількома екземплярами іншої сутності.

· кожний екземпляр однієї сутності не обов’язково пов’язаний хоча б з одним екземпляром іншої сутності.

 

1.5. Відношення реляційних баз даних

 

Рядок таблиці реляційної бази даних називають записом, або кортежем. Запис містить значення властивостей одного екземпляра сутності.

Стовпець таблиці реляційної бази даних називають полем, або атрибу том. Поле має ім’я, яке відображає назву властивості. Поле містить множину значень однієї властивості всіх екземплярів сутності. Дані, що містяться в кожному полі таблиці, є однотипними. Для кожного поля під час проектування таблиці бази даних встановлюється тип даних. У реляційній моделі даних передбачена обов’язкова вимога ідентифікації екземплярів сутності за рахунок унікальності набору значень властивостей. Для таблиці реляційної бази даних це означає, що значення в одному з полів не повинні повторюватися. Таке поле називають ключовим, або ключем таблиці. Ключові поля ще називають ідентифікаторами. В окремих реалізаціях реляційних баз даних допускається ідентифікація об’єкта бази даних за набором значень кількох властивостей, тобто ключем буде набір даних з кількох полів, наприклад трьох полів: Прізвище, Ім’я, По батькові.

Відношення реляційної бази даних діляться на два класи: об’єктні та зв’язні. Об’єктне відношення зберігає дані про об’єкти (екземпляри сутності). В об’єктному відношенні один (або декілька) з атрибутів однозначно ідентифікують об’єкт. Такий ключовий атрибут називається (одиничним чи множинним) ключем відношень або первинним атрибутом. Ключ, як правило, знаходиться у першому стовпці. Інші атрибути функціонально залежать від даного ключа. Ключ може включати кілька атрибутів (складний ключ). В об’єктному відношенні атрибути не повинні дублюватися. Це основне обмеження в реляційній базі даних для збереження цілісності даних. Зв’язне відношення зберігає ключі двох чи більше об’єктних відношень, тобто по ключах встановлюються зв’язки між об’єктами відношень.

 

Зв’язне відношення може мати і інші атрибути, які функціонально залежать від цього зв’язку. Ключі в зв’язних відношеннях називаються зовнішніми (сторонніми) ключами, оскільки вони є первинними ключами інших відношень.

Умови і обмеження, які накладаються на відношення реляційних баз даних на табличному рівні представлення, можна сформулювати наступним чином:

· не може бути однакових первинних ключів, тобто всі рядки (записи) повинні бути унікальними;

· всі рядки повинні мати однакову типову структуру;

· імена стовпців в таблиці повинні бути різними, а значення стовпців повинні бути однотиповими;

· значення стовпців повинні бути атомарними, тобто не можуть бути компонентами інших відношень;

· повинна зберігатися цілісність для зовнішніх ключів;

· порядок розміщення рядків у таблиці неістотний - він впливає лише на швидкість доступу до потрібного рядка.

 

 

РОЗДІЛ 2.

 

Наукова організація праці, техніка безпеки та безпека життєдіяльності при роботі на ПК

 

Охорона праці — це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних міроприємств і засобів, забезпечуючих безпеку, охорону здоров'я і працездатність людини в процесі праці. Це — прикладна наукова соціально-технічна дисципліна. Вона займається виявленням і вивченням виробничих небезпек і професійних шкідливостей і розробки методів їх попередження і ослаблення. Це буде допомагати усуненню нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань працівників, аварій, пожеж. Утворилась ця дисципліна на поєднанні багатьох наук. У ній використані наукові досягнення фізики, хімії, математики, трудового права, економіки, організації і планування виробництва, електротехніки, промислової естетики і ряду других галузей знань.

 

Приступаючи до роботи з ПК, необхідно завжди пам'ятати, що це дуже складна і дорога апаратура, яка потребує акуратного й обережного ставлення до неї, високої самодисципліни на' всіх етапах роботи з комп'ютером. Напруга живлення ПК (220 В) є небезпечною для життя людини. Через це в конструкції" блоків комп'ютера, міжблочних з'єднувальних кабелів передбачена достатньо надійна ізоляція від струмопровідних ділянок. Користувач практично має справу лише з декількома вимикачами живлення і, здавалось би, застрахований від ураження електричним струмом. Однак в практичній роботі можуть зустрічатись непередбачені ситуації, і щоб вони не стали небезпечними для користувача, необхідно знати та чітко виконувати ряд правил техніки безпеки. Це допоможе не тільки уникнути нещасних випадків і зберегти здоров'я, але й гарантує збереження апаратури.

В разі появи запаху горілого, незвичайних звуків або самовільного вимкнення апаратури треба негайно вимкнути комп'ютер і повідомити про це
вчителя. Робота на комп'ютері потребує постійної уваги, чітких дій і самоконтролю. Через це на комп'ютері не можна працювати при недостатньому освітленні, високому рівні шуму.

Під час роботи на комп'ютері необхідно: суворо дотримуватись положень інструкції з експлуатації апаратури; уважно слідкувати за справністю основних блоків і пристроїв; працювати на клавіатурі чистими сухими руками, не натискувати на ті чи інші клавіші без потреби або навмання; працюючи з дискетами, оберігати їх від ударів, дії магнітного поля або тепла, не торкатись дискети, яка виступає з конверта, вставляти дискету в дисковод тільки після його ввімкнення, переконавшись в правильному орієнтуванні дискети відносно щілини дисковода; під час перерви в роботі вимикати комп'ютер лише в тому разі, коли обробка поточної інфо рмації завершена і вміст оперативної пам'яті занесено на магнітні диски (в противному випадку неминуча втрата інформації).

Під час роботи комп'ютера електронно-променева трубка дисплея є джерелом електромагнітного випромінювання, яке при роботі близько від екрана руйнівно діє на зір, викликає втому і знижує працездатність. Через це треба працювати на відстані 60-70 см від екрана, дотримуватись правильної постави, не сутулячись і не нахиляючись.Тривала робота на комп'ютері призводить до перенапруження зору, через це тривалість безперервної роботи для дітей не повинна перевищувати 25 хв.

Штучне висвітлення в робочому приміщенні насамперед повинне бути рівномірним. Якщо робочі місця у офісі розташовуються рядами, то світильники загального висвітлення найкраще розташувати збоку, паралельно лінії зору користувача; а якщо комп'ютери розташовуються по периметрі приміщення, то і світильники повинні розташовуватися по периметрі над робочим місцем, ближче до його переднього краю. Для підсвічування документів припустимо використовувати лампу, що не дає відблисків на моніторі. При розміщенні комп'ютера потрібно взяти до уваги, що площа одного робочого місця повинна складати не менш 6 кв. м. При цьому комп'ютер повинний розташовуватися таким чином, щоб світло з вікна падало збоку, бажано ліворуч. Найкраще, якщо ваші вікна виходять на північ чи північний схід, їх необхідно обладнати жалюзями чи шторами, щоб мати можливість регулювати кількість падаючого світла. Крім того, штори з щільної тканини служать гарними звукопоглиначами. Рівень шуму на робочому місці не повинний перевищувати 50 децебел. Сильно шумливе устаткування рекомендується ставити в окремому приміщенні.

Для створення сприятливого мікроклімату приміщення повинне добре опалюватися і вентилюватися, рекомендується регулярно його провітрювати, що забезпечить поліпшення якісного складу повітря.

Для внутрішньої обробки інтер'єра приміщень не повинні використовуватися блискучі і матеріали, що відбивають світло,, не рекомендується застосовувати полімерні матеріали (ДВП-плити, шаруватий паперовий пластик, синтетичні килимові покриття й ін.), що виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини. Важливе значення має конструкція робочого столу. Висота його робочої поверхні повинна регулюватися в межах 680-800 мм; при відсутності можливості регуляції вона повинна складати 725 мм. Робочий стіл повинний мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною не менше 500 мм, глибиною на рівні колін — не менше 450 мм і на рівні витягнутих ніг — не менше 650 мм. Розміри столу для дітей і підлітків повинні підбиратися з урахуванням їх росту.

Предмети на столі повинні бути розташовані так, щоб до них було легко дотягтися. Самі необхідні з них розташуєте на відстані від ліктя до кисті руки; ті пристрої, який ви користаєтеся часто, повинні розташовуватися в зоні досяжності витягнутої руки, інші предмети можна розмістити поза цією зоною. Для паперів, книг і роздруківок доцільно використовувати спеціальну підставку. Конструкція робочого стільця (крісла) повинна забезпечувати підтримку раціональної робочої пози при роботі з комп'ютером, дозволяти змінювати позу з метою зниження статичної напруги м'язів шийно-плечової області і спини для попередження розвитку стомлення.
Робочий стілець (крісло) повинний бути підйомно-поворотним і регульованої по висоті і кутам нахилу сидіння і спинки, а також відстані від спинки до переднього краю сидіння, при цьому регулювання кожного параметра повинна бути незалежною, легко здійснюваною і мати надійну фіксацію.
Настройте висоту спинки стільця таким чином, щоб вона стикалася з місцем найбільшого вигину спини; якщо ваше крісло постачене підлокітниками, відрегулюйте їхню висоту так, щоб не приходилося горбитися і сутулитися. Виберіть таку позу, щоб край стільця не давив під коліна. Спирайтеся обома ступнями на чи підлогу на підставку для ніг.

Протягом дня міняйте положення стільця і позу, це зменшить фізичну утому м'язів. Екран монітора повинний знаходитися від очей користувача на оптимальній відстані 600-700 мм, але не ближче 500 мм з урахуванням розмірів алфавітно-цифрових знаків і символів. Верхня частина екрана повинна знаходитися на рівні очей (при роботі в окулярах з бифокальньїми лінзами — нижче рівня ока). Щоб уникнути відбитих відблисків на екрані потрібно нахилити його поверхня злегка вниз. Не розташовуйте поруч з монітором блискучі і предмети, що відбивають світло, (аркуші папера, глянсові плакати, рамки для картинок). Поверхня екрана повинна бути чистої, розташуєте її перпендикулярно до вікна щоб уникнути відблисків. Частота кадрового розгорнення є надзвичайно важливим з погляду ергономіки параметром. Зображення на екрані монітора малюється електронним променем з частотою зміни кадрів, рівній частоті кадрового розгорнення. Якщо ця частота нижче 75 Гц, то око встигає помітити мерехтіння зображення, що діє на нього дуже стомлюючи. Мерехтіння найбільш легке помітити, якщо завантажити зображення з білим фоном (наприклад, відкрити новий документ), і, відхиливши погляд від екрана на 60-80°,подивитися на зображення краєм ока.

Якщо мерехтіння помітне, то варто збільшити частоту кадрового розгорнення. Звичайно установка рекомендованої частоти 85 Гц цілком усуває мерехтіння, помітне для очей. З метою зменшення негативного впливу монотонії доцільно застосовувати перехід від одного виду діяльності до іншого, що забезпечує змінний відпочинок від них, підвищуючи продуктивність праці.

Крім правильної організації робочого місця велике значення має здоровий спосіб життя. Правильне харчування, фізичні вправи і своєчасний відпочинок впливають на стан здоров'я і самопочуття. При погіршенні самопочуття вчасно звертайтеся по медичною допомогу.

Існує декілька моментів, що допомагають зрозуміти причини підвищеної стомлюваності. Вони загальновідомі, але мало хто застосовує їх на практиці. Попередньо при роботі не випливає:сидіти в незручному, зігнутому положенні. Не слід захаращувати простір навколо робітника столу і під ним. Розміщення допоміжних предметів повинне забезпечувати зручний доступ до них. Полки для них розташуєте на висоті від коліна до плеча; занадто довго знаходитися в тому самому положенні; часто тягтися за вилученими предметами; піддавати тиску м'які тканини, наприклад спиратися на гострий край столу; виконувати одноманітну роботу, що вимагає незручного положення чи тіла великих фізичних зусиль без перерв на відпочинок. Для зниження робочого дискомфорту досить дотримувати наступних правил:
при наборі тексту руки повинні бути зігнуті в ліктях приблизно під прямим
кутом, а плечі — розслаблені. Кисті рук тримати в природному, прямому
положенні, щоб друкувати було зручніше; якщо для правильного положення кистей рук потрібно високо підняти сидіння стільця, використовуйте опору на ноги. Спирайтися на спинку стільця; пальці повинні бути злегка зігнуті;
не надавати великих зусиль при натисканні клавіш і пристроїв, що
вказують; миша інші візуальні пристрої введення повинні розташовуватися рядом із клавіатурою, щоб не приходилося за ними тягтися; використовуйте сполучення клавіш.

Заходи щодо усунення небезпеки ураження електричним струмом зводяться до правильного розміщення устаткування та електричних кабелів. Інші заходи щодо забезпечення електробезпеки, збігаються з загальними заходами пожежо- та електробезпеки.

В якості профілактичних заходів для забезпечення пожежної безпеки слід використовувати сховану електромережу, надійні розетки з пожежобезпечних матеріалів, силові мережі живлення устаткування виконувати кабелями, розрахованими на підключення в 3-5 разів більшого навантаження, включати й виключати живлення обладнання за допомогою штатних вимикачів. Треба регулярно робити очистку внутрішніх частин комп'ютерів, іншого устаткування від пилу, розташовувати комп'ютери на окремих неспалюваних столах. Для запобігання іскріння необхідно рідше встромляти і виймати штепсельні вилки з розеток.

Проектування робочих місць, забезпечених відеотерміналами, відноситься до числа важливих проблем ергономічного проектування в області обчислювальної техніки.

Робоче місце і взаємне розташування всіх його елементів повинне відповідати антропометричним, фізичним і психологічним вимогам. Велике значення має також характер роботи. Зокрема, при організації робочого місця оператора ПК повинні бути дотримані наступні основні умови: оптимальне розміщення устаткування, що до складу робочого місця і достатній робочий простір, що дозволяє здійснювати всі необхідні рухи і переміщення.

Ергономічними аспектами проектування відеотермінальних робочих місць, зокрема, є: висота робочої поверхні, розміри простору для ніг, вимоги до розташування документів на робочому місці (наявність і розміри підставки для документів, можливість різного розміщення документів, відстань від очей користувача до екрану, документа, клавіатури), характеристики робочого крісла, вимоги до поверхні робочого столу, регульованість елементів робочого місця. Головними елементами робочого місця оператора ПК є стіл і крісло.

Основним робочим положенням є положення сидячи. Робоча поза сидячи викликає мінімальне стомлення оператора. Раціональне планування робочого місця передбачає чіткий порядок і сталість розміщення предметів, засобів праці і документації. Те, що потрібно для виконання робіт частіше, повинно бути розташоване в зоні легкої досяжності робочого простору.

Причина неправильної пози користувачів обумовлена наступними чинниками: немає хорошої підставки для документів, клавіатура знаходиться дуже високо, а документи - низько, нікуди покласти руки і кисті, недостатній простір для ніг.

Істотне значення для продуктивної і якісної роботи на комп'ютері мають розміри знаків, густину їх розміщення, контраст і співвідношення яскравості символів і фону екрану. Якщо відстань від очей оператора до екрану дисплея складає 60- 80 см, то висота знака повинна бути не менше 3 мм, оптимальне співвідношення ширини і висоти знака складає 3:4, а відстань між знаками - 15 - 20% їх висоти. Співвідношення яскравості фону екрану і символів - від 1:2 до 1:15.
Під час користування комп'ютером медики радять встановлювати монітор на відстані 50-60 см від очей. Фахівці також вважають, що верхня частина відеодисплея повинна бути на рівні очей або трохи нижче. Коли людина дивиться прямо перед собою, його очі відкриваються ширше, ніж коли він дивиться вниз. За рахунок цього площа огляду значно збільшується, викликаючи обезводнення очей. До того ж якщо екран встановлений високо, а очі широко відкриті, порушується функція моргу-ня: очі не закриваються повністю, не омиваються слізною рідиною, не одержують достатнього зволоження, що приводить до їх швидкої стомлюваності.
Створення сприятливих умов праці і правильне естетичне оформлення робочих місць на виробництві має велике значення як для полегшення праці, так і для підвищення його привабливості, позитивно впливає на продуктивність праці.

Предыдущая статья:Технический осмотр форсунок дизеля K6S31DR Следующая статья:ВИСНОВОК. Отже, основне призначення системи управління базами даних – ство..
page speed (0.009 sec, direct)